Відмова РФ від Римського статуту не має принципового значення для міжнародного права і МКС

- У контексті відповідальності рішення РФ «не стати» учасницею Римського статуту для міжнародного права і МКС не має принципового значення.

Відповідно до Римського статуту та враховуючи визнання Україною юрисдикції МКС, вона поширюється на злочини, які були скоєні на території нашої держави особами, громадянство яких значення не має.

Тож визнання прокурором МКС факту окупації Росією Криму та ситуації збройного конфлікту між Україною і Росією вже є підставою для подальших дій, кінцевою метою яких є притягнення до відповідальності тих, хто порушив міжнародне право й скоїв воєнні злочини, спричинив загибель і каліцтва десятків тисяч людей та ще мільйони прирік на вигнання.

- Дійсно, Україна не ратифікувала Римський статут, хоча підписала його ще у 2000 році. У липні 2001 року Конституційний Суд України вирішив, що Римський статут суперечить Конституції України, і ратифікувати його Україна може лише після внесення відповідних змін до Основного закону. На даний час, після внесення останніх змін до Конституції у частині правосуддя, частина шоста статті 124 Конституції вже дозволяє Україні ратифікувати Римський статут МКС, але не раніше кінця червня 2019 року.

Однак співробітництво України з МКС ґрунтується не лише на добрій волі (за вашим висловом), а навпаки, має чітке правове підґрунтя.

Україна подала дві Заяви про визнання юрисдикції МКС на основі положень пункту 3 статті 12 Римського статуту. Перша Заява України стосується визнання юрисдикції МКС щодо подій на Майдані з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Друга – визнання юрисдикції МКС щодо можливого скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів на всій території України, включно з Кримом і Донбасом, починаючи з 20 лютого 2014 року і без кінцевої дати. Саме на підставі цих двох Заяв України Канцелярія Прокурора МКС абсолютно правомірно проводить попереднє вивчення ситуації в Україні.

- Україна є учасницею міжнародних конвенцій у сфері дотримання прав людини. Чи існує у Збройних силах України правовий механізм для запобігання воєнним злочинам? Яким чином ви будуєте відносини у цьому контексті з громадськими організаціями та з міжнародною правовою спільнотою, зокрема, в рамках Ради Європи?

- За останні півтора року нам вдалося суттєво покращити ситуацію з цього питання. Ми можемо впевнено говорити, що стан дотримання Збройними силами України норм міжнародного гуманітарного права та прав людини перебуває під контролем провідних міжнародних інституцій, таких як Моніторингова місія ООН з прав людини, Діалог з прав людини Україна-ЄС, Комітети ООН та ЄС проти катувань. Наш прогрес у згаданих питаннях підтверджується саме перевірками цих впливових та авторитетних установ.

У 2016 році заплановано та проведено 25 заходів з розповсюдження знань про міжнародне гуманітарне право серед особового складу Збройних сил України. До цієї діяльності залучено Делегацію Міжнародного Комітету Червоного Хреста в Україні.

Враховуючи актуальність та важливість питання дотримання права збройних конфліктів на сучасному етапі, до зазначеної діяльності, окрім Делегації МКЧХ, з 2017 року ми залучаємо, як ви вже знаєте, ІМО КНУ ім. Т.Шевченка й міжнародну правову групу GRC.

Окрім того, ми розпочинаємо співпрацю з Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Вирішення питання дотримання принципів гендерної рівності також знаходять своє відображення у Збройних силах.

Тобто наші твердження про те, що Збройні сили України активно впроваджують та дотримуються стандартів з прав людини та права збройних конфліктів є абсолютно обґрунтованими, об’єктивність яких підтверджуються незалежними міжнародними фахівцями. Ми протистоїмо російській агресії, захищаємо свою землю, а також ті загальнолюдські цінності, які бере за основу вся європейська спільнота. За визначенням, наша позиція є моральною. Це саме та категорія, той мотив, який обов’язково буде врахований під час розслідування злочинів і горя, що їх принесли в Україну російські окупанти.   

Михайло Дмитрук, Київ.