Луганський напрямок: сорок відсотків децентралізації

Децентралізація - це, якщо вдатися до військової термінології, - найтяжчий фронт у всьому комплексі нинішніх реформ, у всякому разі, на Луганському їх напрямку. І не тому, що противник тут якийсь особливо численний і затятий. Просто тут нема кому той "фронт" тримати. Принаймні, такий висновок напрошувався після чергового виїзду на… передову. А саме - в Білокуракінську спроможну громаду. Що вона й справді спроможна, свідчили ретельно вибілені бордюри, чисті вулиці, ошатні будинки і, як мінімум, один тротуар, викладений кольоровою плиткою…

ЯК ВІДБИТИСЯ ВІД ГРОШЕЙ?

Візуальні враження переконливо підтверджувала статистика. Нею привітні господарі поділились із гостями під час конференції, влаштованій у рамках святкування першої річниці створення Білокуракінської громади. Яку (річницю) поєднали із традиційним Днем селища з його танцями, піснями і масовими гуляннями.

- Найголовніша фішка, - поділився із присутніми районними начальниками голова ОТГ ("об'єднаної територіальної громади") Сергій Сірик, - це серйозне вливання коштів у територію. 14,7 млн грн державної субвенції! Для Білокуракіного це, звичайно, серйозні гроші. З чого ми почали? З довіри людей. По всіх селах провели сходи. Пропала в людей довіра, у тому числі і до нашого проекту. Непроста ця справа, але цікава і вдячна. Рік уже громаді, і ми вже всі села об'їхали. Людям набридло жити в бур'янах, на неосвітлених вулицях. Треба зараз використовувати цей момент. Були сумніви, що там, нагорі, проторохтять - і забудуть. Але гроші надходять чітко, місяць у місяць.

Доходів стало стільки, що громада створила комунальне підприємство і придбала для нього сім одиниць різноманітної техніки включно з вакуумною машиною для очищення вигрібних ям та транспортування відходів до місця утилізації. Для сільської місцевості вельми актуальна покупка. І не слід думати, що тільки на благоустрій райцентру пішли бюджетні "надприбутки". Сірик відзвітував про ремонти систем водопостачання у трьох селах, ремонт сільського клубу, освітлення вулиць у доволі крупному селі Нещеретовому. Навіть провели кілька свят і футбольних матчів на оновлених сільських стадіонах.

- Але, мушу вам сказати, не все в нас виходить. Дали грошей, 4 мільйони на ремонт доріг ми заклали - а Автодор у нас слабенький. Тільки два мільйони може освоїти. Шукаємо іншого підрядника. От, зі Слов'янська до нас уже приїжджали… Що стосується бюджету. У результаті створення об'єднаних громад обсяг власних доходів виріс у три рази порівняно з 2015 роком. Об'єднання дозволило збільшити власні доходи на одного жителя від 1 тисячі до 1400 гривень.

"Дали нам волю у створенні штатних одиниць, гроші є", - з гордістю повідомив Сергій Іванович, але деталізувати ситуацію з кадрами не став. Тут же з'ясувалось, що в селах досі не обрані, як то належить за законом, старости - це відбудеться тільки 2 жовтня. Тобто більш як за рік після утворення громади.

"…І В НАС УСЕ БУДЕ ГАРАЗД"

Подібну ж райдужну картину "Нове життя" широкими мазками намалював голова Новопсковської ОТГ Вадим Гаєв (юридична назва ОТГ, уточнив Вадим Вікторович - "Новопсковська селищна рада").

- У вас були проблеми під час оформлення об'єднаної громади з районною владою?

- Створенням ОТГ займався попередній селищний голова Олександр Бондар і попередній сільській голова села Осинове Інна Птушко. Але Бондар на вибори не пішов, я і перемогу отримав уже в практично створеній громаді. У виборах брали участь три кандидати.

До об'єднаної громади входить сьогодні шість населених пунктів. Це адміністративний центр - Новопсков, і п'ять сіл Осиновської сільської ради. Ми вже пройшли етап обрання старост.

- Кажуть, обрати старост - не проблема. Проблема - перебрати на себе функції, які сьогодні виконують районні структури. Вам вистачає фахівців?

- Так, ми теж зіткнулись із такою проблемою. У нас сьогодні вакантна посада начальника відділу комунальної власності та земельних відносин. Вакантна посада юриста; була вакантною посада землевпорядника… Але ми проблеми вирішуємо, потрошку-потрошку збираємо кадри. Тому що вивільняться кадри з райдержадміністрації, з районної ради. Коли об'єднаються всі громади, такі структури втратять свою необхідність.

Хвалитися поки є мало чим. Тільки-тільки започаткували, наприклад, капітальні ремонти тротуарів, навчальних закладів, садочків, заміну дахів, утеплення горищ. Тільки-тільки уклали договір на ремонт доріг - тому що дуже виважено підійшли до вибору підрядної організації.

- А що заважало так робити, коли просто існувала Новопсковська селищна рада?

- Елементарно не було грошей. Об'єднання не тільки дало нам право самостійно приймати рішення - воно нам дало й ресурси. По-перше, ми вийшли на міжбюджетні відносини з державою. Ми перестали бути залежними від районної ради. Всі надходження в місцевий бюджет, а саме: 60% від ПДФО, акцизний збір, єдиний податок - все залишається в нас у місцевому бюджеті, і ми самі ухвалюємо рішення, куди їх витрачати.

Наприклад, на 1 серпня 2015 року надходження в місцеві бюджети Новопсковської селищної і Осинівської сільської рад становили близько 7 мільйонів гривень. На 1 серпня 2016 року - 21 мільйон.

- Це разом із державною субвенцією?

- Зараз я не можу точно відповісти - треба подивитись у папери. Але навіть без тих 4,5 мільйона субвенції все одно зростання вражаюче.

КІНО Й ГРОМАДИ

Благосна картина вимальовується, але певний дискомфорт у людини спостережливої виникає вже тоді, коли вона дізнається, що громади створені навколо районних центрів. Тобто навколо вже давно існуючої інфраструктури. Строго кажучи, Луганщина не пасе задніх. Тут створено цілих дві об'єднаних громади (у прифронтовій зоні!), тоді як є області, де спромоглись "народити" лише по одній. Але ж як порівняти це досягнення з Тернопільщиною, де вже діють 27 громад? Або з Хмельниччиною, де їх уже 22.

Ці дані теж прозвучали на конференції. Не маю права прискіпуватись до господарів, але це була, так би мовити, конференція-лайт. Чиновний люд з навколишніх районів зібрався на святкування і не був особливо схильний до ґрунтовної розмови. Хоча голова Кремінської райдержадміністрації Наталя Чехута все ж не витримала і спробувала повернути розмову в конструктивне річище.

"Якщо в райцентрі особливих проблем не виникало, - зазначила вона, - то населені пункти, найбільш віддалені від міста Кремінна зовсім не розуміли, як вони будуть виживати. Наприклад, Новоастраханська об'єднана громада, яка залишається без інфраструктури, без відповідних доходів? Я розумію, коли об'єдналась територіальна громада навколо центра, де є вся інфраструктура. А як об'єднати громаду там, де її немає? Де немає вчителів, лікарів. Ми ж говоримо з вами про те, як донести послуги до населення, а не забрати їх відтіля".

За словами Наталі Василівни, в усіх потенційних територіальних громадах району створені робочі групи; йде спілкування з населенням - "щоб ухвалити одне, але відповідальне рішення для всього району".

Не так давно делегація Луганської області на чолі із заступником голови ВЦА Романом Косинським проїхала по всій Україні аж до замку Шенборна під Мукачевим - голови районів і райрад вивчали, як рухається децентралізація в інших регіонах України. Однак Роман Валерійович нічого путнього на запитання Чехути не відповів. Якщо не брати до уваги показаний тут же трейлер до повнометражного фільму про дане "турне". Моє особисте враження від кіноролика: "Яка ж красива наша Україна!" Однак рекомендацій, як слід об'єднувати громади конкретно на Луганщині, у фільмі явно не містилось.

ГОЛОВА

Заходи влаштувала Білокуракінська громада (в "дівоцтві" - Білокуракінська селищна рада), однак все одно відчувалось, що головним на святі є керівник райдержадміністрації Сергій Іванюченко. Із Сергієм Івановичем ми познайомились десять років тому. Він і тоді очолював район (з 2005 по 2010 роки), а темою поїздки була співпраця з Українським фондом соціальних інвестицій (УФСІ). Білокуракінщина була першою громадою, що на гроші Світового банку вдалася до реалізації відразу кількох соціальних проектів. Основна їхня цінність була в тому, що гроші давались лише тим громадам, які зуміють на своїй території зібрати 10% від вартості проекту.

Як не дивно, проекти на таких умовах були тоді реалізовані у найвіддаленіших селах, і я сподівався, що й тепер у районі вистачить ініціативних людей, які зуміють впровадити адміністративну реформу "на місцях". Але…

- Тут казали, що не треба ні на кого тиснути - як надумали, то нехай ідуть. Я з цією тезою і погоджуюсь, і ні. Як не крути, а створення Білокуракінської ОТГ пішло з оцього кабінету. І я прекрасно розумів, що якщо не буде адміністрації, не буде голови селищної ради, навколо якої створюється громада, якщо не буде бажання голів сільських рад, їхньої зацікавленості - то й діла не буде. Люди що в Білокуракіному, що в Марківці, що в Троїцькому однакові - пасивні.

- Чого б це?

- Я брав участь у сході громадян в одному селі. Село - 170 чоловік. Прийшло - п'ятдесят. Вже видно, що людям це нецікаво. Які питання задавали: "А хто справкИ видаватиме?" - і більше, в принципі, питань не було. Їм байдуже. Як підштовхує їх влада - вони йдуть. То ж отут, не кажу, що повинен бути тиск, та якщо не буде ініціативи тих людей, яких я вам назвав… А те, що треба робити децентралізацію - тут я впевнений на тисячу відсотків ще позавчора.

- Як ви поділили владу між громадою і райдержадміністрацією?

- Треба почати з того, як ми виявили бажання створити територіальну громаду. За планом на території району мали бути створені дві ОТГ - Білокуракінська і Лозно-Олександрівська. Процес в обох почався одночасно, та коли Білокуракінська громада на чолі з Сіриком - він тоді був селищним головою Білокуракіного - була створена, Лозно-Олександрівська не змогла цього зробити. Тут же не просто треба подати документи - це і робота з населенням, і проведення сходів, і т.д. Яка подальша доля тієї громади? Ну, тут можливі два варіанти. Або ті села по одному будуть приєднуватися до Білокуракінської ОТГ - або все-таки зможуть створити свою громаду. У що я не дуже вірю.

- Чому?

- Основна проблема - відсутність кадрів. Ну, голову вибрали. Такий, не такий - вибрали. А як заповнити інші структури? Там просто ні з кого буде обирати. Тому що кадровий голод, якщо взяти взагалі по району… От, проводили конференцію вчителів перед першим вересням. У цьому році жоден молодий вчитель не прийшов у білокуракінські школи. Або ж узяти охорону здоров'я. Відсотків на шістдесят заповнені кадрами наші заклади. Це дуже низький показник.

І ще один момент. У нас в районі було 14 сільських рад і дві селищних. Так от, у половині сільських рад голови обиралися на безальтернативній основі. Те саме стосується депутатів сільських рад: голова не в змозі зібрати сесію. Не зібрались, бюджет не затвердили - гальмується процес розвитку, процес життєдіяльності цієї території. Якби так було на одній території - воно б іще куди не йшло. А я вам кажу: це на половині території району.

*       *       *

За оцінкою самого Іванюченка, Білокуракінська ОТГ створена на 40%, решта функцій виконується районними структурами. Після конференції в "кулуарах" (точніше, на святковому майдані, де пригощали в кожному наметі) досвідчені адміністратори стверджували - в приватних розмовах - що це співвідношення не відповідає дійсності: насправді громада спроможна сьогодні реалізувати хіба що 15 відсотків своїх функцій. Серед інших причин називалась і та, що Верховна Рада суттєво запізнюється із законодавчим супроводом цієї реформи. У першу чергу це закон про земельні відносини. У 2005-2010 роках договори на оренду землі підписувала адміністрація. Потім влада змінилась, хлопцям захотілося, щоб регулювання відбувалось не на місцях, а в області. "Чому так зробили? - тут думати довго не треба".

Відсутність кадрів - одна з головних причин. Якщо Вадим Гаєв сподівається підібрати фахівців, які звільнятимуться з районної адміністрації, то хто поїде в Лозно-Олександрівку, що зачаїлась практично на самому російському кордоні? Припустимо, з охороною здоров'я можна залагодити проблему, запровадивши страхову медицину (щоб медичний поліс працював на всій території України). І тоді селяни, за старою звичкою, їздитимуть лікуватись до Білокуракіного (або - кому ближче - до Новопскова чи Троїцького). Та от з освітою так не вийде - дітей треба вчити щодня, і найкраще - десь поряд із домом.

І тим не менше - перші кроки зроблені, перші ґулі набиті, перший досвід - набутий. І навіть є уявлення, в якому напрямку рухатися далі.

Михайло Бублик, Сєверодонецьк