Український конфлікт - найсерйозніший конфлікт в Європі, з якими нам доводиться стикатися
Що голова буде робити, так це дивитися, чи можемо ми знайти рішення або хоча б змінити тренди, які ми спостерігаємо протягом певного часу, щоб Україна не стала жертвою більш широкого геополітичного розколу Європи, що також несе загрози конфронтації.
Те, що ми бачили, починаючи з 2014 року, але особливо у 2015-му, це те, що військова ситуація між НАТО і Росією погіршується. З самої холодної війни ніколи не було такої кількості і потужності навчань, поблизу кордонів, із зальотом на чужу територію, інцидентів тощо. Це є новим і це небезпечно. У ході саміту НАТО у Варшаві в липні буде підніматися питання - чи варто остаточно поховати, забути основоположний акт Росія-НАТО.
- Ну от міністр Штайнмайєр не раз говорив останнім часом у своїх публічних висловлюваннях про доцільність відновлення роботи двосторонньої комісії...
- Перш ніж укладати угоди, треба мати діалог. У нас є кілька форумів для діалогу. Та на жаль, більшість з них припинили працювати. Як приклад - і Рада Росія-НАТО. Або G8. Список можна продовжити. ОБСЄ зараз єдина платформа для діалогу.
Український конфлікт - найсерйозніший конфлікт в Європі, з якими нам доводиться стикатися. Ми не хочемо летіти з закритими очима в нову тривалу конфронтацію в Європі. І ми повинні зробити все, щоб не допустити нового розколу Європи. І, до речі, лінія конфронтації у такому випадку пройде прямісінько через Україну.
ПРОЕКТ "НОВОРОСІЯ" ЗАВЕРШИВСЯ
- В Україні і зараз неспокійно, бойовики регулярно порушують перемир'я. Якою, на вашу думку, є довгострокова стратегія Путіна в Україні?
- Що ми спостерігаємо, я, принаймні, відчуваю - це те, що Росія, схоже, не надто зацікавлена більше у Східній Україні, у Луганську та Донецьку. Те, що вони роблять зараз, це більшою або меншою мірою - спроба зберегти обличчя. Вони хочуть з'їхати з теми.
Від Криму вони не відвернуться, це точно. Але водночас вони зараз наполягають на територіальній цілісності України та її суверенітеті, і все таке. І наполягають на тому, про що було домовлено у цій угоді Мінська-2 про припинення вогню - спеціальний статус для цих двох регіонів, про децентралізацію, що, звичайно ж, може поширитися і на всю Україну, і про нову Конституцію.
Я не думаю, що вони взагалі колись хотіли завоювати «Новоросію». Ймовірно, це було проектом, коли росіяни очікували, що українці на сході підуть швидко за Кримом, керуючись внутрішньою мотивацією. Але цього не сталося. І вони були розчаровані. Я не думаю, що вони колись дійсно планували велику військову кампанію. Однак, вони роздули ситуацію так, щоб східні українці змогли самі діяти. Але ті діяти не хотіли. І ось тепер вони розчаровані і втрачають інтерес.
Ми бачимо це навіть за зміною російського персоналу. Путін направив (на переговори) людину, дуже близьку до свого особистого кола (Гризлова). Більшість аналітиків погоджуються, що це знак того, що Путін шукає політичного, а не військового рішення. Якщо ми подивимося на те, що перші «волонтери» повертаються в Росію, вони розчаровані, дивуючись, чому «Путін обіцяв нам так багато». Чого він насправді не робив - це зробила преса, а не він особисто. Пропаганда. Він був куди обережніший. Як я сказав, що цей проект «Новоросія» завершився.
- Так, але гроші продовжують надходити, і російські солдати разом з технікою теж. Чи згодні ви з думкою багатьох експертів про те, що довгостроковою стратегією Путіна є постійна дестабілізація України?
- Давайте подивимося у більш широкій перспективі. Було багато емоційних елементів, відчуття близькості між двома слов'янськими націями, братерства тощо. Але ця ідея братерства була розстріляна зі зброї. Так, історія відіграє роль. Емоції відіграють роль. Етнічні питання. Але чому ж тоді брати-слов'яни стріляють один в одного? Путін повинен пояснити це.
Але справа не в цьому. Справа у відносинах між Росією і Заходом. Росія хоче запобігти просуванню ліній, не тільки політичних, військових, ліній впливу все далі і далі на схід, все ближче і ближче до її кордонів. Для генштабу у Москві це повинно бути кошмаром - картина натовських танків, ракет, військ на річці Дон. Неймовірно.
Проблеми у тому, що у нас різні наративи, різне розуміння: ми на Заході не розуміємо російське викладення подій, росіяни не розуміють нашого. Вони розвиваються абсолютно по-різному. Але діалог треба починати з загального розуміння - які причини, які стратегічні цілі.
Все, що нам треба, - це відродити довіру. І ось воно, гасло Штайнмайєра на час головування в ОБСЄ: «відновлення діалогу, відновлення довіри і безпеки». Ясно, що ми не зможемо зробити це за один рік. Але можемо хоч трохи просунутися.
