Євген Нищук, міністр культури України

Першість на Євробаченні – не лише мистецька перемога, а й сигнал скептикам, які не вірять у повернення Криму

15.05.2016 18:29

Першість на Євробаченні – не лише мистецька перемога, а й сигнал скептикам, які не вірять у повернення Криму

15.05.2016 18:29

Про перші емоції у Стокгольмі та готовність до «Євробачення-2017» у Києві, нервову реакцію Росії та політичну солідарність Європи, безперечну професійність Джамали і вдячну надію її народу - в ексклюзивному бліц-інтерв’ю міністра культури України кореспонденту Укрінформу.

- Україна святкує перемогу Джамали і нашої пісні на «Євробаченні-2016». Пане міністре, розкажіть, як це було. Які були перші емоції після оголошення результатів?

- Я був у залі зі своєю колегою – шведським міністром культури і демократії. Ми разом дивилися, переживали. Це було грандіозно! І фінал, і все шоу. Близько 15 тисяч людей, такий потужний технологічний рівень, це справляє враження! Реально відчувалося, що всі служби у Стокгольмі, особливо технічні, дуже багато над цим працювали. Це дуже висока планка.

А та атмосфера, яка була на початку оголошення результатів, в перші кількадесят хвилин - спочатку в України було друге місце, потім почалося смс-голосування і ми трохи посунулися… – була для нас особливо драматична. І коли в кінці ця інтрига завершилась і ми зрозуміли, що ми – перші, всі дивилися на нас, а у нас у багатьох були просто сльози на очах. Тому що це щось вище, ніж просто мистецька перемога! Ця перемога дуже важлива в контексті подій, які зараз переживає Україна. І це для нас просто надзвичайно потрібно – для нашої психології, для мотивації все долати.

- Чи готова буде Україна до «Євробачення-2017» з огляду на масштаб, якого набрав цей пісенний конкурс?

- Звичайно, ми будемо думати і докладемо всіх зусиль, спільно - і Міністерство культури, і Київська влада, і Національна телекомпанія, і всі, хто дотичний до цього. І не треба сподіватися на державний бюджет. Звичайно, що це не робитиметься з державного бюджету.

Треба залучити європейських фахівців, тому що та висока планка, яка задана зараз у Стокгольмі, потребує дуже великих фінансових вливань. І насправді можна все дуже якісно зробити. Для іміджу України важливо все здійснити на належному рівні, найперше – безпековому, довести, що в Україну можна їхати, що в Україну можна інвестувати. От в такому руслі треба думати про це - що насправді не треба боятися їхати до нас.

І ми будемо залучити європейських партнерів. Є чимало творчих, креативних людей і в самій команді Джамали, і це їхня велика перемога – і тих, хто працювали над організацією, і техніків, які працювали над візуалізацією номера. Це і Вікторія, і Денис, і Ігор, і Юра, які робили дуже багато. На них треба покладатися і в організації «Євробачення-2017», яке буде у нас. Вони вже вночі, коли ми спілкувалися, говорили про нього…

- Коли, на вашу думку, треба почати готуватися?

- Насправді починати треба вже з завтрашнього дня. Ви ж розумієте, спочатку треба визначитися із місцем, де саме ми будемо проводити.

Взагалі в Україні назріває проблема сучасної, цікавої споруди з потужним великим, містким залом. Ба, навіть уже є деякі проекти, зокрема ще розроблені архітектурною фірмою покійної Захи Хадід. Але я не впевнений, що можна встигнути це реалізувати. Проте щоб зробити це так масштабно, з усією інфраструктурою, перше, що спадає на думку, - це Олімпійський стадіон.

- Чи не вважаєте ви, Євгене Миколайовичу, що Євробачення якоюсь мірою перетворюється на політичний майданчик? Принаймні, цього року? Ви завважили це?

- Завжди є якась певна складова, і це не секрет, в результатах країн, які дають ті чи інші голоси, спостерігаються і певні дружні стосунки між країнами, є таке, коли не дають балів, навіть коли пісня досить цікава, – це теж про щось свідчить. Але таке спостерігається практично впродовж всієї історії «Євробачення», не тільки цього року.

- Російські ЗМІ вважають, що їх цього року «загнобили», що європейське журі вкрало у них перемогу.

- Не можна зводити аж до такого. Так, за смс-голосуванням Росія найбільше балів отримала. Інша справа, що їм цих балів не вистачило. Ми ж теж можемо говорити, що вони задіяли весь медіа-ресурс у цьому руслі… Або ж, якби вони виграли, що б вони тоді говорили.

А так, звичайно, вони зразу здійняли галас, що це мало не Держдеп США забезпечив нам перемогу, або ще щось на зразок того. Звичайно, тут дуже багато складових. Але це не применшує нашої перемоги, особливо з огляду на той момент, коли вона дуже потрібна для України. Звичайно, що Україна має бути зараз вдячна всім, хто нам надав підтримку, за солідарність. Не секрет, що пісня, хоч у ній немає жодної політики, має глибокий підтекст – драми народу, який позбавлений був можливості жити і розвиватися на рідній землі. Такі пісні мають бути на європейському конкурсі.

І не треба деяким музичним експертам розповідати, що пісні для «Євробачення» мають бути легкі, щоб звучати в кожного на устах, на танцполах. Так, це пісня, яка не є попсовою. Скажімо, як у Лазарєва, що, можливо, буде хітом для певної частини молоді. Але для нас важливо, що пісню Джамали - з глибоким змістом, з глибокою драмою - оцінили.

- В Росії дехто навіть обмовився, що треба переглянути результати конкурсу.

- Я не думаю, що таке може статися. Тим більше, між Україною і Росією є гарний буфер – Австралія, яка на другому місці. Якщо б ішлося про різницю між Україною і Росією у якихось 2 бали, тоді можна було б щось оскаржувати. А Росія взагалі – третя! Тому ніяких переглядів не буде. Вони можуть говорити все, що завгодно, але сталося як сталося. І це наша перемога. Тут треба вміти і радіти.

- Напередодні фіналу з українського боку прозвучала думка про те, що в разі перемоги Росії ми пропустимо «Євробачення» наступного року.

- Природньо, що якби Росія виграла конкурс, а на час проведення наступного у нас би продовжувалися військові дії з Росією, то це би дійсно могло унеможливити нашу присутність на «Євробаченні».

- Чи ми будемо чекати на російського представника наступного року у нас? Вони теж уже встигли щось подібне заявити.

- Якщо у нас настане мир і ми потихеньку будемо рухатися в напрямку діалогу, це вже буде інше питання. Все залежатиме від тієї ситуації, яка буде безпосередньо ближче до події.

Ми відкриті, це всі знають. Україна ніколи не ставить жодних штучних заборон. Інша справа також, хто це буде, чи не буде перед самим Євробаченням якихось принизливих моментів, які собі іноді, на превеликий жаль, дозволяють навіть митці, які навпаки мають будувати місток діалогу, примирювати і давати розуміння до мирного існування.

- Та велика кількість голосів уболівальників на підтримку української пісні, ви вважаєте, якоюсь мірою була реакцією на агресію Росії?

- Звичайно, це не можна відкидати. І ми вдячні за ту солідарність, яку виявили до України в різних країнах світу. Але ж це об’єктивна перемога! Щодо того, що Джамала є дуже професійною виконавицею, не може бути жодних питань. Як і щодо самої пісні. Це дуже складна пісня, складний музичний матеріал. Джамала має надзвичайно великий діапазон. Простою мовою, пісню Лазарєва Джамала могла б з одного оберту переспівати, ще й з такими модуляціями, які Лазарєву й не снилися. Натомість Лазарєв навряд чи зміг би виконати пісню Джамали. Тобто тут професійної складової було достатньо абсолютно. І це безперечно визнали і оцінили професійні експерти.

І ніхто з них не сказав, що перемога здобута Україною через таку складну сьогоднішню нашу ситуацію. Тут усе в комплексі. Зокрема і те питання, про яке ви сказали, також в контексті нашої перемоги.

- Рефат Чубаров сказав, що перемога Джамали засвідчила величезну кількість прихильників України і кримськотатарського народу, що ця перемога - великий внесок у звільнення Криму. Ви вважаєте так само?

- Так. І я вітав Мустафу Джемілєва. Ми були разом у цю ніч. Були присутні багато друзів Джамали, кримських татар. Вони плакали від щастя. Тому що цей успіх - це великий комплімент для всього кримськотатарського народу. І це знак для Європи, яка довідалася, що Крим – це Україна. Не можна це недооцінювати. Це повинні розуміти й ті скептики в Україні, які не вірять в повернення Криму.

Як мені шкода, що вони не бачили цих очей Джемілєва, для якого це було як ковток свободи!..

Валентина Пащенко, Київ