- Ви тут мене в глухий кут ставите. Я в цьому питанні надто чоловік. На одяг взагалі уваги не звертаю. Так, здається... вона була в футболці з квітами в контурі тризуба, чорній олімпійці і брюках. А от про взуття точно нічого не скажу. Передали їй подивитися великі пачки паперів, привітань, які зібрали для неї і роздрукували, в тому числі і текст від Укрінформу. Причому я брав не тільки листи для Надії, надіслані мені, але і знаходив цікаві слова, гарні побажання в коментах. Микола Полозов підібрав і роздрукував забавні колажі. Надія була дуже рада побачити все це. Дізнатися, що про неї пам'ятають співвітчизники. І не тільки вони. Що в Росії та інших країнах теж багато людей, які її підтримують. Також їй приємно було дізнатися (ще раніше Віра про це розповіла), що 11 травня о 20.00 в Києві з Поштової площі запустять китайські ліхтарики на честь її дня народження.
- Так, на жаль, віддати їй всю цю купу привітань, щоб могла прочитати в спокійній обстановці, не можна. Але це - бог з ним. Прикро інше - що її маму Марію Іванівну, яка приїхала ще вчора привітати рідну дочку з ювілеєм, так і не пустили. Аргументація була наступною - вичерпано кількість відвідувань утримуваної в СІЗО. Один раз у два місяці. І це так - Марія Іванівна нещодавно була у дочки. Про це говорили і начальник в'язниці Колганов, і його заступник. В законі дійсно прописана така норма. Але! Тут є певна колізія. По-перше, можна шість побачень на рік, дійсно, раз на два місяці. Але періодичність цих відвідувань може змінюватись. Країна велика. Родичу може бути складно їздити саме раз в кожні два місяці. Йдеться про те, що дозволяється за два місяці сходити на побачення двічі, а протягом наступних двох місяців не приходити. Я пропонував такий варіант. Нам назустріч не пішли. Добре. Але є й інший аспект!
