Ситуація на Запорізькій АЕС: як не допустити катастрофи, співставної з Фукусімою

Обстріли критичної інфраструктури, яких завдала Росія в ніч на 22 березня переважно були сфокусовані на енергетичних об’єктах. Серед них “дісталось” і ядерному блоку цього напрямку. Зокрема, тимчасово окупована Запорізька атомна електростанція (ЗАЕС), яка втратила підключення до однієї з ліній живлення. Про це повідомили в НАЕК "Енергоатом".

Деталі схеми, за якою “відпрацьовують” понад 8 разів по ЗАЕС росіяни розповідає

Олена Паренюк, радіобіологиня, кандидатка наук і старша наукова співробітниця Інституту проблем безпеки атомних електростанцій НАН України: “Для того, щоб оцінити наслідки для ядерної енергетики, потрібно розуміти, що наразі найбільша станція в Європі, Запорізька атомна станція, на якій до війни працювало 6 енергоблоків, не працює. Тобто, вона не генерує електроенергію, це означає, що не йде ядерна реакція в жодному з енергоблоків. Деякі енергоблоки росіяни можуть переводити в “гарячий” зупин, це означає, що тиск і температура підіймається до робочих, але ядерна реакція не йде. А в основному всі енергоблоки стоять в холодному зупині.

Але важливо, - і енергоблоки, і сховище відпрацьованого ядерного палива, яке є на території Запорізької АЕС, потребують охолодження. Саме для цього використовується електроенергія з української зовнішньої енергосистеми.

В нормі, ЗАЕС має бути під'єднана до української енергосистеми трьома високовольтними лініями на 750 кВт і однією запасною на 330 кВт. Через постійні обстріли оці високовольтні лінії бувають пошкоджені, тобто, одна чи інша лінія майже постійно пошкоджена.

Лише нещодавно наші енергетики під'єднали високовольтну 750, і сьогодні її знову пошкодили. Тому атомна станція під'єднана до енергосистеми лише лінією в 330 кВт. Це є небезпечно, тому що це фактично резервна лінія.

Сьогодні ми не дійшли до останнього рубежу оборони. Тобто, якщо вимкнеться і лінія в 330 кВт, це буде означати, що ЗАЕС перейде на дизель-генератори, в неї 9 дизель-генераторів. І треба сподіватися, що вони заправлені. Таке вже бувало більш як вісім разів за ці два роки повномасштабної війни.

Якщо резюмувати, нагальної небезпеки немає, тому що немає ядерної реакції. Але, безперечно, це ненормальна ситуація, і це є ядерний тероризм. Україні разом зі світом потрібно виробляти нову стратегію, що робити з ядерними об'єктами під час війни”.

Вікторія Войціцька, народна депутатка, секретарка Комітету Верховної Ради з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки восьмого скликання: “Станом на зараз, після чергових обстрілів, станція стала залежна від однієї лінії, не найбільшої насправді потужності. І це ставить під загрозу безпеку станції. Велика проблема в тому, що там є сховище ядерного палива, одне з найбільших в Європі. Це дуже серйозно, це чергова, я вважаю, червона лінія, яку перетнув агресор.

Я хотіла б наголосити, що прийшов час насправді усвідомити рівень небезпеки не тільки щодо України, але й щодо європейських наших союзників. Саме їм необхідно прийняти відповідні рішення, так не може тривати. Друге питання не менш нагальне: надання Україні додаткових потужностей для того, щоб ми могли захищати свою енергетичну систему. В першу чергу йдеться про ППО.

Нинішні обстріли чітко свідчать про те, що ворог хоче знову створити умови, за яких Україна буде тонути в повному блекауті. Наші партнери нарешті мають закрити небо. No-fly zone, close the sky – це та ідея, яка була на початку повномасштабного вторгнення. Наші партнери тоді були не готові прийняти такі рішення. Але ми прекрасно розуміємо, що на наявності такої кількості ППО як зараз ми не будемо мати стовідсоткового захисту таких ключових об'єктів, як енергетичні. Тому треба приймати складні, але важливі рішення”.

Серед областей, де росіяни завдали значних ушкоджень і Хмельницька область. Вікторія Войціцька припускає, що росіяни могли бити по підстанціях, які ведуть від атомної станції в енергетичну систему. “Це та стратегія, яку застосовувала Росія взимку 22-23 років. Коли у нас є працююча атомна станція, не обов'язково бити безпосередньо по самим станціям.

Якщо станція працює й у вас немає можливості передати до відповідних підстанцій вироблену енергію далі в систему, то це один зі шляхів, яким чином вкинути всю країну в блекаут.

Друге, це загроза для ядерних блоків. Адже ядерні блоки продовжують виробляти електроенергію тривалий час, їх не можна зупинити в один момент. Якщо їм немає куди діти електроенергію, то це сценарій для катастрофи, який можна співставити з Фукусімою.

Світ. Що далі?

Чи черговий масштабний енергетичний обстріл України змусить наших партнерів та профільні міжнародні організації застосувати щось дієвіше, аніж “серйозну стурбованість”?

Олена Паренюк: «До російсько-української війни світ вважав, що ядерні об'єкти - це об'єкти цивільної інфраструктури, і вони захищені від військової агресії здоровим глуздом.

Тобто, ніхто просто не думав, що ворог буде бомбити атомну електростанцію. Наразі, на прикладі нашого Інституту (Інститут проблем безпеки атомних електростанцій НАН України), який зараз працює з 15 міжнародними інститутами, зокрема європейськими, ми переконали наших колег, що потрібно думати й реагувати. Наразі ми поки що очікуємо, доки наші колеги усвідомлять цю ситуацію і почнуть реально напрацьовувати механізми в цьому напрямку. Це така важка інтелектуальна праця зі зміни світогляду, скажу так, але вона робиться.

Чимало наших колег усвідомлюють небезпеку, і розробляють певні рекомендації. На жаль, ЗАЕС це уже не допоможе. Але будуть ухвалені певні пакети на випередження, такі ж колись було ухвалено після Чорнобильської аварії та після Фукусімської аварії, і всі атомні станції світу, я думаю, що їх приймуть”.

Вікторія Войціцька: “Я вам скажу, зі свого досвіду адвокаційної роботи: дуже мало хто з наших партнерів розбирається в цих нюансах і усвідомлює рівень небезпеки, який з’являється саме тоді, коли б'ють по підстанціях. Вони часто вважають: якщо не б'ють в реактори, значить, все нормально. Але це реальні загрози, які ставлять під питання безпеку не лише нашої країни. Я дуже сподіваюся на підтримку, в тому числі з боку Франції саме в цьому питанні”.

Підсумовуючи. Цивілізованому світові треба, нарешті, переходити від слів до конкретних дій на основі конкретних рішень. Ситуація на ЗАЕС загрожує небезпекою вселенського масштабу, в умовах беззаконної війни, яку Росія розв’язала проти України, вона може постати перед людством буквально за лічені хвилини. Коли трапився Чорнобиль і Фукусіма світ довго не вагався, а вжив відповідних заходів. Запорізька атомна станція потребує саме такого підходу і можливості до його застосування у Заходу є.

Ярина Скуратівська, Київ