Шевченко 200+1
Шевченко був великим сином своєї епохи та своєї країни. 
10.09.2015 16:48

"Ідеологічна «боротьба за Шевченка» почалася після його смерті і триває досі. Ким тільки не оголошували поета: «українофілом» і «інтернаціоналістом», «червоним Христом» і «атеїстом», «комуністом» і «сепаратистом»... Різні політичні сили прагнули пристосувати поета до своїх цілей – користуючись тим, що у Шевченка, як в Біблії, можна знайти СЛОВО на всі випадки життя. З цією «боротьбою» пов'язаний і культ поета – подібного йому немає, мабуть, ні в одній країні. Хіба що в Шотландії в сільських сім'ях колись був схожий культ Бернса як близької, рідної людини".

Іван Дзюба


Ну а кожен пересічний українець написав про Шевченка хоча б один шкільний твір. Усі ми з дитинства засвоїли: Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна. Або ще якісь заїжджені варіації.
Однак проходить кілька років, ми стаємо дорослими, навчаємося мислити абстрактно, перечитуємо 100 разів знайомі рядки «Катерини», «Сна» і «Заповіту»… і раптом відкриваємо для себе геній поета зовсім по-новому.

Шевченко наново стає символом кожної прийдешньої епохи через слова тих, хто й сам став символом своєї епохи.


«Він був сином мужика і став володарем в царстві Духа. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури… Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу… Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори».

«Коли б мені прийшлося одним словом схарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя. Свобідного життя, всесторонній, нічим не опутаний розвій одиниці і цілої суспільності, цілого народу, – се ідеал Шевченка, котрому він був вірним ціле життя».

Іван Франко


«Тарас Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю».

Олександр Вишня

Картина Юрія Шаповала


«Не поет – бо це ж до болю мало, не трибун – бо це лиш рупор мас, і вже менш за все – «Кобзар Тарас», він, ким зайняло і запалало».

Євген Маланюк


«Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, наше світосприйняття, наше минуле і нашу надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам'ять»

Євген Сверстюк


«Шевченко настільки повно висловив України (у нього є все – і природа, і звичаї українського народу, і історія, і бачення майбутнього, і витончена лірика ), що став її символом. І відносно до поета так чи інакше проявляється ставлення до України». 

Іван Дзюба

Карикатура Миколи Капусти

Шевченко не був і не міг бути забутим

Можна розбирати Шевченкову поезію хоч по кожному слову окремо, можна досліджувати його у рамках будь-якої епохи української державності, всюди його слова звучатимуть як справжнє пророцтво. Скільки б праць не було написано про його творчість, здається, ніхто і ніколи не розгадає повністю найголовнішого поетового феномену – неймовірного відчуття свого народу. 

Одного в нього не забереш: Тарас Григорович ніколи не висловлювався пафосно чи складно. 

Його слова дійдуть кожному у душу, хто лишень забажає слухати.


«Весь чар його поезії полягає в тому, що вона абсолютно безпафосна. Вона може бути іронічна, авто іронічна, може бути із залізними формами параду, машкари і т.д. Але насправді пафос з'являється тільки в тих місцях, де вона підноситься до релігійного почування. Тобто, діапазон його почуттів надзвичайно широкий».

«В кожній читаючій родині Російської імперії був «Кобзар». І якби наша русистика була не колоніальною, і не табачниківською, то було б вже багато досліджень на тему впливу Шевченка на Росію XX століття». І Володимир Маяковський, і Олександр Галич, з якого починалася вся бардівська пісня, виросли на Кобзарі, як і інші відомі поети і письменники того часу».

Оксана Забужко


«Якщо ви хочете відкрити Шевченка по-новому, спробуйте вчити його вірші напам'ять підряд, і ви побачите досить цікавий ефект. По Шевченку зараз можна подорожувати як по комп'ютерній грі. Тобто, можна переходити з вірша на вірш, іноді навіть не відчуваючи переходів, через середину, через схожий образ, через схожий рядок».

Дмитро Капранов

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-