Відповідь на дії РФ у Сирії слід шукати в Чечні або в Україні – австралійські ЗМІ
Про це він написав в статті, розміщеній у виданні The Age.
«…В Україні московське військове та економічне втручання було проведено паралельно з уявною байдужість до дипломатичних рішень, в яких Росія також брала участь», - вважає журналіст.
За словами автора немає нічого дивного в тому, що В.Путін наддав військову підтримку режиму Асада, запитання полягає в тому, чим закінчиться залучення РФ у сирійський конфлікт.
«Путін намагається перевести тему з України, і, можливо, йому це вдалося», – цитує видання слова науковця Центру Карнегі Європа Томаса де Ваал виданню The Boston Globe.
А закінчиться все це, за словами автора, руїнами, які РФ залишала після свого вторгнення у Чечню та Україну. Щодо останньої, пише оглядач, то Путін не тільки зруйнував інфраструктуру, нахабно приєднав Кримський півострів у 2014 році, а й надалі продовжує підтримувати нестабільність в Києві та по всій Європі, режисуючи свавільні сепаратистські рухи.
Більш ніж військові успіхи, Путіна цікавить нестабільність і ті переваги, які вона надає йому у дипломатичному процесі, незважаючи на санкції, накладені на його режим.
Путін дотримається позиції «або ти з нами або проти нас», безжально знищуючи противників Асада. Як і в Чечні та Україні його завдання «приручити» непокірних.
Громадянська війна, як і антетрористична операція найкраще прикриття таким діям. На противника можна списати усі цивільні жертви.
У Сирії, як і в Україні, імітуючи дипломатичні зусилля, РФ виграє час, прикладом цього є її участь у переговорах по припиненні вогню і одночасне бомбардуванням сирійської території.
Виправдання також такі ж самі. В Україні РФ виправдовувала свої дії намірами розширити НАТО, західною підтримкою революції в України, а сьогодні Асада він (Путін) підтримує тому, що захід вимагає зміни режиму.
Крім того, підтримуючи сирійський режим, Путін дає підстави близькосхідним тоталітарним лідерам вважати РФ наддержавою, яка зможе захищати і їх.
У матеріалі відзначається безпринципність РФ у досягненні мети, а також різниця підходів у подоланні кризи: якщо США намагаються примирити сторони, то РФ націлена на знищення противника.
«Дійсно. Безвільні ЗМІ і амбіції диктатора дають йому (Путіну) таку свободу дій, якої не має жоден уряд», - підсумовує видання.