Саміт ОБСЄ в Скоп’є: Лаврова випороли, але таку ОБСЄ це вже не врятує

30 листопада – 1 грудня у Скоп’є пройшла 30-та сесія Ради міністрів ОБСЄ. У ній уперше з початку Великої війни взяв участь міністр закордонних справ Росії Лавров. Слід нагадати, що раніше голова північномакедонського МЗС Буяр Османі говорив, що участь російської делегації – під питанням, оскільки повітряний простір його країни і сусідніх держав закритий для російських літаків через приєднання до санкцій Євросоюзу проти РФ. А влітку цього року ПА ОБСЄ визнала Росію державою-спонсором тероризму і підтримала створення спецтрибуналу щодо її злочинів на території України. Тож факт надання “зеленого світла” агресору з боку Північної Македонії, крім обурення, викликає запитання: для чого і навіщо? Може, для публічного биття?

Візит Лаврова на саміт ОБСЄ одразу став показовим. Від початку планувалося, що російський міністр летітиме до Македонії над територією Болгарії. Однак його літак був змушений змінити маршрут. З'ясувалося, що на борту перебуває речниця МЗС РФ Захарова. Саме через неї болгарська влада заборонила представникам країни-агресорки пересуватися своїм повітряним простором. Що й не кажи, завидне реноме в очільниці комунікаційної служби(!) російського дипломатичного відомства…

“Дозвіл надається для участі у вищезгаданому засіданні в Скоп'є міністра закордонних справ Російської Федерації Сергія Лаврова та делегації, що його супроводжує, відповідно до ноти. (...) Дозвіл не відноситься до директора департаменту інформації і друку МЗС Росії Марії Захарової, яка фігурує у списку санкцій, згідно з чинним правом Євросоюзу (проте, відзначимо, що сам Лавров також входить до санкційного списку ЄС. – Ред.)”, – йдеться у ноті Болгарії.

У результаті довжина маршруту Лаврова становила близько 4 тис. кілометрів, а летіти до Скоп’є довелося понад п’ять годин над Туреччиною та Грецією. Такий от дипломатичний ляпас від наших друзів болгар, на який уже встигли зреагувати в Кремлі ротом Пєскова, прессека Путіна: “Позиція Болгарії абсурдна. Закликаємо Софію до тверезості при ухваленні рішень”.

Втім, запам’ятається згадана сесія ОБСЄ не лише цим. Як відомо, Україна, Естонія, Латвія, Литва та Польща напередодні заявили про бойкот.

• Позиція України

Речник зовнішньополітичного відомства України Олег Ніколенко повідомив, що хоча Київ високо цінує зусилля Північної Македонії, проте брати участі в засіданні в Скоп’є не буде.

“Присутність російської делегації на міністерському засіданні на рівні міністра вперше після початку повномасштабного вторгнення Росії до України лише посилюватиме кризу, в яку РФ загнала ОБСЄ. Спільними зусиллями маємо працювати над порятунком ОБСЄ від РФ, а не надсиланням сигналів про можливість повернення до форм співробітництва, що існували до лютого 2022 року, державі, яка розв'язала наймасштабнішу з часів завершення Другої світової війни збройну агресію в Європі та грубо порушила всі принципи Гельсінського заключного акту», – зазначив пан Ніколенко.

• Позиція країн Балтії

У спільній заяві міністри закордонних справ Естонії, Латвії та Литви підкреслили, що Росія в ОБСЄ демонструє виключно обструктивну поведінку (спрямована на зрив заходів, домовленостей тощо. – Ред.) Запрошення Лаврова на засідання балтійські представники називають ще однією «пропагандистською можливістю» для Кремля.

«Присутність Сергія Лаврова на міністерській зустрічі ОБСЄ ризикує легітимізувати Росію-агресора як повноправного члена нашої спільноти вільних націй, применшити жорстокі злочини, які вчиняє Росія, і миритися з відвертим порушенням і зневагою Росією фундаментальних принципів і зобов’язань ОБСЄ. Ми, міністри Естонії, Латвії та Литви, не будемо брати участь у цьому і не розділятимемо відповідальність за наслідки, які це спричинить», – йдеться в заяві.

• Позиція Польщі

Міністр закордонних справ Польщі Шимон Шинковський вель Сенк зауважив, що Росія – агресор, відповідальний за воєнні злочини.

«Участь Лаврова на тих самих правах, що й інших партнерів, є неприйнятною для Польщі. Присутність російського міністра закордонних справ за столом організації, яка має будувати мир і безпеку в Європі, не можна ігнорувати», – сказав він.

• Бойкот Лаврова іншими делегатами

Держсекретар США Ентоні Блінкен відвідав Північну Македонію, провів зустріч з главою дипвідомства країни Буяром Османі, взяв участь у робочій вечері, організованій в рамках саміту, проте залишив Скоп’є перед прибуттям туди Лаврова.

Ще один “сюрприз” чекав на очільника МЗС країни-агресорки вже на саміті. Коли він розпочав свій виступ, представники України (йдеться, наприклад, про постпреда Євгенія Цимбалюка, - Ред.) та інших країн, наприклад, міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський, не стали його слухати - вийшли з зали.

Лаврову це дуже не сподобалось і він почав огризатися у мікрофон: “Дайте мені спокій!”. “Can you leave me alone please”, – буквально сказав цей діяч.

Але на цьому ганьба не завершилася.

Лавров спробував виправдати російську агресію та перекласти всю відповідальність на країни Заходу. Звинуватив НАТО та Євросоюз у нібито руйнуванні військово-політичного виміру ОБСЄ, заявив, що ОБСЄ буцімто перебуває на межі прірви. Крім цього, він нахабно жалівся на «тисячі антиросійських санкцій» та сказав, що США та Європа «поставили хрест на широкій практичній кооперації між Сходом та Заходом». А ще Лавров став публічно погрожувати Молдові, цинічно (на саміті з європейської безпеки!) назвавши цю країну “наступною жертвою гібридної війни”.

Так, йому дуже скоро закрили брехливий рот, хоча й підкреслено дипломатично, на жаль.

Наприклад, голова МЗС Данії Ларс Льокке Расмуссен справедливо викрив Росію на спробі перекласти відповідальність за свої дії на Захід. А ще дипломат звинуватив державу-терориста у прагненні розділити Європу на сфери впливу.

Після нього по РФ пройшовся із критикою голова МЗС Люксембургу Ксав’є Беттель. Він заявив, що держава-терорист зруйнувала культурні, політичні та економічні відносини, які будували з нею європейські країни.

Висловився також і хазяїн саміту, Буяр Османі, який наголосив, що агресія Росії проти України “суперечить всьому, чим дорожить ОБСЄ”.

Нарешті посол ЄС при ОБСЄ Раса Остраускайте вкотре підтвердила, що безпека України є безпекою Європи і Євросоюз продовжуватиме підтримку нашої держави в її боротьбі з російським вторгненням.

“ЄС непохитно стоятиме з Україною і її народом стільки, скільки буде потрібно. Відданість ЄС незалежності України, суверенітету і територіальній цілісності в рамках її міжнародно визнаних кордонів лишається твердою. У довгостроковій перспективі ми разом з партнерами зробимо внесок у безпекові зобов’язання для України, які допоможуть у її захисті, у протистоянні спробам дестабілізації і майбутнім актам агресії”, – запевнила дипломатка.

Втім, знайшлися у Скоп’є й ті, хто не погидував зустрітися з Лавровим в двосторонньому форматі. Звісно, йдеться про міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто. А ще це були міністр ЗС Вірменії Арарат Мірзоян та його колега з Австрії Александер Шалленберг.

Тобто охочих торкатися руки Ріббентропа ХХІ століття було не багато, але це все одно не відміняє запитання: що взагалі забули в Скоп’є представники країни-вбивці, яка ту ж саму ОБСЄ з її принципами, сформульованими у 1975 році у Гельсінкі, фактично знищила?

Поляки змогли послати Лаврова під три чорти, але не північномакедонці: чому?

Дипломат Вадим Трюхан, назвав участь Лаврова у сесії Ради міністрів ОБСЄ “доволі дивною для загальноприйнятої практики у міжнародних відносинах ситуацією”.

“З одного боку, македонське головування в ОБСЄ дає право запрошувати будь-кого на заходи в рамках організації. І якихось претензій до наших македонських друзів не повинно бути апріорі. Проте подібна минулорічна міністерська зустріч у Польщі пройшла без Лаврова, і жодних нарікань від держав-членів ОБСЄ не було”, – згадує він.

За його словами, македонці теж могли не дозволити росіянам прилетіти в Скоп’є, проте в них не вистачило для цього духу. А інші держави ОБСЄ, в тому числі важковаговики, вирішили не втручатися.

“Навіть головний дипломат ЄС Жозеп Боррель спочатку підтримав це рішення і збирався прилетіти в Скоп’є, але в останній момент ніби схаменувся і скасував свій візит. Держсекретар США Ентоні Блінкін вчинив більш витончено, – прилетів до Македонії, взяв участь у традиційній вечері і одразу, ще до прибуття російського Ріббентропа, полетів далі. Слід віддати належне країнам Балтії і Польщі, які взагалі відмовилися від участі у цьому збіговиську”, – акцентує пан Трюхан.

Проте той факт, що офіційних «відказників» виявилося лише пʼятеро, разом з Україною, заставляє задуматися: чи все в порядку у головних європейських дипломатів з системою координат?

“Адже «міністеріал» ОБСЄ за участю Лаврова – це те саме, якби десь в Європі у 1942-му чи 1943-му пройшла зустріч європейських міністрів за участю Ріббентропа”, – обурюється дипломат.

Але все ж – навіщо запросили Лаврова? Однозначної відповіді, каже наш співрозмовник, на це питання наразі не дасть ніхто.

“Звучали версії про необхідність «підтримання діалогу», «можливість донесення позиції до Путіна через Лаврова» тощо. Проте це все відмовки. Македонія, скоріш за все, елементарно злякалася наслідків відмови і вирішила не псувати відносини з Москвою. Хоча і це пояснення виглядає не повним. Адже ще на початку тижня це рішення публічно підтримав пан Боррель і проти нього не заперечували більшість інших учасників зустрічі”, – додав Вадим Трюхан.

Своєю чергою, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко наголошує, що коли йдеться про міжнародну організацію, учасником якої є Росія, то це не стосується міжнародних санкцій. Існує таке давнє правило, що якщо дипломати беруть участь у роботі міжнародних організацій, наприклад, ООН або ОБСЄ, АТЕС, то на цей період точково, разово припиняється дія санкцій.

“Навіть якщо хтось із політиків потрапив під дію санкцій, все одно робиться виняток. Те саме можна сказати і щодо зустрічі ОБСЄ”, – пояснює політолог.

Водночас пан Фесенко також згадав про Варшаву.

“Варшава, яка приймала міністерську зустріч ОБСЄ, була однозначною і не пустила Лаврова... Але там була трохи інша історія, скоріше, це був демарш поляків. А Північна Македонія сваритися не хоче, створювати проблеми на Балканах, де і так непроста ситуація, – теж”, – стверджує Володимир Фесенко.

На цьому ж наголошує політичний експерт Віталій Опанасюк: “Є статут ОБСЄ і він зобов’язує. Україна також не змогла вийти із більшості міжнародних організацій, де є Росія, ще після анексії Криму. А інколи краще залишатися і вести боротьбу за правилами міжнародної організації”.

А загалом, констатує експерт, російські делегати будь-яку міжнародну організацію, зокрема ОБСЄ, намагаються використати як шанс для кулуарного спілкування.

“Ще і ще поширювати свою викривлену позицію. І при багаторазовому повторенні віч-на-віч це може спрацювати. Щоб завербувати, дискредитувати іншого політика або функціонера спільним фото. Щоб знайти слабку ланку. Нарешті, щоб підтвердити свою легітимність”, – перелічує пан Опанасюк.

І щоб потім роспропагандисти могли розповідати, що ось, наша країна представлена в ОБСЄ, і як вона чудово там виступила/виглядала, в ООН ми теж таке зробили, на БРІКСі – теж. Тут все наскільки очевидно, що й до ворожки ходити не треба. Інша справа – яким буде реальний підсумок міністерської зустрічі у Скоп’є?

“Жодних хоч трохи значущих рішень ухвалено там не буде, а запамʼятається цей захід безпрецедентною скандальністю за всю історію існування ОБСЄ”, – прогнозує Вадим Трюхан.

А це – Віталій Опанасюк: “У черговий раз буде визнано Росію агресором, в черговий раз Росія з високої трибуни відповість, що в усьому винні США та Європа. Але, думаю, що трибуна ОБСЄ буде використана і задля закидування тези про “готовність” до мирних перемовин з Україною. І це теж брехня, тільки в обгортці регламенту ОБСЄ”.

Без Росії: як врятувати ОБСЄ

За великим рахунком те, що ОБСЄ – мертва організація, яка не має жодного впливу, вона продемонструвала ще в 2014 році, коли місія ОБСЄ була представлена на Донбасі.

За словами експерта із міжнародних відносин Євгена Добряка, ОБСЄ уже давно не виконує своїх прямих функцій, не може впливати на будь-які процеси, конфлікти, конфліктогенні ситуації, загрози, виклики.

“ОБСЄ створювалася як організація з безпеки і співробітництва в Європі ще в ті давні часи, коли вона несла на собі певну частину відповідальності і навантаження в європейській і глобальній політиці”, – нагадує пан Добряк.

Політичний експерт Євген Савісько підтримує: “ОБСЄ є нині недієздатною структурою, такою як ООН. Вона ні нащо не впливає і нічого не вирішує. І є лише ширмою для російських "дипломатів у цивільному" (так за часів СРСР називали кдбістів, які працювали під дипломатичним прикриттям. – Ред.) Варто пригадати, як від самого початку війни у 2014 році представники ОБСЄ "не помічали" ані обстрілів українських територій, ані відвертих порушень Росією Мінських угод. Взагалі нічого не бачили і не чули, що робили російські окупанти. Але намагалися бачити, що роблять українські військові”.

Настав час ліквідувати ОБСЄ, а замість неї створити нову структуру – мобільну і не проросійську, в якій Україна та наші союзники зможуть відігравати роль, адекватну ситуації, яка склалася в Європі.

“Кремль постійно використовує ОБСЄ у власних інтересах – для агресивної пропаганди, дезінформації і маніпуляцій. ОБСЄ потребує докорінної реформації чи навіть перезаснування без участі Росії і Білорусі”, – наголошує Вадим Трюхан.

Подібну думку висловлював і глава української дипломатії Дмитро Кулеба: “Я вважаю, і моя позиція відома добре, що якщо ми дійсно хочемо врятувати ОБСЄ, то ми маємо або перезаснувати ОБСЄ без Росії, або знайти шлях виключити Росію з ОБСЄ”.

Ймовірно, ОБСЄ, так само як і ООН, буде реформовано в працюючій системі інших координат, інших інтересів, іншої своєї архітектури. Але це буде пізніше.

“У процесі вже повоєнного реформування в Європі, створення нових інститутів і структур регіональної безпеки в Європі буде щось нове замість ОБСЄ”, – прогнозує Володимир Фесенко.

А поки, як казав покійний перший президент України Леонід Кравчук, маємо те, що маємо...

“На Заході мали б переглянути цей свій «ліберально-демократичний» принцип, коли кровожерливого ведмедя намагаються вгамувати маленькими цукерками, щоб він стане добрішим, кращим і послухав «всіх добрих людей». Це повна нісенітниця. З росіянами треба бути дуже жорсткими. Їх треба максимально виводити з усіх міжнародних майданчиків, конференцій, рад тощо”, – резюмував Євген Добряк.

Мирослав Ліскович. Київ