Розмова Трампа й Путіна: якщо вона була, то чому про неї стало відомо лише зараз?
Цими днями у часі збіглися дві взаємоповʼязані між собою теми.
Тема №1. 10 листопада американське видання The Washington Post з посиланням на власні джерела повідомило, що Дональд Трамп вперше після перемоги на виборах поговорив телефоном із Путіним. Сталося це ще 7 листопада. За інформацією видання, під час розмови обраний президент США нібито порадив російському диктаторові не загострювати війну в Україні та нагадав йому про значну військову присутність Вашингтона в Європі. Крім того, як пише WP, влада України була поінформована й не заперечувала проти проведення такої розмови.
Але згодом з’явилися цікаві реакції на матеріал Washington Post.
Так, речник Путіна Пєсков заявив, що розмови між Трампом і Путіним взагалі не було: «Це чиста вигадка». До слова, той самий Пєсков буквально напередодні говорив про «позитивні сигнали» від Трампа щодо війни в Україні. І де він, Пєсков, зловив ці сигнали? Навряд чи з космосу, враховуючи, що космічна галузь РФ перебуває в дуже глибокій… кризі.
При цьому представник МЗС України Георгій Тихий зазначив, що Київ не знав про розмову Трампа з Путіним: «Повідомлення про те, що українська сторона була заздалегідь проінформована про ймовірний дзвінок, є неправдивими. Відповідно, Україна не могла підтримати дзвінок або виступити проти нього».
А що з цього приводу кажуть у самого Трампа? Офіційних коментарів від команди Трампа про ймовірну розмову не було. Проте директор із комунікацій обраного президента Стівен Чунг наголосив: «Ми не коментуємо приватні дзвінки між президентом Трампом та іншими світовими лідерами».
То чи була розмова, чи ні – питання. Втім, у цьому випадку відчувається особливо: диму без вогню не буває. Є ще один важливий момент. Обидві розмови – Трампа й Зеленського, а також Трампа й Путіна – відбулися 7 листопада. Але про розмову Трампа й Зеленського стало відомо буквально увечері того ж дня, а про розмову Трампа й Путіна – лише зараз. Чому, яка причина?
Тема №2. Інформаційний простір знов почало заливати дощем різноманітних «мирних планів». Спершу їх почали озвучувати такі собі ноунейми, як от екс-радник Трампа Браян Ланза, який заявив, що США зосередяться на досягненні миру у війні в Україні, а не на поверненні окупованих територій, додавши образиві для будь-якого українця слова: «Криму більше немає». Сказане Ланзою у команді Трампа одразу ж узялися спростовувати, мовляв, він «не працює на президента Трампа і не говорить від його імені».
Згодом на «миротворчий п’єдестал» вийшов колишній командувач силами НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс. На його думку, ця війна може завершитися тим, що Путін забере 20% території України. А решта – 80% території України залишиться демократичною й вільною, і через три-п’ять років стане частиною НАТО. Тут варто наголосити, що пан Ставрідіс уже не вперше пропонує Україні «НАТО в обмін на території». Символічно, Укрінформ про це писав рівно рік тому (детальніше – за посиланням).
А ще раніше, перед Ланзою і Ставрідісом, «мирні плани» опублікувало видання The Wall Street Journal із посиланням на неназваних радників Трампа. Один із таких планів передбачає відмову України від вступу до НАТО протягом 20 років, заморожування лінії фронту й створення 800-мильної демілітаризованої зони (майже 1300 км).
Чому ці плани знову з’являються, чи причетна до цього Москва, а головне – наскільки вони реалістичні? До слова, у Центрі протидії дезінформації (ЦПД) при РНБО закликають українців сприймати появу різних планів без надмірних емоцій. «У найближчі два місяці в ЗМІ варто очікувати безліч «інсайдів» про різні «мирні плани» з посиланням на джерела в «оточеннях» Трампа, торги та інші речі. У деяких маніпуляціях буде зацікавлена Росія, яка веде свою гру. Деякі медіа, як вони звикли, гнатимуться за хайпом. Нам дуже важливо буде відокремити роботу журналістів від впливу російських пропагандистів в цих історіях, які завжди маніпулюють такими інфоприводами. В будь-якому випадку, істини та реального стану справ у цих сценаріях у медіа буде, як правило, мало. А от теорій – багато», – наголосив керівник ЦПД Андрій Коваленко.
РОЗМОВА ТРАМПА Й ПУТІНА: БУЛА ЧИ НЕ БУЛА, І ЧОМУ ПРО ЦЕ СТАЛО ВІДОМО ТІЛЬКИ ЗАРАЗ
У коментарі Укрінформу голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко заявив, що зараз навколо майбутніх імовірних переговорів про завершення війни між Росією і Україною справді з’являється багато суперечливої, а то й узагалі фейкової інформації.
«Дуже показовою є історія з сенсаційною інформацією газети The Washington Post про телефонну розмову між Трампом і Путіним, яка нібито відбулась ще 7 листопада. Однак у Кремлі цю інформацію вже спростували. Але ж The Washington Post – це достатньо авторитетне видання, воно не буде розповсюджувати сумнівну інформацію з джерел, які не викликають довіри», – акцентує політолог.
На його думку, з високою ймовірністю американські журналісти опублікували інформацію, яка була цілеспрямованим витоком зі штабу Трампа.
«За змістом помітно, що вона є вигідною для Трампа, демонструє його жорстку позицію по відношенню до Путіна. Можливо, саме тому цю інформацію і спростували в Кремлі. На мій погляд, інформація The Washington Post, мала стати прелюдією для офіційного дзвінка Трампа Путіну», – вважає пан Фесенко.
В даному випадку, каже він, треба враховувати статусні ігри між Трампом і Путіним. Якщо Трамп першим зателефонує Путіну (навіть зі шляхетними намірами припинити війну в Україні), тоді він буде виглядити у слабшій позиції, як прохач, як більш зацікавлена в контакті сторона.
«Здається, у Трампа це чудово розуміють, тому й шукають варіанти, як нейтралізувати цю проблему. Можливо, виток у газеті мав стати одним з інструментів розв’язання статусних протиріч між Путіним і Трампом. Але спростування Пєскова зіпсували маневри штабу Трампа. Крім того, ця ситуація зайвий раз нагадує штабу Трампа, що легкої й успішної комунікації з Путіним у них не буде, – стверджує Володимир Фесенко. – Чи була сама ця розмова між Путіним і Трампом? Можливо й була, але неофіційна, і така, яку в Кремлі не хочуть підтверджувати. Що також показово, і свідчить про наявність протиріч інтересів Трампа й Путіна вже на старті нового етапу їхніх взаємин».
Дипломат Вадим Трюхан погоджується з нами: «Тут справді дуже влучно підходить фраза «диму без вогню не буває». І підтвердженням інформації газети The Washington Post, що, скоріш за все, телефонний дзвінок відбувся, є те, що штаб Дональда Трампа досі не заперечив цього факту, а відбувся всього-на-всього протокольною заявою, мовляв, ми не коментуємо приватні дзвінки Трампа».
Тобто, якби дійсно не було цієї розмови, то штаб Трампа дав би жорстке заперечення, а його немає.
«Тому, ймовірно, ця розмова таки справді відбулася. Це перше, – каже експерт. – А друге – чому про це стало відомо лише зараз. Тут все просто. Ті, хто готували цю телефонну розмову – представники штабу Трампа і Кремля – домовилися про конфіденційність. Це якраз у стилі Дональда. Гадаю, що обидві сторони мали певні надії на те, що розпочнеться якийся довірливий діалог. Але оскільки ці надії не справдились – пішов злив інформації в пресу».
Тобто, за його словами, домовленості про конфіденційність були порушені.
«І те, як затято нині Кремль усе заперечує, справді викликає подив, і показує, що у Путіна, мабуть, були дещо обнадіяні тим, що вони почули від Трампа. Втім, даремно», – запевняє Вадим Трюхан.
І третє – наш співрозмовник звернув увагу на те, як протягом останнього часу росіяни безупинно атакують Україну. Б'ють усі рекорди по кількості безпілотників, які направляються по наших мирних містах і селах. А сьогодні підняли в повітря аж 13 Ту-95 та декілька МіГів з ракетами «Кинджал». Пусків, на щастя, не було. Але…
«Це означає, що навіть якщо й була телефонна розмова, то досягти під час неї Трампу не вдалося абсолютно нічого. Відтак, ні про яке «завершення війни одним телефонним дзвінком за 24 години» не йдеться. І для України, хоча це й цинічна правда, але позитив. Тому що, при усвідомленні жорсткої реальності, з якою Трампу доводиться буквально вже зараз мати справу, його позиція може дуже швидко змінитися. І то радикально. Адже його вибрали американці в надії, що замість слабкодухих Байдена й Обами нарешті прийде сильний лідер. А відтак Трамп не може дозволити собі черговий «Афганістан» шляхом здачі України. Отже, точимо шаблі й готуємося, але сподіваємося все ж позитивного розвитку подій для нашої держави», – наголосив дипломат.
А це – політолог-міжнародник Максим Ялі: «Чому про розмову Трампа й Путіна стало відомо лише зараз? Думаю, це цілком логічно, особливо враховуючи те, що Дональд Трамп на сьогодні знаходиться під прицілом опозиції».
Експерт нагадує, як у 2016 році, одразу після того, як Трамп уперше був обраний на посаду президента США, одне за одним почали з'являтися різні розслідування і звинувачення, зокрема колишнього британського розвідника Крістофера Стіла та спеціального прокурора США Роберта Мюллера, про можливе втручання Росії в американські вибори, ймовірну причетність до цього Трампа, про московських повій, його тісні зв'язки з Кремлем тощо.
«Попри те, що все ці розслідування і звинувачення закінчились де-факто нічим, аби не напоротися на чергову порцію критики, розмову з Путіним у штабі Трампа вирішили не оголошувати офіційно. І навіть після того, коли інформація просочилася у ЗМІ її не підтверджують, але й не спростовують», – зазначив Максим Ялі.
Подібним чином висловився політтехнолог Олег Постернак: «Розмова Трампа з Путіним могла бути сприйнята як ознака кризи західної політики по відношенню до РФ, тому повідомлення про неї могло розтягнутися в часі. Очевидно, Трамп не хотів би заплямовувати свій електоральний тріумф, почавши із кроків, які будуть роздуті неприхильними до Трампа медіа як зрадницькі. Втім, цей «дитячий садок» у вигляді постійних переживань щодо будь-яких контактів західної еліти з верхівкою РФ потрібно завершувати».
Пан Постернак стверджує: для всіх притомних спостерігачів зрозуміло, що Трамп мав би встановити контакт із Путіним задля демонстрації бажання реалізувати свою передвиборчу доктрину.
«І в цьому контакті немає нічого неординарного чи катастрофічного. У Трампа є досвід відносин із Путіним, який значною мірою демонізований політичними конкурентами Трампа в США та їхніх медіа», – зазначив експерт.
«МИРНІ ПЛАНИ»: ЧОМУ З’ЯВЛЯЮТЬСЯ І НАСКІЛЬКИ ВОНИ РЕАЛІСТИЧНІ
Що стосується так званих «марних планів», то, вважає Максим Ялі, треба готуватися до того, що їх буде ще не один десяток.
«Не варто чекати практичного втілення цих планів. Тому що це залежатиме насамперед від того, чи піде Путін на поступки у завершенні або принаймні у замороженні війни, чи він буде наполягати на тих вимогах, які висунув напередодні Саміту Миру у Швейцарії», – каже політолог-міжнародник. Він нагадує, що напередодні Саміту миру Путін сказав, що готовий піти на завершення війни, але за умов визнання окупованих територій російськими.
«Звичайно, це є абсолютно неприйнятними для української сторони. І будь-який політик, який вирішить піти на ці умови, дуже швидко стане політичним трупом. Отже, протягом двох з половиною місяців, що залишились до офіційного вступу Трампа на посаду президента США, розмови про перемовини стануть звичним фоном, але далекими від реального ходу перемовин. Реальний процес може розпочатися після 20 січня наступного року», – підкреслив Ялі.
На думку Олега Постернака, весь цей медійно-аналітичний спектакль, влаштований західними виданнями, які конкурують за те, щоб подати сенсаційний зміст мирної ініціативи Трампа, не вартий жодного серйозного погляду з огляду на дві обставини. По-перше, вони не враховують реальної геополітичної кон’юнктури, а по-друге, не корелюються з особливостями характеру Трампа.
«Про мирну доктрину Трампа стане відомо лише тоді, коли він самостійно представить її чи призначить довіреного координатора перемовин між РФ і Україною, – каже політтехнолог. – Зараз же Трампу важливо лише одне –показати всьому світу свою велич, тобто затягнути Україну й РФ у процес деескалації та вижати максимальний PR-ефект у темі «недопущення Третьої світової».
Найбільша проблема Трампа – уламати Путіна.
«Путіну невигідна позиція, коли його ставлять перед необхідністю визначення щодо мирної ініціативи Трампа, адже це змушує або погодитись на мирний трек і відмовитись від тактики повільного знищення України шляхом вигризання її територій м'ясними штурмами, або проігнорувати Трампа і штовхнути його в бік посилення України та запровадження справді серйозних санкцій. Путін хотів би поки уникнути в найближчі місяці чіткої відповіді Трампу, адже планує повністю окупувати Донеччину, витіснити ЗСУ з Курської області й продемонструвати свою ініціативу у вигляді масштабного ракетного терору по українській інфраструктурі», – коментує агентству Постернак.
Тим часом Вадим Трюхан пов’язує появу «мирних планів» здебільшого з тим, що зараз в Америці є занадто багато людей, які намагаються, що називається, «примазатися» до Трампа, нагадати про себе, «порішати» питання про входження в команду на стадії формування адміністрації.
«Звідси і з'являються різного роду ідеї, зокрема й по темі, яка стосується війни Росії з Україною. І такого у наступні 2,5 місяці ще буде чимало. А тому сприймати це треба абсолютно спокійно. На мою думку, коментувати такого роду речі слід щонайбільше радникам Офісу Президента України, але не вище. Себто цього точно не повинен робити ні Президент, ні міністр закордонних справ або загалом МЗС, бо коментувати ще фактично нічого», – наголосив дипломат.
Володимир Фесенко каже, що така велика кількість різноманітних і навіть суперечливих мирних ініціатив свідчить про те, що в штабі Трампа на даний момент нема чіткого, послідовного й офіційно затвердженого мирного плану щодо завершення війни між Росією й Україною.
«Відбувається такий собі публічний мозковий штурм щодо того, яким чином можна завершити війну в Україні. Це свідчить про те, що остаточного рішення досі не ухвалено. Можливо, воно буде ухвалюватися в процесі самих мирних переговорів. Будуть виходити з базових ідей, а деталі будуть узгоджувати під час перемовин. В цій ситуації є потенційні ризики, але й певні можливості. Інша річ, хто цим більше скористається – ми чи росіяни. Дуже важливо, хто саме буде переговорниками від Трампа», – стверджує політолог.
Мирослав Ліскович. Київ
