Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія XXI»
Генеральний тренд на зниження нафтових цін зберігатиметься  
02.12.2016 15:25

- До цієї домовленості йшли складним шляхом. Ми знаємо, що її анонсували ще півроку тому, тоді все провалилося. Тепер ніби домовилися. Але я не певен, що ця домовленість буде виконуватися. Так, всі великі й невеликі видобувники нафти зацікавлені в тому, щоб ціну підняти. Але часи динамічно змінюються. І те, що зараз нафта начебто підскочила на тлі домовленостей - це просто спекулятивний тренд. Зараз наближається період спаду ділової активності, традиційний у зв'язку з різдвяними святами. Християнський світ, промислово розвинений світ, по-суті йде в різдвяні відпустки. Відповідно, це завжди обертається деяким зниженням цін на сировинні ресурси, передусім на нафту. Тому я думаю, що поведінка цін нафти буде достатньо волатильною (мінливою - авт.). На даний момент я перебуваю на конференції в Братиславі, присвяченій проблемам енергетичного союзу, енергетичної безпеки Європейського Союзу. Якраз сьогодні в програмі була доповідь виконавчого директора Міжнародного енергетичного агентства Фатіха Бірола. Коментуючи домовленості ОПЕК і подальшу поведінку цін, він стверджує, що деякий підйом цін на нафту відбудеться десь до рівня 60 доларів за барель. І ціна буде балансувати десь у коридорі від 50 до 60 доларів за барель. Це комфортна ціна для американських видобувників сланцевої нафти. Це пожвавить видобуток нафти в Північній Америці - в Сполучених Штатах, у Канаді.

- 60 доларів розконсервує всі сланцеві родовища?

- Не розконсервує, а видобувники поновлять буріння й видобуток. Неправильно казати, що вони законсервовані, і ніхто там нічого не робить. Ні, щось робиться. Але, звичайно, - це не той рівень, необхідний для того, щоб реалізувати, умовно кажучи, програму Трампа, суть якої полягає в тому, щоб Сполучені Штати, які стали самодостатніми по природному газу, стали самодостатніми й по нафті. Це завдання поставлене, і Міжнародне енергетичне агентство стверджує, що це абсолютно реальна задача для Сполучених Штатів. Вони її достатньо легко виконають. Причому, наприкінці 2000-х - на початку 2010-х років говорили, що для того, щоб сланцевий нафтовидобуток був економічно обгрунтованим, треба, щоб ціни були не нижчі від 80 доларів за барель, а бажано десь за 100-120. Так, тому, що тоді собівартість видобутку ще була високою.

Тож, зараз вона знизилася. Узагальнюючи, скажу. За оцінками Міжнародного енергетичного агентства, якщо ціна балансуватиме десь 50-60$ за барель, то це непогано для основних нафтовидобувних країн, таких як Саудівська Аравія, Іран. Це гірше для Росії. Їм потрібна вища ціна, хоча б десь 80 із чимось. І це нормально для американської революції сланцевої нафти.

Власне, вона починає тільки розвиватися. Але якщо США наростять видобуток більш серйозно, а вони це зроблять, то логічно скоротять імпорт нафти. Бо зараз вони великі імпортери. Розвиток сланцевого видобутку та скорочення їхнього імпорту призведе до того, що з'явиться надлишок нафти на ринку - нафти, не затребуваної американською економікою. Відповідно, ціна на нафту піде вниз. Міжнародне енергетичне агентство вважає, що воно десь так балансуватиме в цьому коридорі 50-60.

РОЗПОЧАЛАСЯ РЕВОЛЮЦІЯ НА ТРАНСПОРТІ

Змінюється структура споживання нафти, нафтопродукти активно витісняються електричною енергією

Плюс, існує чинник змін в структурі споживання нафти, нафтопродукти активно витісняються електричною енергією. По-суті розпочалася революція на транспорті - перехід від двигуна внутрішнього згорання до електродвигунів, до появи електромобілів вже в масовому порядку. Це у нас в Україні їх кілька тисяч на всю країну. За рік купили кількасот багаті люди. В Норвегії, наприклад, картина абсолютна інша, і там для власників електротранспорту створені колосальні пільги, щоб їх заохотити. І податкові пільги, і пільги при користуванні - наприклад, смугою для громадського транспорту, при обслуговуванні. Там створені стимули, які дозволять Норвегії чи не першій повністю перейти на електротранспорт впродовж можливо цього десятиліття. Тому сфера використання нафти зменшуватиметься. Для того, щоб зберегти конкурентність нафтопродуктів - бензину, дизелю - видобувники нафти так чи інакше змушені будуть не підвищувати ціну, а знижувати. Потреби бюджетів та видобувної галузі диктують країнам необхідність підвищення ціни. Але є логіка і закономірності розвитку сегментів споживання нафти і нафтопродуктів, яка диктує абсолютно інший підхід, бо стають більш конкурентними інші види палива. І це один з парадоксів. Незважаючи на бажання провідних нафтовидобувних країн зіграти знову на підвищення ціни, це може дати лише ситуативний ефект, якийсь короткотерміновий, можливо середньотерміновий. Але, в принципі, генеральний тренд буде йти на пониження. Виняток складає тільки ситуація, коли раптом десь там у Перській затоці виникне масштабний збройний конфлікт, чи якісь внутрішні політичні катаклізми в Саудівській Аравії. Тоді ситуація може бути зовсім іншою. А так немає підстав гадати, що ціна на нафту зараз знову кудись поповзе вище, і вище, і вище.

- Звичайно, це дещо полегшить Росії її нинішнє існування. Як я зазначив, для Росії такий мінімальний рівень бажаної ціни - це 80 з невеликим плюсом доларів за барель. Звісно, з другої половини 2014 року, коли почалася нисхідна динаміка падіння цін на нафту, відбулася адаптація російської економіки до низьких цін на нафту, і 50 з гаком доларів за барель - це не 110, як було в 2013 році. Для російської економіки були б убивчими ціни десь нижче 30 доларів за барель. Ми бачили різке падіння цін на нафту, але воно було короткотермінове. Ринок провалювався, потім він відіграв назад, і от десь він стабілізується в цьому коридорі вдвічі нижчих цін на нафту, аніж були перед початком входження в падіння. В будь-якому випадку, це підтверджує прогноз нашого центру, який був зроблений минулого року про те, що все ж таки нафтовий сектор входить в період волатильних, але переважно низьких цін на нафту. Окрім того, ми повинні розуміти, що ОПЕК сьогоднішній складно порівнювати з тим ОПЕК 70-х років чи навіть 80-х років, коли цей картель диктував правила гри для всього світового ринку нафти. Зараз це не так. Зараз вони забезпечують десь третину світового нафтовидобутку і вже не можуть впливати  так, скажімо, безпосередньо: як захотіли так і зробили.

Тим більше, що для частини країн членів-картелю ціна в 60 доларів за барель їхні проблеми не вирішує зовсім, на відміну від Росії, Ірану, Саудівської Аравії. Наприклад, для Венесуели, для Еквадору, для них взагалі потрібна ціна нафти там десь під сотню доларів, у них висока собівартість видобутку. Тому ця домовленість крихка. Ну, ніби досягли домовленості, ну, потрібно було дати якийсь позитивний сигнал ринку, ну, дали. Але він, на мій погляд, не буде тривалим. Тому що все одно кожен буде вирішувати ці питання так, як захоче. Іран, який зараз перебуває у важкому економічному стані, хоча і йому потрібна більш висока ціна на нафту, дав якісь запевнення, тим не менше, я думаю, для того, щоб уникнути подальших негативних явищ в економіці, буде намагатися будь що збільшити обсяги продажу нафти. Тим більше, що лінія нової адміністрації Сполучених Штатів щодо Ірану, вона може бути тотально іншою, аніж поблажлива лінія адміністрації Обами. Тож для Ірану зараз є певне вікно можливостей, поки Сполучені Штати не вдалися знову до жорсткої лінії щодо Ірану, - продати більше нафти і щось заробити. У іншому випадку: якщо раптом знову буде в той чи інший спосіб поновлення режиму санкцій, то для Ірану знову настануть скрутні часи. Тільки тоді була висока ціна на нафту, а зараз вона низька. Тому я думаю, що Іран буде вести, попри всі домовленості, абсолютно окремішну політику.

- Один проросійський енергетичний експерт сказав, що новина про домовленості ОПЕК-Росія означає, що ціна газу значно подорожчає, і у нас не буде іншого шляху, як купувати російський газ. Як ви прокоментуєте?

- Так, подорожчання відбудеться. Бо хоча прив'язка газових цін до нафтових дещо ослабла, але, тим не менше, буде певна кореляція, і ця ціна підвищиться. Але ж це не означає, що росіяни нам будуть продавати чи намагатися продати газ по якійсь старій ціні. Зовсім ні. Росіяни також будуть нав'язувати іншу ціну, і при всіх рівних умовах, навіть, якщо вони запропонують ціну, яка буде конкурентна з цінами на європейських газових хабах, ми все одно маємо віддавати перевагу імпорту газу з європейського напрямку - реверсу. Тому що війна Росії проти нас не завершена.

Перша хвиля - це була революція сланцевого газу, а друга хвиля в цій революції - це революція скрапленого газу

- Так. Можна з ними в чомусь сперечатися, але рік без російського газу - це говорить само за себе. А те, що здіймається вереск з боку певної групи експертів, то вони відпрацьовують алгоритм створення інформаційних шумів, які потім використовує у тому числі й Газпром. Переговори нашої делегації мають відбутися наступного тижня у тристоронньому форматі. Зрозуміло, що «Газпром» колись зробив добру справу, коли перевів «Нафтогаз» на передоплату, - скільки «Нафтогаз» заплатить, стільки отримає газу. Але при цьому буде жорстка умова, яку мають теж гарантувати наші європейські партнери, що точки входу - точки поставки цього газу будуть не на східному кордоні України, ніяких варіацій з тим, щоб цей газ не опинився десь на окупованих територіях - це перше. Друге, що передоплата не може бути використана в якості погашення так званого боргу, якого де-юре немає і бути не може, і де-факто теж. Рік тому, коли була закупівля газу в рамках другого зимового пакету, то тоді теж були такі побоювання, що «Газпром» може це використати в якості компенсації так званого боргу, а потім сказати - платіть ще, тоді ми вам будемо постачати. Я думаю, що для того й потрібен третій учасник у цих газових переговорах, який виступив би своєрідним гарантом домовленостей. Якщо ж повернутися до тематики газового ринку Європи, то потрібно розуміти: на європейському газовому ринку стає все щільніше, зростає конкуренція. Попри те, що понад третину газу Європейський Союз отримує з Росії, постачання  газу в Європу диверсифіковані. Більш того, реалізація впродовж останніх років цілей програми створення відповідних інтерконекторів, збільшила ступінь маневровості європейських газових мереж. І, якщо десь виникає дефіцит газу, його можна компенсувати за рахунок профіциту газу в інших регіонах. До речі, на презентації Міжнародного енергетичного агентства було чітко вказано на те, що відбувається стрімке нарощування і видобутку, й обсягів постачання на світовий ринок і на європейський, зокрема, скрапленого газу. Скраплений газ… взагалі, Фатіх Бірол вжив термін «друга хвиля газової революції». Перша хвиля - це була революція сланцевого газу, а друга хвиля в цій революції - це революція скрапленого газу.

- Це ж так дорого.

Європейська комісія займає достатньо негативну позицію щодо проекту «Північний потік-2»

- От почекайте. Все тече, і все змінюється. Технології удосконалюються. І пропозиція скрапленого газу збільшується. А раз збільшується його пропозиція, гравці, хочуть вони чи не хочуть, знижують ціни.  Повернення до газових цін, які були при ціні на нафту понад 100 доларів за барель, не буде. Як не буде такої прямої залежності, коли прив'язка цін газових і нафтових була жорстко, прямо пропорційною. Зараз це не більше, ніж така пропагандистська закидушка від симпатиків Газпрому. Окрім того, Газпром, після того, як він у першому кварталі 2015 року провів безглуздий експеримент з мінімізації постачань газу європейським клієнтам, щоб вони не постачали газ нам по реверсу, втратив відповідно шість мільярдів доларів. Тому зараз Газпром намагається діяти в іншому алгоритмі, максимізувати свої продажі газу, не піднімаючи ціну, а навпаки, беручи до уваги ту цінову ситуацію, яка складається на європейському ринку. Вони використали свій потенціал маніпулювання газом, стали нести збитки, втратили ринок газу.

Хоча загрози є. Зараз у «Газпрому» є останнє вікно можливостей проштовхнути «Північний потік-2», тому що Європейська комісія, попри всю таку аморфність в прийнятті принципових рішень, займає достатньо негативну позицію щодо цього проекту.  І тому Газпрому потрібно якимось чином спровокувати наступну газову кризу з тим, щоб сказати європейцям, що бачите, ви не хочете будувати цей проект, а доведеться, бо Україна зриває транзит. Від них знову може початися: «Україна накопичила мало газу, не хоче закуповувати додатковий газ, а ми їм пропонуємо». Попри те, що український маршрут економічно найбільш оптимальний для того, щоб максимізувати доходи Газпрому, вони можуть розповідати там, що Північний потік краще і дешевше, але так не виглядає, з точки зору навіть здорового глузду. Достатньо поглянути на маршрут. Зрештою, в зимовому періоді можливо і те, що газотранспортна система буде брати більше паливного газу для того, щоб зберігати на виході з ГТС нормативний тиск. І тоді, як би, Газпром буде готовий дуже швидко звинуватити нас у крадіжках газу і відповідно перекрити й транзитні постачання, звинувативши Україну в тому, що вона краде газ, як це було в 2009 році. Тому, такий сценарій  теж не виключений. Маємо бути готові, й це теж має бути проговорено в Брюсселі, де знову буде тристоронній формат.

Лана Самохвалова, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-