«Гібридна війна» Путіна проти Меркель
У своїх попередніх публікаціях Незалежний аналітичний центр геополітичних досліджень «Борисфен Інтел» вже торкався питання та детально розглядав тему ролі ФРН і безпосередньо Федерального канцлера Німеччини А.Меркель у стримуванні збройної агресії Росії проти України. Починаючи з 2014 року суттю таких дій ФРН стало послідовне нарощування тиску на Росію у рамках політико-економічних санкцій Заходу проти режиму В.Путіна, а також консолідація зусиль Європейського Союзу на даному напрямі. При цьому керівництвом ФРН була продемонстрована принциповість та безкомпромісність своїх позицій щодо збереження санкцій у відношенні Росії до повного врегулювання ситуації довкола України на умовах відновлення територіальної цілісності Української Держави (включаючи повернення їй окупованих Росією територій Криму та Донбасу).
Фактично, це стало повною несподіванкою для Кремля та перетворило ФРН з одного із основних партнерів Росії в ЄС на головного противника режиму В.Путіна в Європі. У відповідь Москвою був розпочатий комплекс масштабних заходів, а фактично - нова «гібридна війна», спрямована на зміну негативного з боку ФРН на позитивне ставлення до Росії, а також підрив особистих позицій А.Меркель як ключової рушійної політичної сили Німеччини стосовно РФ. Ці заходи базувалися на старих та вже виправданих методах дій колишнього СРСР та його спецслужб у стилі КДБ. Враховано було і досвід «гібридних війн» проти Грузії, Молдови, України і ЄС, а також сучасну ситуацію в Німеччині й довкола неї.
РОСІЙСЬКЕ ЕКОНОМІЧНЕ ЛОБІ
Основними формами та механізмами дій режиму В.Путіна з досягнення своїх цілей стали «гра» на економічних інтересах німецького бізнесу в Росії, створення та використання у своїх цілях проросійського лобі у ФРН. Зусилля було зосереджено на провокування соціальної нестабільності в Німеччині та організацію різного роду провокацій проти її керівництва із широким залученням численної громади російських переселенців особливо у Східній Німеччині, а також на розгортання масштабної інформаційно-пропагандистської кампанії з просування та супроводження російської «гібридної політики» як на теренах СНД, так і в Європі та загалом у світі.
Так, в економічній сфері головні надії керівництва РФ були покладені на провідні бізнесові структури ФРН, які працювали на російському ринку. Крім того, акцент був зроблений на залежність Німеччини від російських енергоносіїв, які становили від 20 до 30% в енергетичному балансі ФРН по нафті, газу та вугіллю. У цьому напрямі найбільш активна робота була розпочата з німецькими компаніями E.ON та BASF - основними партнерами російського ВАТ «Газпром», що мали значні активи у Російській Федерації.
Так свого часу E.ON придбала 15,5% акцій кампанії «Північний потік» (головний оператор реалізації стратегічно важливого для Росії проекту спорудження газопроводу з РФ до ФРН по дну Балтійського моря), контрольний пакет акцій «Оптовой генерирующей компании-4» (виробляє 6% усієї електроенергії в РФ), а також інвестувала понад 6 млрд євро у розвиток енергетичного сектору Росії. У свою чергу, BASF провела декілька раундів обміну активами з ВАТ «Газпром», у результаті чого отримала доступ до ряду російських родовищ нафти і газу. Значну зацікавленість у збереженні співробітництва з Росією мають і ряд інших німецьких компаній у машинобудівній, фармацевтичній та торговельній сферах.
Все це створює потужне економічне лобі Росії у ФРН, яке стимулюється та підтримується Москвою у своїх цілях для протидії санкційній політиці Німеччини та, загалом, Європейського Союзу. Результатом таких зусиль режиму В.Путіна стали систематичні звернення представників великого бізнесу ФРН до уряду країни та безпосередньо А.Меркель з пропозиціями (часом - навіть вимогами!) скасування санкцій проти Росії; візити німецьких бізнесменів до Москви та їхні зустрічі з представниками політичних і економічних кіл Російської Федерації, а також продовження співробітництва німецького бізнесу з російськими партнерами, незважаючи на введені обмеження.
Найбільш показовими прикладами в цій царині стали передача німецькою компанією BASF російському ВАТ «Газпром» одного з найбільших у Західній Європі підземного газосховища у Нижній Саксонії, а також ухвалення рішення щодо реалізації другої черги російського газотранспортного проекту «Північний потік». Продовження подібної практики знижує ефективність санкцій ЄС у відношенні Росії та завдає збитків особистому авторитету А.Меркель, як головному ініціатору санкційної політики Європейського Союзу, а також посилює розбіжності між європейськими країнами з «російського питання».
У НОГУ З НАЦІОНАЛІСТАМИ
Водночас режим В.Путіна здійснює кроки зі зміцнення свого політичного лобі у ФРН шляхом підтримки існуючих у Німеччині та створення нових проросійських (антиукраїнських), націоналістичних і євроскептичних організацій. Ведеться цілеспрямована робота з окремими німецькими політиками та бізнес-елітами, які розділяють зазначені ідеї або погоджуються на реалізацію корупційних схем у своїх та російських інтересах.
На початку 2014 році - відразу ж після демонстрації ФРН негативного ставлення до збройної агресії Росії проти України - за сприянням Москви у Німеччині був створений т.зв. «Рух за мир», який виступив на підтримку політики режиму В.Путіна. Члени руху почали проводити систематичні акції з вимогами відміни санкцій проти Росії та відновлення всебічного співробітництва з нею. При цьому піддавалась критиці позиція А.Меркель стосовно Російської Федерації, а В.Путін називався «...по-справжньому сильним лідером та прикладом для інших глав західних країн».
Ще більші надії Росія покладає на партію правопопулістської та євроскептичної спрямованості «Альтернатива для Німеччини», яка стала основним партнером та союзником режиму В.Путіна у ФРН. Керівництво партії фактично визнало анексію Криму Росією та самопроголошені республіки на Сході України, а також активно виступає за припинення західного тиску на Москву й поглиблення взаємодії з нею в рамках спільної боротьби з ісламським тероризмом. Спирається режим В.Путіна і на ряд інших політичних сил ФРН (у т.ч. представлених у Європейському парламенті), зокрема опозиційну Націонал-демократичну партію (НДП).
За даними німецького видання Bild, окрім отримання суто політичних дивідендів, Росія використовує зазначені політичні сили і як посередників у організації бізнесової діяльності російських та німецьких компаній в обхід західних санкцій. З огляду на це, відзначається відхід ряду представників німецького бізнесу від Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Німеччини на чолі з А.Меркель, яка виступає за продовження санкцій проти режиму В.Путіна, та посилення їх уваги до опозиції, в т.ч. «Альтернативи для Німеччини» і НДП, що вимагають відновлення співробітництва з Росією.
У свою чергу, головним лобістом російських інтересів у ФРН серед провідних німецьких політиків став колишній Федеральний канцлер Німеччини Г.Шредер. З початку нападу Росії на Україну він виступав послідовним противником санкційної політики ЄС та ФРН стосовно Російської Федерації, по суті виправдовував анексію Криму Росією та заперечував причетність Москви до конфлікту на Донбасі, а також ратував за продовження діалогу з режимом В.Путіна, як основи для вирішення існуючих проблем.
ШРЕДЕР ТА ІНШІ
Причиною такої позиції Г.Шредера стали його особисті дружні стосунки з В.Путіним, а також «продумана» політика Кремля, який надав колишньому німецькому лідеру досить прибуткову посаду голови правління компанії «Північний потік». З урахуванням цього, проявом відвертої зневаги Г.Шредера до політики ФРН і ЄС по відношенню до Росії, а також демонстрацією його проросійської позиції стало спільне святкування 70-ліття екс-канцлера Німеччини з В.Путіним 30 квітня 2014 року в Санкт-Петербурзі у розпал збройної агресії Росії проти України.
Заходи режиму Путіна з формування свого політичного лобі у ФРН призвели також і до посилення проросійських настроїв серед діючих німецьких політиків, у т.ч. з числа партнерів А.Меркель зі складу уряду країни та правлячої коаліції у парламенті Німеччини. Так, на думку віце-канцлера Німеччини, міністра економіки та енергетики ФРН З.Габріеля, санкції проти Росії мають «...провокаційний і дестабілізуючий характер та призводять до виникнення ще більш небезпечної ситуації в Європі». На відміну від А.Меркель, З.Габріель заперечує можливість впливу таких санкцій на політику Росії стосовно України та вважає за необхідне проведення повномасштабного діалогу з Москвою, а не здійснення спроб «поставити її на коліна».
Аналогічні погляди демонструє і прем'єр-міністр Баварії, лідер союзника ХДС у правлячій коаліції - Християнсько-соціального союзу (ХСС) Х.Зеєхофер. За словами баварського політика, «...санкції ЄС та ФРН проти Росії завдають колосальних збитків для німецької економіки, насамперед для її сільськогосподарської галузі, однак є повністю неефективними з точки зору досягнення їх цілей». Виходячи з цього, Х.Зеєхофер також виступає за відновлення співробітництва з Росією.
Такі позиції прем'єр-міністра Баварії роблять його об'єктом особливої уваги з боку Росії. 4 лютого 2016 року, на запрошення Кремля, відбувся візит Х.Зеєхофера до Москви, в ході якого гість був прийнятий особисто В.Путіним. Під час зустрічі баварський політик підтвердив своє ставлення до Російської Федерації, також запросив президента РФ взяти участь у Мюнхенській конференції з питань міжнародної безпеки у 2017 році. (Хтось відповість - а чи мав він право таке робити?)
Зазначені обставини складають безпосередню загрозу єдності правлячої коаліції у парламенті ФРН (Бундестазі), а також порушують координованість роботи німецького уряду, що створює сприятливе підгрунтя для реалізації Росією її інтересів.
З метою посилення проросійських настроїв у ФРН, режим В.Путіна широко використовує російську діаспору в Німеччини. На сьогодні на території ФРН проживає майже 2,5 млн т. зв. «російських німців», які прибули до Німеччини з кінця 80-х років та зберігають тісні зв'язки з Росією. Загалом же, чисельність російськомовного населення ФРН становить (за рядом джерел) від 6 до 8 млн осіб, що є досить солідною аудиторією для просування проросійського впливу та вигідних Кремлю ідей. Для цього Росією засновано кілька десятків різних мас-медіа, зорієнтованих на «російських німців», включаючи друковані виданні, FM радіостанції, телевізійні канали та Інтернет-портали. Крім того, проросійським організаціям вихідцям (переселенцям) з Росії до Німеччини, зокрема Міжнародному конвенту радянських німців, надається також фінансова та «організаційно-методична» підтримка.
ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА
Всі ці дії Москви супроводжуються активною інформаційною кампанією у російських та іноземних (у т.ч. німецьких) ЗМІ з дискредитації політики Німеччини та особисто А.Меркель стосовно Російської Федерації. Суттю такої кампанії є цілеспрямоване нав'язування суспільної думки щодо «негативних наслідків» західних санкцій для ФРН та всього Європейського Союзу, які, ніби-то, призводять до «неприйнятних та невиправданих збитків європейської і німецької економіки», «роз'єднують ЄС», «створюють загрозу розпаду правлячої коаліції у парламенті Німеччини», а також «підривають зусилля світової спільноти у боротьбі з міжнародним тероризмом та ісламським екстремізмом». При цьому, відповідальність за згадані наслідки покладаються безпосередньо на А.Меркель.
Разом із тим, тиск з боку Росії не зміг похитнути позиції А.Меркель, яка не пішла на поступки режиму В.Путіна та не відмовилась від політики санкцій по відношенню до Росії. У відповідь, Москва перейшла до застосування більш жорстких заходів впливу на керівництво ФРН шляхом провокування соціально-політичної кризи у Німеччині. Зокрема, саме це й стало однією з основних цілей безпосереднього втручання Росії у збройний конфлікт у Сирії, що й призвело до активізації бойових дій на сирійській території та загострення обстановки у сусідніх країнах, у т.ч. Іраку, Туреччині та Лівії. А це, в свою чергу, викликало масовий потік біженців із Близького Сходу до Європи, включаючи ФРН.
МІГРАЦІЙНА КРИЗА
Як і розраховувала Москва, наплив біженців до європейських країн викликав суттєві проблеми в ЄС, в тому числі ФРН, пов'язані з наслідками т.зв. «міграційної кризи» в Європі. Найчутливішими з них стали: необхідність значних фінансових витрат на облаштування переміщених осіб; посилення протистояння представників пересічного німецького та російськомовного населення з мігрантами; зростання кількості випадків «екзотичних» хвороб та рівня злочинності, а також виникнення міжетнічних, міжнаціональних та побутових конфліктів між біженцями і місцевим населенням, які в ряді випадків переростали у масові зіткнення та безлади.
«Міграційна криза» в ЄС спричинила гострі суперечності у країнах Європейського Союзу з приводу квот на прийом біженців, що супроводжувалося відновленням та введенням нових прикордонних бар'єрів між європейськими країнами, в т.ч. у рамках Шенгенської зони. Як наслідок, поглибилися розбіжності між країнами ЄС також і з інших питань, що створило додаткові виклики єдності європейської спільноти. Аби не допустити подальшого загострення ситуації, Федеральний канцлер Німеччини А.Меркель виступила з ініціативою: зняти з порядку денного ЄС питання стосовно обмежень на в'їзд переміщених осіб, що мало найбільш критичний характер, та відмовилась від введення квот на надання притулку біженцям з Близького Сходу у ФРН.
Ставлення А.Меркель до даного питання було негайно використано опозиційними силами ФРН, як потужний чинник її додаткової дискредитації, а також підвищення власних політичних рейтингів. Так, прем'єр-міністр Баварії, лідер ХСС Х.Зеєхофер, керівництво правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини» та інші німецькі політики опозиційної спрямованості звинуватили А.Меркель у «нехтуванні інтересами німецького населення», «небажанні вирішувати проблеми, викликані напливом біженців до країни» та навіть «потуранні ісламському екстремізму».
Подібні звинувачення набули особливо активного та брутального характеру після резонансних подій у Кельні у новорічну ніч 2016 року, пов'язаних з масовими нападами на жінок, які були «приписані» вихідцям із Близького Сходу. Посилаючись на ці події, Х.Зеєхофер фактично висунув ультиматум А.Меркель щодо зміни її міграційної політики в плані введення обмежень на в'їзд біженців до ФРН.
СПРАВА ЛІЗИ
Критика німецької опозиції на адресу А.Меркель з приводу міграційних проблем у ФРН відразу ж була підхоплена Росією, яка розпочала активні інформаційні заходи з підтримки згаданих звинувачень стосовно Федерального канцлера Німеччини. Для надання кампанії більш дієвого та «предметного» характеру Росією була організована спеціальна провокація, яка стала відомою як «справа Лізи».
Суттю цієї справи стала заява 13-літньої російськомовної дівчинки з Берліну стосовно нібито її «захоплення та згвалтування вихідцями з Близького Сходу» в ніч з 11 на 12 січня 2016 року. Навіть ще до завершення офіційного розслідування зазначеного питання, «справа Лізи» була вже широко використана Москвою для розпалювання протестних настроїв у середовищі російськомовного населення ФРН стосовно «міграційної політики» А.Меркель.
Крім того, «справа Лізи» та події в Кельні стали також і основою для консолідації проросійських, євроскептичних, націоналістичних та неонацистських сил Німеччини. Так, 23 січня 2016 року представники згаданих сил провели спільний мітинг поблизу резиденції Федерального канцлера Німеччини під гаслом «боротьби проти насильства над жінками». При цьому відповідальність за такі насильства знову ж таки була покладена на А.Меркель.
До розпалювання скандалу довкола «справи Лізи» та перетворення його на акт політичної пропаганди суто проти уряду А.Меркель долучилося й Міністерство закордонних справ Російської Федерації. З притаманною йому зверхністю та безцеремонністю, глава зовнішньополітичного відомства РФ С.Лавров виступив з офіційною заявою, в якій висловив сумніви щодо «...ретельності розслідування даної справи відповідними німецькими правоохоронними органами».
РОСІЙСЬКІ ШПИГУНИ В БЕРЛІНІ
Масштабне втручання Росії у ситуацію в ФРН не могло залишитись без уваги керівництва Німеччини. За дорученням уряду ФРН, німецькою розвідувальною службою BND та Федеральним відомством з охорони конституції було розпочато розслідування такої діяльності Москви, яке відразу ж дало досить «цікаві» результати.
Так, був встановлений факт прослуховування мобільного телефону А.Меркель російськими спецслужбами з будинку Посольства РФ у Берліні. Крім того, виявлено понад 50 спроб вербування російською стороною німецьких політиків, військових та бізнесменів. Також було ідентифіковано понад 100 російських розвідників із різних відомств (СЗР, ГРУ ГШ ЗС та ФСБ РФ), які працювали у Німеччині під виглядом дипломатів.
Вражаючі результати дало і розслідування т.зв. «справи Лізи», яка виявилася відвертою фальсифікацією, що підтвердило її суто провокаційний характер. За даними німецької поліції, дівчинка зовсім не була «викрадена та згвалтована вихідцями з Близького Сходу», а провела ніч у свого 19-літнього товариша після сварки зі своїми батьками через проблеми в школі. Місцезнаходження Лізи було достовірно встановлено після розшифровки поліцією інформації з її мобільного телефону. Товариш дівчинки був допитаний поліцією та підтвердив її перебування у нього вдома в той час, коли вона нібито була захоплена злочинцями.
Був також відстежений візит до Москви одного з організаторів мітингу 23 січня ц.р. проти «насильства над жінками» - голови Міжнародного конвенту радянських німців Г.Гроута безпосередньо напередодні згаданої акції. За даними німецьких спецслужб, метою зазначеного візиту було узгодження дій проросійських організацій ФРН з Кремлем, що підтверджує причетність Москви до провокування скандалу довкола т.зв. «справи Лізи».
Більш того, правоохоронними органами ФРН була викрита діяльність представників російської діаспори у Німеччині щодо вербування найманців до складу ісламських терористичних організацій у Сирії та інших країнах Близького Сходу й Північної Африки. Зокрема, за звинуваченням у підтримці терористичного угруповання «Ісламська держава» у Берліні був затриманий імам однієї з мечетей - 30-річний громадянин Російської Федерації, виходець з Дагестану Мурад Атаєв. Він та його спільники не тільки вербували найманців у Німеччині через мережу Інтернет, але й закуповували різного роду військове спорядження для ісламістських груп у Сирії, включаючи оптичні приціли та прилади нічного бачення.
Загалом спецслужбами ФРН були підтверджені попередні висновки щодо проведення Москвою послідовної й цілеспрямованої політики з дискредитації та підриву позицій особисто А.Меркель, а також дестабілізації обстановки у Німеччині з метою зміни її відношення до Росії, насамперед, в плані відмови від санкцій проти неї. Зазначений висновок був підтриманий і провідними німецькими політиками - прихильниками як особисто політики А.Меркель, так і її практичних дій стосовно режиму В.Путіна.
За оцінками як провідних європейських експертів, так і експертів аналітичного центру «Борисфен Інтел», остаточна впевненість політичного істеблішменту ФРН у антинімецькій діяльності Москви стане визначальним чинником щодо реалізації подальшої стратегії Німеччини по відношенню і до «гібридної політики» («гібридної війни») Російської Федерації, і особисто до В.Путіна.
Юрій Радковець, віце-президент Незалежного аналітичного центру «Борисфен Інтел», кандидат військових наук, генерал-лейтенант запасу
