Пам’яті військовослужбовця Держспецзв'язку Віталія Полоннікова (позивний «Гаврік»)
Він з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист нашої держави та сумлінно виконував свої військові обов’язки у лавах 112 та 119 окремих бригад територіальної оборони, а також 47 окремої механізованої бригади. Держспецзв'язку 17 липня цього року повідомила про загибель 31-річного захисника з позивним «Гаврік».
Віталій народився 29 листопада 1992 року в місті Києві. Закінчив середню школу, а потім Київський університет культури. Магістр.
З Майдану, з перших днів початку війни ще у 2014 році добровольцем пішов на фронт, героїчно воював у складі ДУК «Правий сектор». Дуже швидко з рядового бійця став командиром одного з підрозділів 5 батальйону ДУК ПС, брав участь у важких боях у Донецькій та Луганській областях у 2014 – 2015 роках.
Віталій Полонніков одним з перших в Україні добровольців отримав статус учасника бойових дій. Заради справедливого ставлення держави до всіх добровольців, розпочав складну громадську діяльність із визначення ролі добровольчих формувань у боротьбі з російською агресією.
Тривалий час Віталій очолював громадську організацію «Рух ветеранів Києва», пізніше став головою Ради ветеранів Києва. Саме завдяки його наполегливості та можливості доводити до кінця будь-яку справу, ветерани бойових дій отримали можливість працевлаштовуватися в комунальні організації столиці, отримувати соціальну та психологічну допомогу, безкоштовно користуватися соціальним таксі, яке було обладнане всім необхідним для потреб осіб з інвалідністю.
З 2019 року Віталій Полонніков працював у комунальній організації «Муніципальна охорона», повідомляють колеги.
У 2021 році призначений начальником департаменту фізичної та технічної охорони муніципалів КО. Поєднував цю непросту і відповідальну роботу із постійною підтримкою на громадських засадах побратимів-ветеранів.
За місяць до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році Віталій Полонніков як шанований керівник ветеранського руху був долучений до створення координаційного штабу МВС України із взаємодії з добровольчими підрозділами. Вони від 24 лютого були оперативно озброєні та стали на захист країни.
Саме завдяки таким патріотам, як Віталій Полонніков, окупанти не змогли захопити столицю, впевнені в КО «Муніципальна охорона». За особисту хоробрість, виявлену при обороні Київщини, Указом Президента України у липні 2022 року Віталія Полоннікова нагородили орденом «За мужність». «Саме завдяки таким як він до Збройних сил масово та організовано рушили представники добровольчих формувань територіальної оборони», – підкреслюють муніципали.
Після Київщини Віталій Полонніков воював на Херсонщині. Далі – Бахмут, Запоріжжя, Серебрянський ліс, Авдіївка. Здавалося, сам Господь оберігає Віталія. Але йому судилося залишитися назавжди 31-річним.
Прощалися з Героєм у Києві на Майдані Незалежності. Віддати шану Віталію Полоннікову прийшли побратими, воєначальники, громадські лідери, творча еліта країни, друзі, близькі люди.
Після Майдану траурний кортеж попрямував до Свято-Троїцького храму на Лівому березі столиці, в якому часто бував Віталій з родиною. Молодого чоловіка знали тут як добру, віруючу людину.
Після обряду відспівування більше тисячі людей рушили провести захисника в останню путь на Вигурівське кладовище Києва, де поховані близькі родичі старшого лейтенанта.
Лунав армійський салют на честь Віталія Полоннікова. Побратими промовляли найкращі слова. Дружині передали державний прапор, який накривав загиблого Героя.
У захисника залишилися дружина Наталія, донька Дар’я, мати Світлана Петрівна.
Вічна слава Герою!
Фото з фейсбуку КО «Муніципальна охорона»
