Україна: слідуючи світовим енергетичним трендам
Цей розроблений у профільному міністерстві проект закону має замінити невиконаний Закон України „Про засади функціонування ринку електричної енергії України” № 663 (що діє з жовтня 2013 році), а також минулорічний законопроект на цю ж тему, що так і не став Законом, - і офіційно продовжити прострочені терміни початку реформи, що необхідно для виконання умов МВФ щодо отримання Урядом наступного кредитного траншу. Сплеск дискусій, на жаль, навіть не наближається до „дитячого” запитання: а що, власне, має змінитися у вітчизняній енергетиці?
Станціоцентрична радіально-мережева система електрозабезпечення працює за майже незмінним сценарієм вже майже 100 років. Орієнтована початково на доступний ресурс, що на початку 20 ст. здавався майже невичерпним (родовища нафти та газу і вугілля), система продукувала диктат виробника над споживачем (що особливо виявилося у комуністичному варіанті індустріального суспільства). Це стосується не лише енергетики, а економічного укладу індустріального суспільства в цілому, яке лише пройшовши кризу надвиробництва, змогло на початок 21 ст. перетворилося у „постіндустріальне”. В енергетиці тренд „постіндустріальності” виразився у зміні акцентів і центру ваги з виробника електроенергії, який упродовж всього періоду диктував ціну на дефіцитну енергію, до споживача, який у децентралізованій системі стає частково (а в перспективі – повністю) незалежним від централізованого виробництва електроенергії, прив’язаного до великих родовищ викопних копалин.
Ресурсозатратність енергетики епохи індустріального суспільства сьогодні змінюється іншими трендами: енергозбереження і орієнтація на генерацію з відновлюваних джерел енергії, яка стрімко нарощує обсяги (динаміка її приросту вже на цей час перевищила динаміку традиційної енергетики), особливо там, де про неї піклується держава і підтримує суспільство. І світова спільнота успішно слідує таким трендам.
Нафтові гіганти переорієнтовуються на екологічно безпечніші джерела. Так, наприклад, Фонд сім'ї Рокфеллерів оголосив про намір найближчим часом позбутися активів в компаніях, які добувають корисні копалини, в тому числі найбільшої нафтової компанії ExxonMobil. Про це йдеться в заяві, опублікованій на офіційному сайті фонду. "В умовах, коли світова спільнота працює над тим, щоб позбутися від необхідності використання викопних видів палива, немає сенсу - ні з фінансової ні з етичної сторони - продовжувати зберігати інвестиції в цих компаніях", - сказано в заяві. На думку фонду, зараз немає ніяких розумних причин продовжувати розвідку нових родовищ вуглеводнів, а більшу частину вже розвіданих запасів потрібно залишити в землі, щоб "дати надію на виживання людства і екосистеми".
Основною перепоною для вирішального панування невичерпних і безкоштовних джерел енергії над викопними досі залишається зовсім не висока вартість ВДЕ ( як багато хто думає, це - міф), - але технічна неможливість включитися у існуючу жорстко диспетчеризовану з єдиного командного центру під щохвилинно змінні обсяги споживання систему – і тут треба вирішувати – рішуче переорієнтовувати систему на основі розумних мереж – центр ваги переміщаючи від виробника - до мереж – і до споживача-автономного виробника .
Для всебічного урахуванням усіх факторів оцінювання і обґрунтованого порівняння вартості кВтгод, виробленої з вугілля, атому, води, газу і нарешті ВДЕ, - необхідним є врахування у собівартості електроенергії екстернальних (зовнішніх) витрат, які значною мірою пов’язані із суспільними видатками на усунення екологічно обумовлених витрат на усунення наслідків шкідливого впливу на навколишнє середовище («теплове забруднення» навколишнього середовища ТЕСами, що споживають величезну кількість кисню з атмосфери, безупинно викидаючи в неї гази, золу, а також шкідливі для рослинного та тваринного світу окисли сірки й азоту, значні витрати земель від затоплення їх водосховищами ГЕС, додаткові витрати на переселення населення та перенесення житлових споруд, а також інших інфраструктурних об’єктів, подолання наслідків передбачуваних і непередбачених/аварійних радіаційних витоків тощо), а також соціально обумовлених витрат – це забезпечення життя та здоров’я людини і соціуму (окремих відвиробничих поселень, регіонів, професійних прошарків) в основному за рахунок бюджетних дотацій, наприклад, на підтримку збиткових виробництв, таких як частини вітчизняних шахт; врахування ліквідаційних витрат, які, в окремих випадках, співставні чи навіть перевищують (АЕС) інвестиційні витрати, і нарешті власне відновлювальних витрат – це як правило не передбачувані суспільні затрати, пов’язані із необхідністю відновлення вичерпних запасів палива та заходів, не передбачених амортизаційними відрахуваннями, з вимушеного оновлення або залучення нового виробничого обладнання.
Такий підхід розрахунку вартості електричної енергії надасть можливість більш об’єктивно оцінювати реальну суспільну вартість традиційних і альтернативних виробництв. Так, за даними Інституту відновлюваної енергетики НАН України при порівнянні витрат на виробництво електроенергії з урахуванням екстернальних витрат собівартість виробництва електроенергії буде становити: ТЕС (вугільна) – 8,5-16 центів/кВт*год, ТЕС (газова) – 4,9 – 7,8 центів/ кВт*год, ВЕС 2,9 – 5,0 центів/кВт*год Враховуючи подальше зростання цін на традиційні енергоносії та розвиток нових технологій, у альтернативній енергетиці конкурентні позиції останньої будуть продовжувати зростати.
Розуміючи складність кроків з боку системи в напрямку пристосування під особливості принципово недиспетчеризованих ВДЕ (розумні мережі), ми раптом помічаємо, що в той же час самі ВДЕ роблять раптом рішучі і суттєві кроки назустріч вимогам системи - до здатності бути диспетчеризованими. Кроки ці семимильні, якщо відповідні дешеві технології акумуляції енергії будуть розроблені то дружня зустріч „некерованих” ВДЕ з чітко керованою диспетчером в режимі он лайн системою – відбудеться набагато раніше і остатотніше .
Для прикладу, нова сонячна електростанція на півдні штату Невада може виробляти енергію як протягом дня, так і в нічний час, долаючи те, що традиційно є одним з найбільших недоліків сонячної енергії. Ця система дозволяє електростанції поставляти потужність на вимогу, а не тільки тоді, коли світить сонце. Сіль може зберігати тепло протягом декількох місяців, тому іноді відбуваючий похмурий день не повинен переривати доступність електроенергії.
А на головному підприємстві Viessmann в німецькому місті Аллендорф (Едер) у присутності прем'єр-міністра землі Гессен була запущена перша у світі установка Power-to-Gas, яка використовує біохімічний процес для отримання метану. Газ отримується з використанням електроенергії, отриманої з відновлюваних джерел, в процесі електролізу та подальшої метанізації (утворення метану внаслідок реакції між воднем та вуглекислим газом). Такий газ можна без подальшого збагачення закачати в газову мережу. Таким чином, надлишкова електроенергія, отримана з енергії вітру чи Сонця, знаходить корисне застосування – незалежно від часу та місця її генерування.
Після такого поєднання вимог системи і можливостей ВДЕ нічого не стримає безупинного зростання потужностей, які дуже швидко можуть випередити потреби людства.
Якщо в сучасному світі панує енергетика виробництва, основні завдання галузі полягають у генеруванні достатньої у кожну хвилину кількості електроенергії, то в недалекому майбутньому енергетика стане галуззю розподілу, перетворення і „культури споживання”, з основним завданням - віднаходити нові корисні способи використання надлишкової енергії, оскільки її буде більше аніж потребує людство - океани безкоштовної енергії. І Міністерство енергетики займатиметься програмами із створення нових способів її перетворення та застосування.
