У Підгорецькому замку відкрилися персональні виставки сучасних одеських митців
Про це повідомляє кореспондент Укрінформу.
У Підгорецькому замку відкрили виставки одеських митців / Фото: Людмила Гринюк. Укрінформ
«Цими сучасними виставками у Підгорецькому замку ми стараємося порушувати питання дискурсу навколо історичних об’єктів. Лукін та Дмитрик у своїх роботах поєднують, з одного боку, зрозумілі категорії добра і зла, миру та війни, але це не прості для розуміння і розшифрування експозиції, однак ми тішимося, що вводимо в українське мистецтво все нові і нові тренди», - зазначив директор Львівської національної галереї ім. Б.Г. Возницького Тарас Возняк.
Виставки одеських митців Василя Дмитрика та Миколи Лукіна заповнили кілька експозиційних залів другого поверху Підгорецького замку. Тут представлені графіка, скульптура та інсталяція. На жаль, на відкриття експозиції Лукін не мав можливості приїхати з Одеси, тому кураторську екскурсію провів відомий український історик, дослідник, голова наукового відділу Одеського художнього музею Кирило Ліпатов разом із Василем Дмитриком.
«Ці дві виставки з’явилися в ембріональному вигляді у проєкті «Мова війни» (кінець 2022 року - ред.), які ми робили в Одеському національному художньому музеї. Ми власне розпочали з проєкту Василя Дмитрика, потім долучився Микола Лукін з «Ґрунтовими водами». Після цього виставки поїхали до київського музею Ханенків. Але сьогодні в Підгірцях - це інша енергетика, з якою цей матеріал зовсім по іншому резонує», - сказав Ліпатов.
У своїх роботах Василь Дмитрик, який в основному займається скульптурою та інсталяцією, хоче зібрати все зло, що прийшло з війною, і сховати в масках, саркофагах – закованим, окисненим і недоступним. Інсталяція «Мідний саван», з якої у червні 2022 року розпочався проєкт «Травить мідь», являє собою ковану мумію, створену зі «зшитих» клаптиків, де зібрати все мислиме і створене зло. Автор поринає у східну культуру, де замість вічного життя ханських деспотів під захистом божественного нефриту, – розкладання і загибель під спудом металу, що окислився.
«Дробність мідних пластин савана, які збирають левіафана, повернула нас з азійських степів у коло західної критики абсолютної держави. Ефект прихованої присутності зла посилює атональна музика Кшиштофа Пендерецького», - розповів про основну скульптуру виставки Дмитрів.
До виставки в Музеї Ханенків митець створив скульптуру «Фаравахар» та перетворив її в інсталяцію на руїнах у Підгірцях. Це шестикрилий безпілотник, який ніколи не злетить. Зі слів Дмитрика, масові атаки України іранськими шахедами спонукало звернення проєкту до ідей та практик древніх євразійських імперій.
Виставки Миколи Лукіна «Вода точить» та «Стерті обличчя» представленій у серії графічних аркушів та інсталяції «Сходи».
«Микола Лукін досліджує свої відчуття з метою присвоїти їм візуальне вираження, викликане низкою щоденних ‒ як порочна нескінченність ‒ руйнувань, смертей, трагедій. Митець переслідує образ ґрунтових вод, що підійматися і неминуче затоплять будинок. Безсилля перед природною стихією, неможливість зупинити тріщини, що повзуть по стінах, щаблі, що кришаться, – усе це втілено в інсталяції «Сходи»» ‒ розповів Ліпатов.
Серію графіки «Стерті обличчя» Лукін створив ще до повномасштабного вторгнення у 2019 році. Це портрети понівечених солдатів Першої світової війни. Саме ця війна ознаменувалася застосуванням зброї нового типу, зокрема гасу, а також найрізноманітнішого травматизму, зокрема й практично повної втрати людиною обличчя. Тоді ж з’явилися і перші спроби пластичних операцій, метою яких було, наскільки це можливо, повернути людині її обличчя та адаптувати до нового життя.
Виставки Василя Дмитрика та Миколи Лукіна триватимуть у Підгорецькому замку до 25 серпня 2024 року.
Як повідомляв Укрінформ, в Олеському замку відкрили відреставровану каплицю святої Анни XV століття.
