Новий маркетинговий рік для аграріїв: “старі” проблеми та посилення ризиків

Зі стартом нового маркетингового року (починаючи з 1 липня) проблем, пов’язаних з експортом сільськогосподарської продукції, в українських аграріїв не поменшало, а побоювань додалося.

Головний ризик — можливий вихід Росії із “зернової угоди”. Адже, за оцінками вітчизняного МЗС, наших міжнародних партнерів та експертів, ймовірність, що цього разу держава-агресор втілить погрози й відмовиться продовжувати дію міжнародних домовленостей після 17 липня, доволі висока.                         

Не все добре і на західному експортному напрямку. Низка країн-сусідів продовжують наполягати на збереженні обмежень на імпорт до них і транзит їхньою територією української агропродукції. Йдеться як про політичний тиск на Єврокомісію, щоб вона ухвалювала й не поспішала переглядати потрібні східноєвропейським державам рішення, так і про “тихий саботаж” на кордоні — штучне затягування оформлення українських сільгоспвантажів.

Як за таких умов зберегти агроекспорт бодай на такому рівні, що й минулого маркетингового року (1 липня 2022-го - 30 червня 2023-го), не кажучи вже про повернення довоєнних обсягів та можливостей?       

Експортна виручка минулого сезону - $20 мільярдів. Скільки буде у 2023/24?

За оцінками Української зернової асоціації (УЗА), упродовж минулого сезону наша країна експортувала 58 мільйонів тонн аграрної продукції (32,8 мільйона тонн  - безпосередньо “зерновим коридором”), левова частка якої — зернові та олійні. Виручка України від експорту зернових, олійних та олії досягла $20 мільярдів.

Незважаючи на перепони в роботі “зернового коридору”, які постійно створювала Росія, блокуючи інспектування суден, в червні нашим аграріям і трейдерам вдалося навіть дещо наростити експорт агропродукції (+3% до травневого показника). Упродовж місяця за кордон відправили 5,3 мільйона тонн, 3,8 мільйона тонн з яких — зернові. Але. При цьому лише 2 мільйони тонн експортовано морем.

Більше того, у третій декаді червня обсяги перевалки збіжжя “зерновим коридором” значно скоротилися, а під кінець місяця Росія взагалі повністю зупинила реєстрацію нового флоту. 29 суден, які мали б  експортувати 1,4 мільйона тонн продовольства (переважно до країн Азії та Африки - Китаю, Єгипту, Бангладеш, Туреччини), заблоковані в турецьких територіальних водах. Після того, як буде оформлено останні 13 суден, що зареєстровані в ініціативі і вже завантажені українським збіжжям, “зернову угоду” буде фактично зупинено.

Скажімо, Посол Міністерства закордонних справ України з особливих доручень, координатор Ради експортерів та інвесторів Ольга Трофімцева майже впевнена, що РФ в липні вийде з домовленостей.

Поміж причин ймовірного демаршу дипломат назвала те, що президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган виграв вибори, а Росія майже добудувала термінал для експорту аміаку, тож аміакопровід Тольятті— Одеса для неї не такий, як раніше, важливий. А кремлівський ультиматум, пов’язаний з розблокуванням російського зернового експорту й постачання добрив та з послабленням санкцій щодо російських держбанків, як бачимо, не спрацював. Тож ворогові, як мовиться, “втрачати нічого”, лиш би ще й у такий спосіб нашкодити Україні...

Тепер надія лише на тиск з боку країн, до чиєї думки Москва прислухається — Китаю, а особливо — Туреччини, яка завдяки зерновому посередництву має не лише політичні дивіденди, а й пряму комерційну вигоду.                                    

Додає проблем українському агроекспорту ще й те, що п’ять країн ЄС (Польща, Румунія, Словаччина, Болгарія та Угорщина) заборонили імпорт низки видів української продукції щонайменше до 15 вересня. Частково врегулювати це питання спробують на зустрічі Віцепрем’єр-міністра з відновлення України – Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури Олександра Кубракова та його румунського колеги, яка має відбутися ближчим часом.

Про можливості подолання розбіжностей та інтенсифікації українського аграрного експорту суходолом йшлося на нещодавній зустрічі Першого заступника міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького з Віце-президентом спілки підприємців і роботодавців Польщі Марціном Новацким.

Висоцький наголосив, що Україні важливо підтримувати конструктивний діалог з представниками польського бізнесу, які безпосередньо впливають на формування аграрних рішень у їхній країні.

“Щоб розуміти потреби польських фермерів, нам треба вести з ними діалог і намагатися приходити до спільних рішень, які влаштовуватимуть обидві сторони”, - сказав посадовець.

Він додав, що в багатьох питаннях подальший розвиток сільського господарства наших країн тісно пов'язаний, тому Польща та Україна мають налагодити правильні і взаємовигідні партнерські відносини в агросекторі.

Попри тимчасові (сподіваємося) непорозуміння із західними сусідами в питанні зерного експорту, Україна продовжує зусилля для створення додаткових пунктів переходу та сухих портів на кордонах із Польщею і Румунією, - нагадав Висоцький. Також, за його словами, у цьогорічному держбюджеті зарезервовано 20 мільярдів гривень для потенційного страхування суден з українським зерном, які готові продовжити роботу в разі припинення функціонування “зернового коридору”.

“Альтернативні заходи активно напрацьовуються, фактично фіналізовані й мають допомогти безперервно робити внесок України в міжнародну продовольчу безпеку, забезпечувати експорт”, — наголосив він, висловивши сподівання, що фінансові показники експорту сільгосппродукції, попри все, будуть близькими до минулорічних.

Незважаючи на такі зусилля (навіть якщо винести за дужки створення сусідами перепон для транспортування української агропродукції), інфраструктура ЄС, зокрема, залізнична не спроможна прийняти стільки зерна, скільки могла б постачати суходолом Україна. Розрахункова річна пропускна спроможність - 12 мільйонів тонн, тоді як наші аграрії і трейдери готові відвантажувати до 7 мільйонів тонн збіжжя щомісяця.

Натомість зараз дуже важливо навпаки нарощувати обсяги еспорту, аби максимально вивезти з України так звані перехідні запаси — минулорічне зерно. З одного боку, світові ціни на зернові нині не на найвищому рівні. Проте чекати, доки вони зростуть, можуть не всі. Адже в Україні набирають темпів жнива, тож селяни потребуватимуть вивільнення потужностей для зберігання нового врожаю.

“Перехідні залишки зернових та олійних на початку сезону перевищували 10 мільйонів тонн. Це у 2,5 рази більше, ніж у попередні сезони, окрім 2022/2023 маркетингового року, коли залишки були максимальними – до 25 мільйонів тонн”, - підрахували в УЗА.

Тому конче необхідно якнайшвидше вирішити всі питання, пов’язані з експортом. В першу чергу — ідеться про відновлення вільного судноплавства, яке дозволить суттєво зменшити логістичні витрати та більш повноцінно функціонувати українському агросектору, забезпечуючи країну та світ продовольством,  - йдеться у висновках аналітиків Українського клубу аграрного бізнесу.

Нещодавно УКАБ та провідні аграрні асоціації, що входять до Всеукраїнського аграрного форуму, звернулися до Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля з проханням врегулювати ситуацію з експортом української агропродовольчої продукції, а також вжити додаткових заходів для підтримки аграрного сектору. Представників галузі, зокрема, непокоять наполегливі ініціативи деяких держав-членів ЄС та Єврокомісії, які в  разі втілення напряму загрожують українському агросектору знищенням.

Уряд, на думку аграріїв, має домогтися скасування Європейським Союзом всіх обмежувальних заходів стосовно імпорту українського зерна; не допустити введення нових та подовження дії вже чинних обмежень; вжити еквівалентних заходів стосовно імпорту до України продукції з “ініціативних” держав-членів ЄС, які запровадили обмеження проти нашої агропродукції; порушити перед Європейською Комісією питання забезпечення безперешкодного транзиту українського експорту територією держав-членів ЄС, забезпечити посилення контролю Держпродспоживслужбою за показниками якості та безпечності агропродовольчої продукції, що імпортується із сусідніх європейських держав. При потребі Україна, на думку авторів звернення, повинна діяти жорсткіше — аж до звернення до арбітражу в межах СОТ та відповідно до Угоди про асоціацію, а також розслідування фактів заподіяння шкоди економіці України в межах Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.

Окремо аграрії просять переглянути урядову постанову про заборону експорту цукру, що дозволить селянам і переробникам бодай частково компенсувати втрати від скорочення постачань інших видів агропродукції.

Види на урожай: продовольчій безпеці України ніщо не загрожує 

Згідно з оцінками Українського клубу аграрного бізнесу, цьогорічні посівні площі зернових культур - 10,1 млн га (пшениця – 4,4 млн га, кукурудза – 3,8 млн га та ячмінь – 1,4 млн га). Площі під олійними - 8,9 млн га (соняшник – 5,7 млн га, соя – 2,0 млн га та ріпак – 1,2 млн га).

При цьому, за даними аналітиків, площі під зерновими скоротилися, а під олійними — навпаки зросли. З одного боку, це зменшить фізичні обсяги експорту при відносному збереженні його вартості (приміром, зараз тонна кукурудзи на світовому ринку коштує $222, а тонна соняшнику — майже $380).   До того ж, Україна має кращі можливості переробки олійних, аніж зернових. А поточна вартість тонни олії - $900. І це при тому, що зараз маємо період відносно низьких цін. У квітні її вартість перевищувала $1000.

З іншого боку, через заміщення площ під кукурудзою іншими культурами виникатимуть додаткові технологічні труднощі: мова про вищий ризик захворювань рослин, більше навантаження на комбайни в коротший період збору цих культур, нестачу якісного насіння тощо.

А ще “з початку війни основними споживачами олійних культур були країни ЄС, насамперед країни-сусіди. Через тимчасові обмеження імпорту деяких українських продуктів цими державами (зокрема насіння соняшнику та ріпаку) подальше збільшення посівних площ під олійними, схоже, більш ризикове”, - зазначають в УКАБ.

В Українському гідрометцентрі, незважаючи на спекотний червень, називають умови для дозрівнання основних сільськогосподарських культур у більшості регонів країни сприятливими та сподіваються на хороший урожай — принаймні, озимини. За словами керівниці відділу агрометеорології Тетяни Адаменко, цьогорічний квітень був дощовим, завдяки чому ґрунти залишались зволоженими впродовж тривалого часу, що важливо для розвитку озимих культур.

З ярими - дещо гірше.  Бо через той же дощовий квітень посівна затримувалась. І якраз на початку вегетації яровини у травні, коли зернові потребували максимальної зволоженості верхніх шарів ґрунту, дощів узагалі не було.

“Втім, незворотного погіршення стану цих культур немає, оскільки в травні ще не було високих температур, не було суховійних явищ, переважала прохолодна погода. Отже перспектива середнього рівня врожаю зберігається”, — наголосила Адаменко.

За оновленим прогнозом УКАБ, Україна цього року збере 61 млн т зернових і олійних. Прогнозований урожай зернових - 42,5 млн т (пшениця – 16,3 млн т, кукурудза – 21,1 млн т, ячмінь – 4,2 млн т).  Очікуваний валовий збір олійних культур  - 18,9 млн т (соняшник – 12,2 млн т, соя – 3,8 млн т, ріпак – 2,9 млн т).   

“За попередніми оцінками, такий врожай дозволить повністю задовольнити внутрішній попит та отримати експортний потенціал на рівні 43 млн т зернових і олійних культур”, - переконані в УКАБ. 

Ще оптимістичнішим є оновлений прогноз від Української зернової асоціації.   Експерти покращили оцінку потенційного врожаю 2023 року, збільшивши її на 1 мільйон тонн  – до 69 мільйонів тонн зернових та олійних. Тоді як торік урожай сягнув 73,8 мільйона тонн. 

Водночас в УЗА підрахували, що за збереження логістичних можливостей та унормування “аграрних непорозумінь” із західними сусідами, цього маркетингового року Україна зможе експортувати приблизно 44,8 мільйона тонн. Це, звісно ж, майже на 10 мільйонів тонн менше, ніж у 2022/23 маркетинговому році, але однак — за сприятливої цінової кон’юнктури — дозволить країні заробити на продажу зернових та олійних $15-17 мільярдів. 

За словами першого заступника міністра аграрної політики та продовольства Тараса Висоцького, експортні ціни на зернові наразі знизилися. Але є сподівання, що ближче до вересня вони повернуться  до показників попереднього року, тож аграрії зможуть добре заробити. Звісно ж, за умови, що, попри  ймовірне чергове посиленння логістичних проблем, збіжжя вдасться вивезти за кордон.  

В ефірі телемарафону “Єдині новини” Висоцький спрогнозував, що  цьогоріч в Україні буде зібрано приблизно 46 млн тонн зернових.

“Це на 10-15% менше, ніж минулого року. Але внутрішнє споживання в Україні - лише 18 млн тонн. Тому дефіциту зернових для внутрішніх потреб українців не буде”, – запевнив посадовець.  

Менший обсяг майбутнього врожаю порівняно з попередніми сезонами пояснюють речами, усім нам зрозумілими та відомими: окупацією частини української території Росією, замінуванням, продовжденням бойових дій, браком коштів та інших ресурсів в аграріїв для повноцінної посівної кампанії і догляду за рослинами.  За даними УЗА, загалом в Україні під цьогорічний врожай засіяли 19,7 мільйона гекатрів. Це на 5 млн га менше, ніж зазвичай.

Жнива ж в Україні цьогоріч стартували пізніше середніх термінів. Проте день у день збиральна кампанія набирає обертів. У третій декаді червня аграрії Одещини та Миколаївщини розпочали косити озимий ячмінь. Поступово селяни переходять і до збирання пшениці, гороху, а також  озимого ріпаку. Загалом в поле вже вийшли аграрії 12 областей. Наполочено перший мільйон тонн зернових.

Дунайська альтернатива: також маємо завдання “переконати” західних сусідів

В умовах невизначеності, пов’язаної з подальшою роботою морського “зернового коридору”, Україна шукає можливості нарощування агроекспорту   альтернативними шляхами. Основний із них — постачання через наші дунайські порти. Експерти кажуть про три головні завдання у цьому напрямі: продовжити розвиток гирла Бистре, організувати цілодобовий прохід суден  румунським каналом Сулина, а також налагодити рейдову перевалку в румунських територіальних водах.

“План Б стосується як дунайських портів, так і додаткових фінансових інструментів, які дозволять страхувати судна, що заходитимуть до портів Великої Одеси і перевозитимуть збіжжя без зернової угоди. Розвиток Дунайського шляху завдяки створенню рейдових перевалок в румунських територіальних водах для барж з українським зерном із дунайських портів, оптимізація суднозаходів через гирло Бистре та Сулінський канал дозволить збільшити перевалку зерна в дунайських портах з 2 до 4 мільйонів тонн, що дасть збільшення обсягів перевалки на експорт на 20 мільйонів тонн на рік”, - уточнив президент УЗА Микола Горбачьов. 

Зокрема, він наголосив, що організація зовнішніх рейдів в територіальних водах Румунії та України для українських дунайських портів і подальша розбудова цих портів – найкраща альтернатива для підвищення спроможності експортної логістики України. Організація рейдової перевалки для перевантаження зерна з барж із зунайських портів на великі судна типу Panamax дозволить подвоїти перевалку зернових у портах Дунаю. Окрім цього, за словами Горбачьова, розбудова цих портів зменшить витрати аграріїв на логістику, зокрема вартість перевалки баржами на Дунаї подешевшає з $20 до $10 за тонну.

Нагадаємо, минулого року Україна активно поглиблювала своє дунайське гирло Бистре, збільшивши максимальну осадку суден, що можуть проходити цим шляхом на ділянці від Рені до Чорного моря, із 3,9 до 6,5 метрів. Ефект для держави  - орієнтовно плюс 10 млн тонн вантажів на рік. Також це здешевлює транспортування вантажів - ставка фрахту вже знизилася на 30%.

У вітчизняному Мінвідновлення вважають за доцільне довести глибину української частини Дунаю для забезпечення прохідної осадки суден у 7,2 метра, що відповідатиме прохідній осадці Сулинського каналу в Румунії. Це дасть можливість суттєво підвищити пропускну спроможність українських портів, отримати кращі умови навігації Дунаєм і, зрештою, збільшити вантажообіг дунайських портів до 32-35 млн тонн на рік.

Втім, Румунія усіляко противиться таким потугам нашої країни, аргументуючи це тим, що, мовляв, днопоглиблення негативно впливає на спільний екологічно чутливий прибережний регіон. Хоча це свого часу не завадило їй поглиблювати свої судохідні артерії у цьому чутливому регіоні.

До того ж, в УЗА вважають, що така модернізація могла б приносити прибуток не лише  Україні, яка вкладається в днопоглиблення, а й Румунії, за мінімальних витрат з її  боку (приміром, на організацію рейдової перевалки). “За попередніми оцінками, дунайські порти України могли б вдвічі збільшити експорт зерна, а Румунія — збільшити доходи від портових зборів та розвантажити безпосередньо свої порти, оскільки зерновози не потребуватимуть причалу”. - стверджують в Українській зерновій асоціації.

Цього року в дунайських портах Ізмаїл, Рені, Усть-Дунайськ планують обробити щонайменше 20 млн тонн вантажів. Для цього потрібно продовжувати модернізацію та оновлення інфраструктури портів. А ще треба принаймні $120 мільйонів інвестицій для будівництва нових терміналів і днопоглиблення.

Усе це має відбуватися паралельно із головним для цих днів завданням: через дипломатичний тиск на Росію з боку наших міжнародних партнерів та ООН (як би хто не ставився до цієї “беззубої” організації) домогтися продовження дії  “зернової ініціативи”.

Владислав Обух, Київ