Кінець епохи Обами?
…З американськими республіканцями радянський режим завжди ладнав краще, ніж із демократами, такого висновку дійшов колись відомий в СРСР дипломат.
І це при тому, що офіційно радянська пропаганда вбачала в Республіканській партії махрових реакціонерів, слуг великого капіталу, імперіалістів і реваншистів, а представники демократичної партії були друзями лівих - знаходили спільну мову з профспілками і боролися проти дискримінації «пригноблених американських негрів».
Чому так? Радянський дипломат вважає, що республіканці, як прагматики а іноді й циніки, допускали «корисність» диктаторських режимів і мало опікувалися правами людини в СРСР (згадайте як Буш-старший лякав українців розпадом Радянського Союзу).
Натомість демократи «зловживали» місіонерством, спробами поширення американської ліберальної демократії на весь світ.
Цей ліберальний романтизм виразно описав Френсіс Фукуяма в своєму бестселері «Кінець історії й остання людина». Після падіння Берлінської стіни він не бачив жодних перешкод для встановлення на планеті миру і суспільної солідарності на засадах загальної свободи і захисту прав людини.
Барак Обама, 44-й президент США, який днями помахав нам усім ручкою, був ідеальним президентом для майбутнього, вигаданого Фукуямою. Та вся біда в тому, що потрапив він у зовсім інший світ - тривожно окреслений іншим філософом, Семюелем Гантінгтоном у його «Війні цивілізацій». І в цьому загрозливому світі, особливо наприкінці свого другого терміну, чорношкірий американський президент виглядав білою вороною.
Він же нічого не зробив, дивуються російські пропагандисти: Крим у сусідів не вкрав, Алеппо до останньої цеглини не зруйнував, ані Путіна, ані Асада в союзники не отримав, спокій в арабському світі «залізною рукою» не встановив – але у 57% процентів американців залишилися про президентство Обами найкращі спогади! І це не в Росії, де за процент довіри до президента, менший за 80%, всю соціологічну братію кинули б до Лефортова, і це після перемоги (як кажуть у Путіна – «впевненої») Трампа. За що ж цьому ворогові Росії такі почесті?
Мабуть, за свою романтичну, безкомпромісну відданість принципам демократії й гуманізму він і отримав приязнь народу. Колись відомий радянський, а потім американський психолог Владимір Лефевр у книзі «Алгебра сумління» на підставі численних опитувань сформулював головну відмінність між мораллю людини «руского міра» і західного світу: перша допускає угоду зі злом «заради добра», друга – виключає таку можливість.
Якби Обама маніпулював свідомістю американців, сповідував подвійні стандарти, брехав, займався підкупом світових політиків, продавався сам, підніс практику кібератак і зламів пошти суперників до рівня державної політики – він би, може, й досяг більших успіхів. У всякому разі, його більше боялися б і слухалися.
Але, схоже, Обама вперто намагався бути чесним. Його не впіймали на брехні й хабарях, він не робив бізнес на політиці й не використав свою посаду для збагачення (хтось із вітчизняних політологів презирливо сказав: «На відміну від Трампа, який досяг вершини завдяки своєму бізнесу, Обама був незаможним чиновником на зарплатні»). Він прагнув робити політику чистими руками і з мінімальною шкодою для людських життів – й у багатьох випадках йому це не вдалося, а те, що вдалося, Трамп швидко знівелює.
Але Обама спробував, і ця спроба американським суспільством і передовою світовою спільнотою зарахована. Згадаймо кінець нульових. Сам прихід афроамериканця на пост лідера наймогутнішої держави світу здався переломним моментом в світовій історії, переходом у нову якість. Це була надія, реальне втілення американської мрії. І ми йому маємо бути вдячні за цю надію.
Наші патріоти навісили на Обаму тавро боягуза. За те, що «проковтнув» Крим, ветував надання нам джавелінів, не ввів на Донбас війська НАТО, не налякав Путіна ядерною війною. «Слимак, імпотент», - довелося читати й чути від вітчизняних сподівальників на прихід «залізного» Трампа.
Але росіянам так не здалося. Попри образливі расистські закиди «а ля Задорнов», вони Обаму боялися, і навіть згадали щодо нього заяложене радянське словосполучення «разжигатєль войни» - в Лівії, Сирії, Іраку, Єгипті, «на Украінє». Він їх таки допік санкціями, а ще ввічливою зневагою - якою тільки представники євро-атлантичного світу вміють ошелешити варвара.
Якщо уважно прочитати прощальне слово Обами, то можна помітити: він всерйоз пишається (і по праву!) тим, що намагався не виходити за межі цивілізованого простору. Він воював не з ісламом взагалі (як обіцяє вчинити Трамп), а з «ісламістськими фундаменталістами», він не вбивав сотні тисяч (як Путін у Сирії), а лише «прибрав лідерів терористів, включно з Усамою бен Ладеном». Він не бачить ворога в державах, а лише в «переляканих диктаторах» і замирюється з ворогами Америки останніх 60 років – братами Кастро, керманичами Ірану. Він створив сприятливі умови для торгівлі з країнами Латинської Америки – навіть на шкоду бізнес-інтересам власних товстосумів.
Весь світ уже трампонувся, заердоганився і брекзітнувся на всю голову, а Обама тримає шляхетну осанку до останнього.
Можливо я помиляюся. Але, здається, й половина росіян добре розуміють, що в класичній голівудській парі – «добрі хлопці» й «погані хлопці» – Обама однозначно грає за перших, а Путін за других. Бо ж інакше не пояснити, чому брехливість і розбещеність свого вождя піддані Кремля возвели у чесноту. А возвели, бо це розв`язує їм руки. Бо ж, як казав їхній кумир Достоєвський: «Якщо Бога нема, то все дозволено!» (Якщо керманич держави покидьок, то й нам можна!)
Вони хтиво очікують помсти Трампа попередникові, переслідування його команди, демократів у цілому. Бо ж Путін так би й вчинив. І у Трампа є підстави. Адже, судячи з висловів «обраного президента», в Баракові, друге ім`я якого Хусейн, втілилися найпотаємніші трампівські фобії. Починаючи з кольору шкіри і походження 44-го президента США і завершуючи оприлюдненням інформації про те, хто насправді привів Трампа до влади. За всі свої вісім років президентства Обама робив все те, що є глибоко чужим для Трампа, він будував світ, у моральних рамках якого тепер Трампові тісно.
Як поставиться Америка до спроб жорстоких геополітичних клоунів переформатувати світ? Як поставиться до цього сам світ? Чи це надовго? Чи можна очікувати реінкарнації Обами в майбутньому? Це дуже важливо знати й нам, українцям. І нашій еліті, аби підлаштуватися під політичний стиль майбутнього. Чи мають наші очільники бути демократичними, доступними, толерантними й інтелігентними? Чи фарбувати чуба, вчитися матюкати у Твіттері відомих актрис і шукати екстремального сексу в Росії?
Знак запитання в заголовку я поставив тому, що вірю - Обама повернеться. Він просто випередив час, зруйнував архетипи, втомив американців своєю правильністю. Може тому й не обрали президентом жінку. Це було б занадто. Американцям треба відпочити, змиритися з майбутнім, трохи розважитися.
А Трамп їх, сподіваюся, таки розважить.
Євген Якунов. Київ.
Фото: AA
