Хрестовий похід Франції на Сирію. Авантюра чи порятунок?
Уже в ніч на 16 вересня французькі «Рафалі» та «Міражі» можуть піднятися з військових баз у Йорданії та ОАЕ і скинути перші бомби на позиції терористів Ісламської держави у Сирії.
ПОВІТРЯНІ УДАРИ ЯК ЗАСІБ ЗУПИНИТИ МІГРАНТІВ
Національні збори Франції 15 вересня по обіді під час позачергового сесійного засідання розпочинають дебати, щоб «узаконити» розвідувальні польоти своїх ВПС над територією Сирії. Парламентарії також збираються обговорити цілі для нанесення повітряних ударів по базах терористів Ісламської держави (ІД). У тому, що рішення буде затверджено переважною більшістю голосів, сумнівів майже нема.
За проведення повітряної інтервенції у Франції висловився майже весь політичний клас: від президента Олланда, представників уряду, опозиційних «Республіканців» (партія Саркозі і він особисто - авт.) до правих та лівих радикалів. Останні соцопитування засвідчують, що такий підхід поділяє більшість громадян. 56% французів виступають за військову інтервенцію.
Про загрозу тероризму у Франції говорять давно і часто. Пріоритетною тема стала взимку, після терактів у Парижі, що скоїли бойовики, яких спецслужби пов'язали з ІД. Під час останніх виступів президент Олланд неодноразово заявляв про світову загрозу тероризму, який «упродовж року досяг найвищого рівня варварства». Згадуючи Близький Схід, французький лідер обіцяв повернути стабільність у регіон і подолати ІД. Під час наради послів у Парижі президент акцентував увагу французької дипломатії у Сирії на необхідності «нейтралізації режиму Башара Асада», підтримки поміркованої опозиції, на збереженні державних структур та єдності країни.
Зрештою, такі пріоритети Єлисейський палац оголошував ще 2 роки тому. Олланд досі ображений на главу Білого дому за те, що Обама останньої миті скасував нанесення повітряних ударів по сирійській армії у серпні 2013 року. На думку французьких дипломатів, така поведінка американців підірвала довіру поміркованої опозиції Сирії до Заходу, що зрештою призвело до посилення радикальних ісламістів, які й створили ІД.
Власне, ще тоді Франція мала намір нанести повітряні удари по військових об'єктах сирійської армії спільно з військами США. Першими цілями французьких ВПС мали стати позиції ракетних військ та центри командування 4-го армійського корпусу ЗС Сирії, який володів хімічною зброєю. Згідно з планом військових, ударна група багатоцільових винищувачів «Рафаль» мала перетнути Середземне море, оминаючи Туреччину, і завдати ударів по західній частині Сирії, включаючи Дамаск. Решту території мали бомбардувати американські війська. Втім Обама не наважився, і військову операцію було скасовано. Наслідки такого рішення, на думку радників Олланда, очевидні: теракти продовжуються, їхні масштаби лише зростають, сотні тисяч загиблих сирійців, мільйони біженців, зруйновані міста, пам'ятки архітектури, міграційна криза.
Прем'єр-міністр Франції Мануель Вальс у нещодавньому інтерв'ю CNN заявив, що нанесення повітряних ударів у Сирії - єдиний спосіб зупинити потік біженців до Європи. «На даний час мільйони сирійців є переміщеними особами. Від 4 до 5 млн сирійців перебуває у таборах переміщених осіб у Лівані, Йорданії, Туреччині, і ми не збираємося отримати їх тут, так що для вирішення проблеми потрібно позбутися її першоджерела», - сказав прем'єр-міністр. Франція взяла на себе зобов'язання перед ЄС розмістити у себе упродовж 2-х років 24 тис. сирійських біженців, які вже почали прибувати до метрополії.
ВІЙСЬКОВІ М'ЯЗИ
Повітряні удари по території Сирії можуть стати продовженням на сирійську територію військової операції Франції в Іраку під кодовою назвою «Шамал» (Chammal). Нагадаємо, що її Франція розпочала спільно з союзниками майже рік тому, 19 вересня. Операція проводиться під безпосереднім керівництвом Головного штабу французької армії у тісній координації з союзниками в регіоні і має на меті забезпечити підтримку з повітря іракських сил у боротьбі проти терористів ІД.
За даними Міноборони Франції, для її успішного проведення в Амані (Йорданія), Багдаді (Ірак) та Досі (Катар) були розгорнуті оперативні командні центри. Для нанесення авіаударів безпосередньо залучалися 9 багатоцільових винищувачів «Рафаль», що базуються в ОАЕ, повітряні заправники C135, літак раннього попередження і управління E-3Ф «Авакс» і морський патрульний літак «Атлантік-2» та один із фрегатів ВМС Франції. З кінця 2014 року в бомбардуваннях періодично брали участь ще 6 бомбардувальників «Міраж», що базуються у Йорданії. Вже у квітні цього року до Перської затоки Франція «підтягнула» авіаносну групу на чолі з флагманом ВМС, авіаносцем «Шарлем де Голем». Ударне угрупування діяло у безпосередній координації з міжнародною коаліцією на чолі зі США.
Отже, не виключено, що й цього разу французи діятимуть за тим же задумом. Здавалося б, залишається лише уточнити координати цілей та узгодити дії з союзниками. Втім французькі експерти, на відміну від політиків, виявляють обережний оптимізм щодо можливостей та, головне, щодо наслідків проведення повітряної операції.
СУМНІВИ ЕКСПЕРТІВ
На думку аналітиків, у військовому плані участь Франції в боротьбі міжнародної коаліції матиме швидше символічне значення. Для порівняння вони, зокрема, наводять співвідношення кількості повітряних ударів між ВПС США та Франції в Іраку. Якщо загалом американці нанесли 6,5 тис. авіаударів, то французи спромоглися лише на 200. Якщо врахувати загальну площу території, контрольовану бойовиками ІД, то існують серйозні підстави сумніватися в ефективності майбутньої операції. До того ж, для влучних попадань авіації «в полі» потрібні корегувальники, які могли би навести літаки на ціль. А їм потрібен захист та підтримка з повітря. Навряд чи французьке командування піде на ризик закинути в тил бойовиків кілька підрозділів спецназу.
Та, власне, й авіаудари досі не принесли бажаного успіху міжнародній коаліції у боротьбі проти ІД. На думку французького військового експерта Мішеля Гоя, лише наземна військова операція дозволить знищити сили бойовиків. Провести ж самостійно повномасштабну сухопутну операцію Франції не під силу (зрештою вона і не збиралася). Для цього потрібен чисельний експедиційний корпус НАТО чи альянсу кількох західних країн за підтримки країн Перської затоки або ж за участі в наземній операції Ірану чи Росії. Остання, нагадують експерти, виступає на боці Асада. Крім того, французькому командуванню для бомбардування позицій ІД над Сирією необхідна згода сирійського диктатора. Іншими словами, координація з сирійською армією неминуча. Адже для того, щоб французькі «Рафалі» та «Міражі» почали ефективно наносити авіаудари, їм потрібні гарантії, що вони не потраплять під обстріл сирійських ППО. Особливу небезпеку для дюжини французьких винищувачів у разі конфронтації становлять російські «Панцирі», які нещодавно прибули в Латакію.
МАНДАТ ООН ЧИ ЗГОДА АСАДА?
На думку військового експерта Жана-Домініка Мерше, Франції, яка пишається своїм статусом надійного захисника міжнародного права, для досягнення мети операції доведеться шукати нестандартне рішення. За його словами, національної правової бази (рішення Верховного головнокомандувача, затвердженого парламентом, - авт.) для початку військової інтервенції буде недостатньо. Потрібна міцна підстава з галузі міжнародного права. Експерт підкреслює, що існують два законні шляхи для її створення. Перший передбачає отримання дозволу від офіційної влади (так відбувалося у випадках з Іраком, Малі або Нігером, де ВПС Франції вже наносили авіаудари). Але ж Париж не підтримує дипломатичних контактів з Дамаском більше 3-х років - з березня 2012-го у Сирії немає посла Франції. Залишається другий шлях - отримання міжнародного мандату ООН. А тут і до ворожки не ходи, - Росія скористається правом вето. Таким чином, обидва варіанти мають обриси «глухого кута».
Швидше за все, вважає експерт, французька влада використає інші можливості, щоб «зберегти обличчя». Жан-Домінік Мерше пов'язує сподівання Парижа з імовірною мовчазною згодою уряду Башара аль-Асада на бомбардування баз бойовиків ІД, як він це робить у випадку з американцями. Або ж Єлисейському палацу доведеться покластися на майстерність французької дипломатії, що має аргументувати збройні дії проти ІД в Сирії «законним правом на самооборону» відповідно до статті 51 Статуту ООН.
ФІНАНСОВИЙ ВИМІР
Важливим фактором успіху операції Парижа є її бюджет. Французькі експерти не беруться називати точні цифри. Однак порівняння можливих витрат із попереднім досвідом застосування ВПС, дозволяє принаймні визначити їхній порядок. За приклад можна взяти операцію в Малі під кодовою назвою «Сервал» (2013 рік). Її проведення впродовж кількох місяців обійшлося у 30 млн євро. Французьким військовикам тоді вдалося трохи заощадити, зважаючи на відносну близькість Малі до метрополії та налагоджену логістику.
Секретар фінансового комітету Національних зборів Франції Жан Лоней переконаний, що масштаби операції можуть змінюватися щодня, в залежності від поточної ситуації. Ідеться, зокрема, про кількість задіяних літаків, льотних годин тощо. Досвід попередніх операцій у Лівії та Афганістані свідчить: щоденні витрати французької армії можуть становити від 1 млн до 1,5 млн євро на добу. «Крім того, витрати можуть зрости у разі, якщо розпочнеться збройне протистояння або конфлікт затягнеться на кілька місяців», - попередив Жан Лоней.
Традиційно кошти на проведення військових операцій за кордоном закладаються в окрему статтю, що затверджується так званим законом військового програмування. Згідно з даними Міноборони Франції, станом на 10 вересня цього року збройні сили країни беруть участь у трьох операціях за її межами. Зокрема, це згадана операція «Шамал» в Іраку, «Бархан» в країнах Сахелю (Малі, Нігер, Мавританія, Чад, Буркіна-Фасо) та «Сангаріс» в ЦАР. Кошти на їхнє проведення були затверджені торік. Крім того, після терактів у Парижі, французьке керівництво оголосило про проведення всередині країни операції «Вартовий» для забезпечення якої було мобілізовано понад 7 тис. військовиків. А це незаплановані витрати. І хоча бюджет у червні переглядався, а урядові поставлено завдання відшукати впродовж чотирьох років додаткові 3,8 млрд євро, виконати це буде надзвичайно складно. Адже економіка переживає не кращі часи, реформи гальмують, криза в зоні євро, санкції проти РФ. Відтак, перспективи всеосяжного фінансування майбутньої інтервенції, м'яко кажучи, не райдужні.
РОСІЙСЬКА ГРА
Останні дії Росії свідчать про серйозність намірів посилити свої позиції в Сирії. Човникові рейси російських транспортників повітрям та морем з «гуманітаркою» та «відпускниками» до Латакії, «загальні пояснення» Лаврова та відверта розповідь про це держсекретаря Керрі налякали міністра Фабіуса та підштовхнули до певних роздумів, про що він заявив у нещодавньому інтерв'ю. Минулої суботи він запросив Лаврова на відверту розмову за лаштунками зустрічі міністрів «нормандської четвірки» у Берліні. Результати переговорів достеменно невідомі. МЗС Франції обмежився сухою заявою: «зустріч була можливістю для обговорення питань, що становлять спільний інтерес, і особливо, мало місце детальне обговорення сирійської кризи».
Не виключено, що вже у вересні під час Генасамблеї ООН у Нью-Йорку Путін планує запропонувати «західним партнерам» (у т.ч. Франції) угоду: Росія «бере на себе» основний тягар боротьби з бойовиками ІД, а натомість отримує поступки з українського питання (наприклад, поступове визнання анексії Криму), згортання режиму санкцій і відновлення "великої вісімки". Для цього Кремль провів підготовчу роботу і на Донбасі. З 1 вересня проросійські сепаратисти на сході України вперше майже по-справжньому стали дотримуватися припинення вогню. Силоміць були усунені від влади ватажки Д(Л)НР, радикально налаштовані проти мінських домовленостей.
Це не пройшло непоміченим у Парижі. Французький президент 7 вересня заявив про те, що у випадку, якщо до кінця року мінські угоди будуть виконані, Франція виступить з ініціативою зняття з Росії санкцій. Обережний Олланд подібною риторикою і раніше спонукав до дій Путіна, але цього разу слова зміцнив конкретним кроком. Наступного дня ввечері міністр Фабіус зустрівся в Парижі з російським міністром економічного розвитку Улюкаєвим. МЗС Франції заявило, що в ході 1,5 годинної зустрічі сторони обговорили «хід двосторонніх економічних відносин, зокрема акцентували увагу на впливі міжнародних санкцій».
Українцям залишається сподіватися, що французька влада разом із її союзниками для себе вже давно накреслила «червоні лінії», які не переступить за будь-яку ціну.
Роман Сущенко, Париж.
