УПЦ (МП) не хоче йти на співпрацю з нами

20 липня на Синоді Української православної церкви Московської патріархату в журналі № 25 (журнали Синоду - це як стенограма та список постанов кабміну - автор) оприлюднене рішення про звернення до прем'єр-міністра України, до інших гілок влади про те, що нібито Міністерство культури України штучно не реєструє і створює перешкоди для повноцінної діяльності новоутворених чи перереєстрованих підрозділів Української православної церкви, яка перебуває в єдності з Московським патріархатом.

Вони стверджують, що усні зауваження представників Мінкультури до статутів були враховані та усунені в строк до 15 липня 2015 року. Такі обвинувачення не відповідають дійсності. На превеликий жаль, жодне із принципових наших зауважень не було усунуте. Ми справді дуже багато разів ініціювали зустрічі з представниками Української православної перкви, і нашим бажанням є не воювати, не створювати перешкоди, але створити для всіх релігійних організацій в Україні рівні, паритетні, однакові умови діяльності, тобто, щоб будь-який документ, який відходить від цих релігійних організацій, відповідав закону України про свободу совісті та діяльність релігійних організацій. Це перша наша базова установа - всі рівні перед законом, але документи церков не мають суперечити її законам.

Ми не йдемо на конфлікт, ми хочемо це питання вирішити в діалозі. На превеликий жаль, Українська православна церква категорично відмовляється робити зміни до поданих статутів, які б відповідали духові законодавства. Сама термінологія журналу пресингова, та не відповідає духові партнерських стосунків. Ми з нашої ж доброї волі, розуміючи, що, на превеликий жаль, ні юридичний відділ Української православної церкви, ні вище керівництво цієї церкви не хоче йти на співпрацю, вирішили зробити жест доброї волі й самі пішли в Лавру до керуючого справами (митрополит Антоній (Паканич) - автор), де мали дуже довгу, майже тригодинну розмову, де ми проговорили кожний нюанс. І знову ж таки, ми ні до чого не зобов'язували, а ми сказали, що ми надамо вам всі письмово зауваження, щоб вони могли пропрацювати. Тому звернення викликає щонайменше фактологічні сумніви. 

УПЦ МП - «МІНІСТРУ РЕЛІГІЙ» УКРАЇНИ: МИ НЕ ЗОБОВ'ЯЗАНІ ЗУСТРІЧАТИСЯ

У журналі йдеться, що директор департаменту у справах релігій, тобто наш департамент, відмовився надати ці матеріали, які б допомогли пропрацювати статути. І це також не відповідає дійсності.

У одному з їхніх документів до нас була фраза: «Відповідно до законодавства процедура реєстрації статутів не передбачає необхідності проведення зустрічей і нарад». Я думаю, будь-яка людина скаже, якщо є бажання зустрічатися, говорити, обговорювати, в цьому нічого поганого немає. Ми пропонували такі зустрічі. Тим більше є ще законодавчі підстави, є стандарт, спеціально затверджений Міністерством юстиції, який ці механізми пропонує. Тому відмова від діалогу вже наштовхує на певні висновки, що іде мова не про бажання вдосконалити статути, не про бажання їх довести до того стану, коли їх можна зареєструвати, а намагання лише утвердити свою позицію.

Більше того, йде мова про тиск, через який намагаються не вирішити питання. Нам загрожують через звернення до прем'єр-міністра, через звернення до громадськості, через медіальні певні процеси натиснути і зобов'язати зареєструвати статути, які не відповідають чинному законодавству. Ми не можемо прийняти такий підхід, ми бажаємо довести ці статути до необхідного стану, і зняти будь-які конфліктні моменти. А якщо ми зареєструємо статути, які не відповідають чинному законодавству, тоді нас можна звинуватити в порушенні закону, в корупції та в інших моментах, звісно, на які ми йти не будемо.

Нам було дуже прикро розуміти, що з боку наших партнерів є намагання нами маніпулювати. Ми постійно були в контактах із ними: останній рік зустрічі представника УПЦ (МП - автор) та одного з фахівців нашого департаменту відбувалися щомісяця. Ми надавали пояснення, але зіткнулися не з бажанням щось змінити, а ж бажанням просто, замінивши одне слово або заховавши через два-три пункти те ж саме положення, подати на реєстрацію знову статут. Вони звітували, що все врахували. А насправді лише іншою словесною формулою було передано той самий зміст або його було винесено з цього пункту в інший пункт, через три поставлено, мовляв, що ми не помітимо, і така площина маніпуляцій, вона прикро вражає, коли йде мова саме про церковне начальство, де в принципі не повинно бути таких речей.

У ЧОМУ НЕБЕЗПЕКИ СТАТУТУ УПЦ МП?

На основі  діяльності наших експертів і їхніх письмових висновків, які об'єднані в Експертну раду, що діє при нашому департаменті з початку 2015 року, були складені поради, рекомендації і аналіз. У статутних документах, пропонованих нам, мова йде про реєстрацію не єпархіального управління, а про єпархію. Це принципово різні речі. Єпархіальне управління - це орган, який керує певною адміністративною одиницею і, згідно з законодавством України, це громади, які вільно, добровільно об'єднуються навколо цих церков. Натомість у статутах Української православної церкви є свідома чи не свідома підміна понять єпархіального управління і єпархії. Єпархія - це є ширше поняття, яке об'єднує сам єпархіальний центр і громади, які добровільно декларують свою підпорядкованість зареєстрованому державою єпархіальному центру і визнаною в такій якості самою церквою. Українська православна церква бажає бачити зареєстрованою оцю всю конфігурацію об'єднаних навколо єпархіального управління, єпархіального центру громад як уже довершену певну інституційну цілісність, чого ми зробити не можемо.

Чому вони цього хочуть? Статут УПЦ МП - повторення типового статуту Російської православної церкви. Українська православна церква, як частина Російської православної церкви, яка діє на засадах самокерованості, але є частиною, втілює його в своїх статутах. Цей типовий шаблон як зразок намагаються імплементувати і в РФ на всіх рівнях, де так само між іншим є дуже багато критики, бо як мінімум порушується багато принципів самої еклізіологічної, тобто церковної будови православної церкви.

Я бачу тут бажання зареєструвати не просто адміністративну структуру, а підпорядкувати і через статути узалежнити всі парафії, які на даний момент добровільно хочуть належати до цього центру. Узалежнити сьогодні, щоб у майбутньому в контексті будь-яких їхніх можливих змін і рухів вони не могли і не були вільними. Статут у їхній версії стверджує, що до складу єпархії входять ієрархічно підлеглі структурні підрозділи, у тому числі парафії, що розташовані на даній території. Таким чином, діяльність усіх парафій підпорядковується адміністративному центру, і зокрема владі архієрея. Тож створюється юридичний прецедент, коли будь-яке бажання громади, священика, парафії чи будь-кого іншого зробити якісь згідно рухи, які узгоджені з українським законодавством, будуть унеможливлені центром.

Далі. У їхньому статуті йдеться про те, що єпархіальне управління має займатися там добродійною, просвітницькою та комерційною діяльністю. Ну, вибачте. Будь-яка релігійна організація у нас є громадською благочинною організацією, яка не може займатися комерційною діяльністю. Наполягання на включенні комерційної діяльності апріорі суперечить навіть статусу релігійної громади. Релігійна організація може засновувати власні підприємства, що отримають право юридичної особи. Це можуть бути завод, це може бути будь-що, там транспортне підприємство. Але тоді така організація отримує власний статут, вона діє як комерційне підприємство і сплачує державі всі видатки, які вона має сплачувати. А прикриватися релігійною діяльністю і провадити комерційну діяльність очевидно, що це ніяк.

У статутах іде мова про те, що кошти єпархіального управління утворюються з пожертви органів державної влади. У нас держава не фінансує жодних релігійних організацій, і тому закладати апріорі цей пункт не є можливим.

Оскільки зараз йде мова про неприбутковий статус кожної такої організації, то відповідний пункт має бути в статуті кожної релігійної організації. На жаль, його немає. Але це абсолютно очевидні речі, про які йшла мова. Подібні проблеми були не лише зі статутами Української православної церкви (УПЦ МП - автор). 

Подібні суперечки були зі статутами інших релігійних організацій: Українська православна церква Київського патріархату, кількох протестантських структур, Української автокефальної православної церкви. І ми, проявляючи небажання конфліктувати з усіма цими організаціями, проводили неформальні консультації, і всі вони пішли на розуміння, і ні з ким не виникало цих проблем.

Ми протягом минулого року зареєстрували два синодальні відділи митрополії Української православної церкви (Московського патріархату), бо там дійсно не було суперечливих моментів. Ми все реєструємо у тому випадку, коли є всі підстави. Це був відділ інформаційний, який очолює єпископ Климент (Вечеря) і відділ соціальної допомоги. З нашого боку немає жодного негативного імпульскулу, втім ми можемо фіксувати оцей рівень конфронтаційності, бажання перевести всю проблематику в рівень суто ідеологічний непрактичної роботи з боку УПЦ, що у єдності із Московським патріархатом.

ХОЧУТЬ ВСЕ, ЯК У ЧАСИ ЯНУКОВИЧА?

У нас є дуже відкрита ліберальна модель державно-церковних взаємин, коли кожна релігійна організація сама реєструється, і сама вона відповідальна за майно, відповідальна за своє добровільне бажання належати сьогодні тому центру, завтра іншому тощо. Сьогодні ж іде спроба всупереч українському законодавству імплементувати російську модель державно-церковних взаємин, і на ній будувати стосунки всередині релігійної спільноти.

Вони докоряють, що раніше так було. Вибачте, я не вважаю зразком ситуацію, яка була в часи Януковича. 

Експертна рада Державного комітету релігій це: 13 докторів і 6 кандидатів наук у цій ділянці, які кожний статут вивчають, кожному дають належну оцінку. І це не суб'єктивна думка лише фахівців департаменту, це консолідована думка релігіознавчої спільноти, яка відстежує відповідні процеси.

Андрій Юраш, голова Департаменту у справах релігій та національностей при Міністерстві культури

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства