Город на власній кухні: історія українського стартапу, який готується підкорити Європу

Його невеличка команда наразі тестує чергову розробку – grow-бокси Oasis з вирощування зелені. Футуристична ідея от-от буде готова до цілком прагматичної реалізації – хлопці планують вийти на європейський ринок зі своєю продукцією, маркованою як Made in Ukrаine.

Космічні технології із земним підґрунтям

Історія вітчизняного стартапу з вирощування рослин у майже космічних умовах – це історія про новітній український бізнес, не стільки амбітний, скільки самовпевнений. Не стільки “прорахований”, скільки наполегливий. Для якого головними інвестиційними складовими є мозок його засновників, відчайдушність, здорова впертість, принципова незалежність.

У грудні Юрієві виповниться 23 роки. На заставці його профілю в соцмережі розміщене лаконічне гасло – Future. Те, чим займається команда Юрія,  - також про майбутнє. Це агротехнології нового покоління – інноваційні, екологічні, ощадливі. Новий проєкт винахідників з вирощування городини у мобільних grow-боксах в міському середовищі, на перший погляд, може здатися аж занадто футуристичним. Хлопці розробляють прототип мініатюрних вертикальних ферм, які можна розмістити буквально на балконі чи на кухні.

“Це буде компактний короб на дистанційному управлінні. Ви зможете завантажити його на власний розсуд горщиками із насінням і щодня мати на столі урожай свіжої зелені – базиліку, салату, петрушки, травички для котів – чого завгодно”, - розповідає Юрій. За місяць, обіцяє інженер, можна виростити до трьох кілограмів зелені, залежно від виду. В середньому цикл від висадження насіння до зрізання займатиме до 30 днів, що швидше, ніж у відкритому ґрунті.

Головною перевагою такого фермерства, власне, тією ідеєю, яка продаватиме grow-бокси, винахідники вважають екологічність. Їхня цільова аудиторія – люди, які дбають про власне здоров’я і прискіпливо придивляються до того, що їдять. “Вони розуміють, що харчування впливає на їхній мозок, а той, своєю чергою, – на їхню продуктивність і загалом на якість життя. А в grow-боксі ви точно знаєте, що  посадили те насіння, яке обрали, ви нічим, окрім органіки, не підживлювали та не обробляли ґрунт, не травили шкідників отрутохімікатами і таке інше. Тобто ви отримаєте екологічно чисту продукцію”, - пояснює Юрій і додає, що згодом цю технологію можна розвинути ще далі і коригувати, скажімо, вміст цукру в готовому продукті, додаючи до ґрунту ті чи інші елементи.

Поки що впливати на бажаний результат можна, змінюючи кліматичні умови всередині короба: додавати або зменшувати температуру чи вологість, або потік повітря. Можна запрограмувати універсальні умови, градусів на 19-22, які підходять для переважної більшості рослин. А загалом умови всередині короба за бажанням підлаштовуються під конкретний продукт. Всі розрахунки, керування та контроль відбуватиметься за допомогою чатбота, як-не як – двадцять перше століття.

“Це щось як робот-пилосмок, якому хазяїн дає завдання, і отримує результат. Буде цікаво навіть просто за цим спостерігати. Потім ще поставимо всередину камеру і можна буде наживо слідкувати за тим, як все росте”, - ділиться планами Юрій.

Всі комплектуючі до grow-боксів хлопці намагаються шукати в Україні. Знайшли майже все, окрім чипів. Хоча і виробників чипів також знайшли, але поки що не задовольняє якість їхньої продукції. Тому користуються старими запасами з AliExpress. І не втрачають надії скооперуватися з українським виробником, адже мета команди – створити повністю український продукт, який підкорюватиме Європу не лише інноваційністю, але й автентичністю.

“Наші grow-бокси дуже прості для користувачів – вони отримають їх у розібраному вигляді з чіткою інструкцією зі збирання та користування. Це буде як меблі з Ikea, коли ти інтуїтивно розумієш, що куди приєднується. Але зроблено в Україні”, - каже Юрій.

Новий проєкт команди став логічним продовженням їхнього першого стартапу із будівництва вертикальних ферм. Його було повністю знищено в лютому 2022 року разом з будівлею, де бізнесмени розташували техніку. Тож цього року довелося все починати майже спочатку.

“Сміливі завжди мають щастя”

Юрій Андрієнко народився в Донецьку, весь період його дорослішання припав на час окупації українського міста. Школу довелося закінчувати екстерном дистанційно. Лише в 2017 році хлопець виїхав до Харкова, вступивши до політехнічного університету. Все життя захоплювався інженерію. Як він зізнається, це почалося із дитячої любові до конструкторів Lego. Проте спеціальністю Юрія став менеджмент.  Обидва фахи вдалося поєднати, коли доля привела Юрія у Київський центр інновацій Unit.City.

“Почав трішки працювати з IT, придивився і зрозумів, що майже всі роблять якісь застосунки, “додатки”. А інновації в агро – майже ніхто. Здавалося б, наш агросектор розвивається, генерує велику частку ВПП, тобто це – майбутнє, а ним не займаються. Так з’явилася ідея технологічного стартапу з вертикальними фермами”, - розповідає Юрій.

В той же час, навчаючись в Українській академії лідерства, юнак побував в Ізраїлі, де на власні очі побачив славнозвісне диво перетворення країни із пустелі на провідного постачальника агропродукції завдяки технологіям. І загорівся цією ідеєю.

Разом із двома друзями Юрій почав працювати над розробкою вертикальних ферм. Інноваційною складовою проєкту (адже власне гідропонну технологію складно назвати стартапом) стали smart-технології контролю вирощування, завдяки яким винахідники почали ще і оригінальні тестування.

“Ми вчилися вирощувати рослини в непритаманних для них умовах, змінюючи на фермі клімат. Наприклад, ми “тренували” рослини, які полюбляють субтропічний клімат, виживати в умовах низьких температур, випробовували їх струмом. Вже навіть майже домовилися з Європейським аерокосмічним агентством про тестування наших рослин в барокамері в умовах невагомості, але почалася війна”, - згадує хлопець.

Паралельно юнаки поглиблювали знання з підприємництва, навчаючись на курсах університету в Берклі та вивчаючи МВА в Стендфорській школі бізнесу. Їм вдалося отримати гранти від Київської школи економіки та МХП. А згодом у мрію стартаперів повірив інвестор, який став бізнес-ангелом проєкту. Це був співвласник мережі ресторанів, який дав хлопцям шанс: перший урожай салату айсберг, вирощеного в умовах, “наближених до космічних”, замовили саме до його ресторану на Подолі. На той момент у проєкту були власне ім’я – INNCORN - та орендоване приміщення в Гостомелі. Саме на нього вдень 24 лютого 2022 року впав збитий гелікоптер, який за якусь мить зруйнував мрію.

Бізнесмени евакуювалися до Чернівців, де разом зі знайомими розпочали виробництво бронежилетів та військового одягу.  Як і з фермами, до роботи підійшли креативно. “Ми купили натовський бронежилет, розібрали його, проконсультувалися із Нацполіцією та СБУ, замовили різні плити, протестували і почали штампувати. Ідея була така: коли нас мобілізують до збройних сил, піти воювати у власному “бронику”, який має врятувати нам життя”, - згадує Юрій.

До бронежилетів додався військовий одяг: бафи, балаклави, футболки, фліски. Тепер  хлопець жартує, що зрозумів, наскільки це прибутковий бізнес, адже собівартість фліски у них виходила в межах 30 грн, тоді як продають їх по 500. Загалом команді Юрія вдалося виготовити майже 1300 бронежилетів та близько 5000 одиниць одягу.

Проєкт добіг кінця, коли закінчилися волонтерські кошти. На останні 10 бронежилетів гроші збирали, організувавши благодійний забіг.

- Ці останні були особливими. Кожен – “іменний”: “Леся Українка”, “Тарас Шевченко”, “Іван Франко” і так далі, і з вишивкою. І на кожному було написано: “Сміливі завжди мають щастя”. Бо історію варто закінчувати гарно.

- Так а собі лишили?

- Ні. А так завжди, коли щось робиш для себе, саме на себе і не вистачає, - жартує.

Повернувшись до Києва, хлопці захопилися технологією доданої реальності. Вони знімали з дронів, обладнаних VR-камерою, зруйновані українські міста, щоб дати змогу глядачам відчути себе свідками страшних подій. Врешті-решт і цей волонтерський проєкт добіг кінця, і хлопці знову опинилися перед вибором: чим займатися. Разом з друзями вони вирішили відродити бізнес на вертикальних фермах, але йти торованим шляхом було не цікаво, так і народилися мобільні grow-бокси.

Європейське майбутнє

Наразі команда Юрія “допилює” сайт і наполегливо працює над вдосконаленням дизайну короба. А також прораховує бізнес-модель одразу із виходом на ринок Європи – спочатку Польщі, згодом - Німеччини. Адже розуміють ситуацію в Україні і споживацькі вподобання аудиторії. “Ринок у нас є, але він маленький. Ми порахували, що зможемо тут працювати із маржею максимум 10%, а для розвитку потрібно щонайменше 30%. Це може дати європейський ринок, та й культура урбанфермерства там, відверто кажучи, більш розвинута”, - пояснює Андрієнко.

До того ж, через численні торішні блекаути вирішили не ризикувати, бо тоді величезні площі ферм, критично залежні від енергії, потрібно буде додатково облаштовувати генераторами або газотурбінними установками.

Хоча була у хлопців ідея скористатися поточним моментом в Україні: вони розмірковували над облаштуванням вертикальних ферм у метро або в морських контейнерах на випадок повної блокади великих міст — приміром, Харкова чи Одеси. Але вирішити поки що зосередитися все ж не на таких постапокаліптичних проєктах.

Цього разу команда повністю розраховує не лише на свої сили, а й на власні інвестиції – вклали заощаджені 400 тис. грн, подалися на грант за програмою єРобота. Вже продали 12 grow-боксів і збирають фідбеки від перших клієнтів.

“Нам два покупці дали зворотній зв’язок, порадивши, що було б непогано удоскалити. І це класно, бо ми зрозуміли, що, роблячи власний продукт, важливо в нього не закохуватися. Натомість шукати баланс між інженерією та дизайном, побажанням клієнта і власною уявою про те, яким він має бути”, - додає Юрій.

Він також ретельно зважує всі “за” і “проти” залучення сторонніх інвестицій на етапі тестування ідеї, бо вважає, що у разі провалу отримає серйозний удар по репутації. Тому поки що відмовляє охочим вкластися у проєкт грошима. Доки команда не створить такий продукт, у який сама була б готова інвестувати, залучати інвесторів не хоче.

Андрієнко називає себе і своїх друзів звичайними молодими українцями, чиї батьки не були ані при владі, ані олігархами, у яких є лише знання і прагнення до кращого життя. Вони розуміють, що заробляти собі на життя потрібно самостійно, тому і впираються, ризикують, експериментують з наміром створити великий продукт.

- А виходить, земля вас таки не відпустила.

- Виходить, так. Справді, дивно, тому що у мене в дитинстві була дача, яку я дуже не любив. А тут – так, життя зіграло злий жарт, - сміється юнак.

- Так а серед вас є хтось, хто хоч якось пов’язаний з агросектором чи, бодай, біологією?

- Ну, Паша, він інженер і працював на фермах, вчився в Німеччині, у нього є кілька власних патентів. Юра співпрацював з ізраїльською компанією, яка знімала дронами посівні площі і підказувала фермерам, що де краще сіяти. А ще брав участь в олімпіадах з екології. Якось так.

Їх лише троє, кожному ще немає 24 років. Вони вміють дивуватися і прагнуть дивувати. У них – все ще попереду, Future.

Юлія Абакумова, Київ

Фото надані Юрієм Андрієнком