Дорога гривня: інтереси національного виробника ще когось хвилюють?
Гривня зміцнилася до 23,98 грн/долар, встановивши чотирирічний рекорд та спростувавши усі песимістичні прогнози. Іноземці дедалі більше цікавляться українськими облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП), українські заробітчани – привозять більше валюти з-за кордону, а ціни на газ, метал і зерно на світових ринках – сприятливі для України. Однак, на що розраховують державні фінансисти, коли потік іноземного спекулятивного капіталу, який прямує в гривневі ОВДП, раптом скінчиться (а це рано чи пізно станеться), або ж раптово зміниться кон'юнктура? Хто тоді забезпечить достатній притік валюти на міжбанківський ринок і яким буде курс? Усі ці питання гостро постають з кожним новим оголошенням про "успішне" зміцнення гривні, адже на фоні зростаючого торгового дефіциту це надто тривожний знак. Відповіді на них Нацбанк поки що не дає. А тим часом експортери плачуть гіркими сльозами – їхній бізнес терпить збитки, а товари стають дедалі менш конкурентноздатними на світових ринках. Виходить, на вівтар боротьби з інфляцією ми поклали здатність національного виробника заробляти валюту для країни. Чи виправдано?
А як ви думаєте: чого промислове виробництво зменшилося на 5%?
За 9 місяців поточного року гривня зміцнилася по відношенню до долара на 13%. Більшою мірою зміцнення викликане напливом валюти з боку іноземних інвесторів, що протягом року активно скуповують гривневі державні облігації України. Жодного продуктивного ефекту ці гроші не несуть – вони не створюють додаткової вартості, не стимулюють виробництво, зайнятість, експорт, просто фінансується дефіцит бюджету. Тобто, суто економічних передумов для такого міцної гривні у нас, як і раніше, немає. Звісно, зміцнення гривні грає на руку політикам та приємно радує людей, які мають змогу дещо дешевше купити путівки на закордонний відпочинок. Але в довгостроковій перспективі ситуація загрожує обернутися болючим ударом.
Річ у тім, що сьогодні Україна отримує валюти від експорту менше, ніж витрачає на імпорт. Зовнішньоторговельний дефіцит за перше півріччя 2019, за даними Держстату, перевищив $2 млрд, і міцна гривня до кінця року ще погіршить ці показники. Прогноз дефіциту поточного рахунку платіжного балансу на цей рік, за даними НБУ – $ 3,6 млрд. Ризик в тому, що коли на ринку з якихось причин виникне дефіцит валюти, то додаткових її джерел (крім золотовалютних резервів НБУ) в країні не виявиться.
За те, що регулятор допустив настільки сильне зміцнення гривні, його критикував навіть головний емітент ОВДП - Мінфін. За словами глави відомства Оксани Маркарової, через неузгодженість дій між фінансовими відомствами країна через зміцнення курсу отримує не тільки проблеми з наповненням бюджету, а й робить уразливими експортерів. Заробляючи доходи у валюті, українські експортери зацікавлені в плавній девальвації національної валюти – так вони отримують більше гривні, а значить витрачають на виробництво (велика частина витрат – в гривні) меншу частку доходів. Зараз же ситуація складається не на їхню користь.
Наприклад, власник "Молочного альянсу" Олександр Деркач в одному зі своїх FB-коментарів наголосив, що курс 24 грн/долар по суті вбиває національного виробника.
Мовляв, валютна виручка з квітня за рахунок курсу зменшилася на 12-13%, а витрати в гривні залишилися стабільними. І на сьогодні експортери, зокрема, в харчовій промисловості, фактично підходять до межі нульової рентабельності.
"Всі ці ігри в "дочки-матері" з гривневими ОВДП для нерезидентів, за якими вони в цьому році мають мало не 20% річних у валюті тільки на курсі, добром не закінчаться. Падіння долара на 10-12% - при зростаючому торговельному дефіциті - не тільки створює перекоси в державних фінансах і погіршує торговий баланс країни. Воно підриває експорт і руйнує економіку національного виробника", – зазначив Олександр Деркач.
Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко також зауважив, що проблеми з курсом наробили шкоди аграріям. За його словами, курс валюти й логістика – це дві основні причини погіршення стану в галузі. "Зміна курсу гривні (її зміцнення) негативно вплинула на стан українського АПК. У нас галузь переважно експортоорієнтована, тож коли компанія конвертує валютну виручку, під час зменшення курсу долара, гривнева виручка зменшується. До того ж, це відбувається на тлі падіння вартості української продукції. У деяких випадках вона зменшилася на 30% <...> Врешті-решт, цей рік може виявитися дуже збитковим. Наприклад, минулого року майже 90% суб’єктів мали прибуток і лише 10-12% збитки, а цього року 30-40% суб’єктів господарювання в аграрній сфері понесуть збитки – і це дуже багато», – прокоментував стан галузі Леонід Козаченко.
Наш парадокс: імпорт дешевшає – ціни не лише не падають, а ще й ростуть
Від міцної гривні потерпає і сам Нацбанк. Як свідчить проміжна фінансова звітність регулятора за 9 місяців 2019 року, у січні-вересні цього року НБУ отримав 12,3 млрд грн збитків внаслідок зміцнення курсу гривні за цей період.
"Зміцнення курсу гривні до іноземних валют (13% проти початку року) спричинило негативний вплив на загальний фінансовий результат Національного банку за 9 місяців 2019 року, який становить 12,3 млрд грн збитку (втрати від переоцінки фінансових інструментів у іноземній валюті та монетарному золоті). Зазначається, що у результаті станом на кінець вересня 2019 року прибуток до розподілу становить близько 30 млрд грн. Водночас Законом про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено перерахування НБУ до Державного бюджету України коштів у сумі 40,7 млрд грн.
"Нацбанк марно дозволяє гривні так зміцнюватися, якщо тільки це зміцнення не пов'язане зі структурними змінами в економіці, – зазначив старший економіст Центру соціально-економічних досліджень CASE Україна Володимир Дубровський. – Адже курс в довгостроковій перспективі, серед іншого, визначається ще й конкурентоспроможністю національної економіки на тлі зарубіжних. Тобто, якщо складається ситуація, при якій курс зміцнюється, імпорт (зокрема, енергоресурси) не росте, а експорт продовжує зростати, то це означає, що економіка витримує такий курс, бо наші товари залишаються конкурентоспроможні, вони стали краще, дешевше і якісніше, і це, безумовно, хороший знак. Зовсім інша справа, якщо зміцнення курсу – тимчасова тенденція, викликана "навісом" спекулятивних грошей. Ось це поганий знак".
Цікаво, що в Раді НБУ розуміють хиткість ситуації, але воліють не втручатися. Це стає зрозуміло, зокрема, з коментарів глави Ради НБУ Богдана Данилишина співробітникам Мінфіну. Він стверджує, що Рада НБУ не має права втручатися в оперативну діяльність правління, мовляв, прийде час – тоді Рада й дасть оцінку його діям. Чесно кажучи, аби не було пізно...
На думку головного експерта Ради НБУ Віталія Шапрана, основним мінусом від ревальвації є зростання споживання імпортних товарів, що веде до збільшення негативного сальдо торгового балансу за підсумками 2019 року вище запланованого обсягу – до 13-14 млрд доларів.
Деяким розчаруванням став той факт, що попри зміцнення курсу гривні в Україні так і не знизилися ціни, за винятком деяких імпортних товарів на зразок природного газу. Але за даними Держстату, до серпня споживчі ціни зросли на 2,7% щодо грудня 2018 року.
"Одна з причин, чому гривня зміцнюється, а ціни не падають, – інерційність. Підприємці, імпортуючи товар, закладали значно вищий курс. Тому вони не переносять ефект на споживачів відразу", – каже заступник голови НБУ Дмитро Сологуб. Як приклад, в НБУ наводять ціни на бензин: автозаправки починають знижувати ціну лише тоді, якщо бачать сталу тенденцію, водночас їх маржа зараз дуже зростає, і вони від неї не збираються добровільно відмовлятися.
Отже, на тлі значної ревальвації гривні, що дискримінує національного товаровиробника і український експорт та "підживлює" чужі економіки через зростання імпорту, виникає питання про цільову місію Національного банку. Зрозуміло, що зміцнення гривні допомагає сьогодні НБУ таргетувати інфляцію (управляти нею. – Авт.). Але хіба інтереси національного товаровиробника нікого не хвилюють? Робочі місця, зарплати, податкові надходження... Хіба не експорт українських товарів повинен забезпечувати баланс торгового рахунку і стабільність валютного ринку? Кинувши усі ресурси на придушення інфляції, держава забула, хто створює базу для недопущення її розкручування, забезпечуючи макроекономічну стабільність.
Марина Нечипоренко, Київ
