Чи означає перемога Трампа смерть соціології?
Спочатку американські соціологічні опитування пророкували, впевнену перемогу на виборах отримає Гіларі Клінтон. Потім, незадовго до виборів, соціологи почали показувати іншу картинку, де Дональд Трамп, раптом почав наздоганяти Клінтон, а потім і взагалі її обійшов. Під самий кінець компанії знову опитування вивели у лідери Клінтон… Таке враження, що остаточно заплутавшись за кого він і його співгромадяни, американський виборець віддався інстинкту. В результаті, 9 жовтня, Америка визначилася так, як визначилися: переміг республіканець Трамп, якого і Америка, і світ (нормальний) бачили у Білому домі хіба що у страшному сні.
Звичайно, зараз усі експерти перемиватимуть кості новоспеченому президенту, розмірковуючи над тим, як зміниться політика США, і щодо України, зокрема. Однак, нас зацікавило наступне: пряма протилежність соціологічних опитувань з реальним результатом виборів. Може, електоральна соціологія узагалі віджила своє?
Відтак кореспондент Укрінформу запитав в експертів про роль американської соціології у нинішніх президентських виборах в США: Чи не заплутали соціологи американців? Чи не поставили вони в результаті інстинкти електорату над здоровим глуздом? А може, вони спеціально влаштували цей соціологічний калейдоскоп? Наскільки були заангажовані американські соціологи?
Ірина Бекешкіна, фахівець в області політичної та електоральної соціології, директор Фонду «Демократичні ініціативи»:
«Я вважаю, що телефонні експрес-опитування, які охоплюють 900 респондентів не є надійними. З іншого боку очевидно, що таких опитувань вимагали виборчі штаби і мас-медіа: якомога швидше, оперативно, кожен день. Звідки такі розбіжності? Адже за один день рейтинг не може вирости на 4%: сьогодні Клінтон плюс 4%, а завтра – Трамп плюс 1%. По-перше, такі коливання пов’язані з тим, що була невелика кількість опитаних і сам метод опитування – телефонний. По-друге, тут міг спрацювати, те що ми, соціологи, називаємо «феноменом Жириновського», бо в телефонних опитуваннях дуже легко відмовитися від інтерв’ю, коли людина не хоче говорити за кого вона голосує. Тобто, телефонна соціологія – це не старі та надійні домашні опитування, де важче відмовитися від розмови. Крім того, по телефону не зрозумієш, хто і з якого соціального прошарку відмовляється спілкуватися. Щодо останнього вашого запитання, то я не вважаю, що американські соціологи були заангажовані. Там соціологи в першу чергу думають про свою репутацію».
Євген Головаха, психолог, соціолог та громадський діяч:
«Я не думаю, що до результатів виборів у США причетні соціологи. Вони чітко показали, що напередодні виборів розрив між кандидатами суттєво скоротився. До речі, була навіть інформація, що переможе Трамп. Тобто, усе було в межах статистичної похибки соціологічних досліджень. Тому впевнених прогнозів, які б надходили від впливових центрів, щодо того, хто переможе Клінтон чи Трамп не спостерігалося, бо сама по собі ситуація перед виборами була невизначена. Звичайно, в США є центри в яких більше симпатизували демократам чи республіканцям, але на їхню професійність це ніяк не впливає - вони завжди слідують чітким технологіям соціального опитування. Це не те, що у нас в Україні дуже часто перед виборами створюються різноманітні фейкові центри соціологічних досліджень, які, частіше за все, або взагалі не проводять ніяких опитувань, а просто малюють цифри, або проводять, але результати виглядають досить сумнівними. Великі соціологічні центри Америки давно створили собі хорошу репутацію, і було б смішно, якби вони заради політичної кон’юнктури заплямували її».
Бекешкіна: «На мою думку, бажання змін стало вирішальним аргументом для того, аби американці віддали свій голос саме Трампу. Чому не Клінтон? Відповідь на це проста. В очах американців вона була уособленням сталого розвитку: обіцяла стабільність, вдосконалення рівня життя тощо. А Трамп сказав, що ні –все треба змінювати. Але, щось мені підказує, що спокійного життя у США, а також у світі загалом не буде».
Головаха: «Слід згадати, що за десять днів до виборів Клінтон впевнено випереджала Трампа на 5-7%, але потім з’явилася інформація, що ФБР починає переслідування Клінтон. В результаті її рейтинг почав падати, а Трампа - зростати. Звичайно, згодом ФБР повідомило, що в нових електронних листах Клінтон не знайшло доказів складу злочину, тільки це вже не мало значення. На мою думку, саме через цей інцидент американці вирішили віддати перевагу Трампу».
На завершення кореспондент поставив експертам таке цікаве питання: Чи не вбачаєте ви паралелей у тому, як кияни у 2006 році обрали мером Черновецького та цьогорічними президентськими виборами у США? Мовляв, нехай гірший, аби інший.
Бекешкіна: «Ні, я не можу провести таку паралель. Річ у тім, що Черновецький не мав абсолютної більшості, і якби голосування проходило у два тури, то він би не переміг. Звісно, Черновецький двічі перемагав на виборах, але слід сказати, що і в першому, і в другому випадку причини були зовсім різними, як і в принципі сам електорат. Тобто, якщо під час перших виборів його частково підтримували люди, які хотіли змін, то на других виборах за Черновецького голосували лише пенсіонери та проплачені бюджетники».
Головаха: «Ні, жодних паралелей між виборами київського мера, на яких обрали Черновецького, та нинішніми президентськими виборами в США я не бачу. Адже в американців за багато років склалися певні традиції президентських перегонів: вони не люблять, аби ті ж самі політичні сили довго залишатися біля керма держави. Вони люблять владу міняти, вважають, що це проявом демократії. Тому, думаю, що через чотири роки, коли американці зрозуміють, що вони накоїли, то вони оберуть демократа, аби той виправив все ті дурниці, які наробить республіканець Трамп. Ба більше! Якби не Трамп, то взагалі 90% голосів отримав би будь-який інший республіканець».
Мирослав Ліскович, Київ.
Фото: DCWhispers.com
