Довгострокові шляхи декарбонізації електроенергетичного сектору України
Унаслідок руйнувань, спричинених війною, український електроенергетичний сектор стикається з численними викликами: відновлення пошкоджених мереж і генерувальних потужностей та водночас задоволення поточних та майбутніх очікуваних потреб велектроенергії, які зростатимуть з відновленням економіки країни.
Воднораз Україна планує декарбонізувати свій електроенергетичний сектор не пізніше 2050 року, а всю економіку – до 2060 року. Отже, міркування щодо декарбонізації накладаються на виклики, пов’язані з війною та відновленням.
Цей звіт має на меті допомогти у плануванні такого енергетичного переходу, оскільки містить аналіз довгострокових сценаріїв декарбонізації електроенергетики України за допомогою кількісних моделей.
У звіті оцінено можливість створення електроенергетичної системи з нетто нульовими викидами до 2050 року з урахуванням супровідних витрат за двома сценаріями нетто нульових викидів з різними технологічними портфелями.
Питання, на які ми намагаємося знайти відповіді в цьому звіті:
-
Які результати інтеграції України в електроенергетичний ринок ЄС?
- Як має змінитися структура виробництва електроенергії для декарбонізації електроенергетичного сектору України до 2050 року, з огляду на загальну мету декарбонізації України до 2060 року? Зокрема:
- Яка майбутня роль атомної енергетики? Чи потрібні Україні нові атомні електростанції?
- Скільки потрібно вугільних електростанцій, щоб надійно задовольнити попит на електроенергію в найближчі зимові періоди? Чи можливе закриття вугільних електростанцій до 2035 року?
- Яким є оптимальний портфель технологій відновлюваної енергетики та її географічний розподіл?
- Як забезпечити необхідну гнучкість енергосистеми і яка роль газових електростанцій?
- Яким буде вплив запровадження схеми торгівлі викидами ЄС – СТВ (або аналогічної системи) на виробництво електроенергії та торгівлю нею в Україні? Як вплине застосування механізму прикордонного вуглецевого коригування (CBAM)?
Декарбонізація електроенергетичного сектору України має багато переваг. Завдяки зниженню вартості виробництва електроенергії на вітрових і сонячних електростанціях цей перехід стає економічно доступнішим. Переваги більшої стійкості та безпеки постачання завдяки розподіленим джерелам енергії є особливо помітними під час війни. А перспектива європейської інтеграції робить розв'язання проблеми викидів електростанцій, що працюють на викопному паливі, ще актуальнішим.
Результати оцінювання показують, що декарбонізація української електроенергетики до 2050 року можлива як з технічного, так і з економічного поглядів. Попит на електроенергію задовольняється в обох сценаріях у всі змодельовані роки. У системі буде достатньо гнучкої генерації для забезпечення необхідних резервних потужностей, навіть за умов попиту, що, як очікується, через значну електрифікацію та секторальну взаємодію зросте майже втричі порівняно з поточним рівнем.
Джерело: «DiXi Group»
Цей звіт підтримала Європейська кліматична фундація. Відповідальність за інформацію та погляди, висловлені у цьому звіті, лежить на авторах. Європейська кліматична фундація не може бути визнана відповідальною за будь-яке використання інформації, що викладена в цьому звіті.
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама