Пам’яті старшого сержанта Олега Пекаря

Старший сержант 80-ї бригади десантно-штурмових військ Олег Пекар загинув у ніч на 13 березня 2022 року, виконуючи бойове завдання під Миколаєвом.

Олег був родом зі Львівщини. Після закінчення школи навчався у Стрийському технікумі електрифікації та механізації сільського господарства, де отримав фах техніка-електрика. Служив у Збройних силах України та Національній гвардії.

Після строкової служби продовжив навчання, здобувши повну вищу освіту за спеціальністю «Енергетика сільськогосподарського виробництва» та кваліфікацію інженера-енергетика. Одночасно почав працювати на підстанції "Стрий" 220 кВ в одному із підрозділів НЕК "Укренерго" на посаді електрослюсаря з ремонту устаткування розподільних пристроїв. Поступово підвищуючи свою кваліфікацію, Олег у 2021 році став диспетчером на цій же підстанції.

"Він любив цю роботу. Це було його покликанням", - каже дружина Тетяна.

Вона згадує свого чоловіка як щиру, добру людину, яка ніколи не відмовляла нікому у допомозі. "Він дуже багато пережив на тій підстанції. Хлопці його поважали, поважають і будуть поважати", - каже жінка.

За спогадами дружини, Олег завжди шукав рішення навіть тих проблем, які здавалися нерозв’язними. Він пропонував свої ідеї, був справедливою людиною.

Війна прийшла до Олега ще у 2014 році - тоді у серпні він у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького став учасником Антитерористичної операції. 

"Він визволяв Сєвєродонецьк, був у Щасті, Лисичанську. Має грамоти за визволення Сєвєродонецька. Він займався спортом, поробив там бруси. Капличку вони із хлопцями збудували біля Лисичанська", - згадує Тетяна. 

За цей час Олег також був нагороджений нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі ІІ ступеня» та медаллю «За оборону рідної держави».

Восени 2015 року Олег повернувся до своєї роботи на підстанції. За спогадами дружини, про АТО він не говорив.

"Бувало таке, що сиділи у компанії, і він казав, що буде війна. Що буде така війна, що ви собі не уявляєте. Казав, робіть щось, учіться, думайте наперед. Ніхто йому не вірив", - розповідає Тетяна.

Знову на оборону Батьківщини Олег став із перших хвилин повномасштабного вторгнення РФ. Враховуючи набутий в АТО бойовий досвід, він разом із частиною свого підрозділу був направлений на оборону Миколаєва, де тоді велися важкі й затяжні бої.

"У ніч на 13 березня разом із двома своїми побратимами він виконував бойове завдання, під час якого віч-на-віч зіткнувся із ворогом. Зав’язався танковий бій, у якому Олег та ще один його побратим отримали важкі поранення, несумісні із життям", - повідомили у НЕК "Укренерго".

Із Тетяною Олег прожив понад 20 років. Мав прості життєві мрії: збудувати будинок, виростити дітей, вивчини, одружити їх - а на старості подорожувати із дружиною.

"Він усе робив, аби не було якихось проблем, скрути. І він знав, що у разі чого - я його підтримаю. Він дуже сильно нас любив - і ми його любили", - каже Тетяна.

Незадовго перед повномасштабним вторгненням вони встигли здійснити одну із мрій Олега - разом із сином і донькою зійшли на Говерлу. Це був подарунок чоловікові на День народження.

Президент України 31 березня 2022 року посмертно нагородив Олега Пекаря орденом «За мужність ІІІ ступеня». У Лисовичах Львівської області захиснику встановили меморіальну стелу. Також меморіальну дошку пам’яті встановили у школі, де навчався Олег.

Зараз Тетяна робить усе, щоб зберегти пам’ять про чоловіка, як би важко їй не було жити після втрати. Вона допомогла увіковічнити спогади про Олега у Книзі пам’яті, яку готує його 80-та бригада. Крім того, у селі, де жив воїн, відкриють дзвінницю-музей.

Вічна пам’ять Герою!

Фото надані НЕК "Укренерго"

Висловлюємо подяку департаменту комунікацій та міжнародного співробітництва НЕК "Укренерго" за сприяння у підготовці матеріалу