Столтенберг відповів критикам контрнаступу: дайджест пропаганди за 7 вересня 2023 року
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 7 вересня.
- Москва вже відверто смакує «пелюстки гераней» в портах України
- Охлобистін хоче «зачистити українців» і не боїться долі Татарського
- Сім контрнаступальних тез генсека НАТО
- Підсумки річниці «харківської конфузії»
Москва вже відверто смакує «пелюстки гераней» в портах України
Раніше, обстрілюючи українські порти, Москва хоча б брехала, що ті ж елеватори «можуть служити місцями зберігання майна ЗСУ». Тепер нема й цього. Пропаганда (звісно, з дозволу Кремля) відверто насолоджується «пелюстками Гераней», розсипаних на припортовій інфраструктурі Одеської області».
НАСПРАВДІ, коли в міжнародних судах справа дійде до пункту «організація голоду», шукати відповідальних за це не доведеться, достатньо буде підняти тексти пропаганди.
Руйнування продовольчої безпеки є частиною путінської «стратегії непрямих дій» проти України та Заходу. Адже, крім безпосередніх вбивств, Путін вдається й до інших методів: від голоду і холоду (удари по енергосистемі України) до техногенних катастроф (підрив Каховської греблі).
Відомий військовий аналітик Ребекка Коффлер пояснює: «Мета Путіна в тому, щоб продемонструвати: витрати Заходу на підтримку України набагато перевищують вигоди; що Росія готова й надалі зазнавати немислимих втрат, застосувати економічний примус, підривну діяльність, блокаду, тактику випаленої землі та саботаж – це нормально».
На думку Коффлер, «світ із тривогою і надією чекав на результати нещодавньої зустрічі Путіна та Ердогана щодо «зернової угоди». Але у своїх рішеннях Путін керується аж ніяк не співчуттям. Він вважає результат війни в Україні екзистенційним для Росії та себе особисто. Заморити світ голодом, щоб нав’язати Заходу свою «червону лінію» щодо України – тактика, цілком виправдана у свідомості Путіна».
Саме через це в Росії й припинили видавати за «військові об’єкти» українські елеватори. Стратегічне знищення України вже не передбачає таких брехливих тактичних хитрощів.
Охлобистін хоче «зачистити українців» і не боїться долі Татарського
Не стала лукавити і «гойда-зірка» російського турбопатріотизму Охлобистін. В інтерв’ю одному з видань він заявив: «З українською мовою треба розібратися. Вона не потрібна, створена штучно і лише допомагає самоідентифікації новоствореної нації, яка завжди становитиме для нас небезпеку. Єдиний спосіб її позбутися – нейтралізувати всю державність України. Ось прямо все зачистити! І навіть назву я б змінив. Малоросія і є Малоросія. Україна – це окраїна. Навіть не наша – це поляки так її назвали».
НАСПРАВДІ, визнання Охлобистіним того факту, що «мова допомагає самоідентифікації новоствореної української нації» – це добре. Решта – все стратегічно очікувано. Початкове «захистити українців» вже без тактичної брехні перетворилося на «зачистити українців».
На запитання, чому особисто він не йде «нейтралізувати українську державність», Охлобистін відповів, що корисніший у тилу: «Мене не відпускає робота. Я приношу більше користі тут, аніж там. Що я, пісні там співатиму пораненим бійцям?».
До речі, у листопаді Охлобистін, за його ж словами, просився на фронт в якості військового священика, але в РПЦ йому відмовили. Тому вже в січні обмежився тим, що пообіцяв 10 млн рублів за кожен підбитий танк Abrams, за який, щоправда, мають заплатити «представники бізнесу».
Охлобистін також заявив, що не боїться розділити долю вбитих пропагандистів Дар’ї Дугіної та Максима Фоміна (більш відомого як Владлен Татарський): «Для мене буде велика честь стати в ряди цих гідних людей. Але не впевнений, чи гідний такого фіналу».
З чергової охлобистінської «гойди» зрозуміло щонайменше дві речі. Перша: російські «артисти, повії та кучери все так само воліють служити будь-якій владі», але не на лінії бойового зіткнення. Друга: відверте бажання «зачистити всю Україну». А через неспроможність це зробити, хоча б поділити з поляками – це залишається «головною ціллю СВО» Путіна та його блазнів на різних посадах.
Тому і творці та ретранслятори наративів, на кшталт Сталін та українці, яких вигадали на «гроші австрійської розвідки» як у підручниках історії, і «співрозмовники» різноманітних видань (в т.ч. і закордонних) – заслуговують якщо не долі Татарського, то принаймні вироку майбутнього міжнародного трибуналу. Що неодмінно і станеться.
Сім контрнаступальних тез генсека НАТО
7 вересня з’явилося ще одне цікаве інтерв’ю – турбопатріотичного «воєнкора» Коца, в якому той, оцінюючи контрнаступ Сил оборони України, спрогнозував, що «може, ще по парі кілометрів вони буквально нахрапом, кількістю і вогневою потужністю зможуть взяти».
НАСПРАВДІ, не є таємницею, що темпи контрнаступу виявилися дійсно не такими (що визнають і в світі, і Україні) як очікувалося. Причини цього відомі й зрозумілі всім нормальним людям.
А ненормальним, які нині критикують ЗСУ, відповів 7 вересня особисто генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, який на виступі в Європарламенті заявив свої сім контрнаступальних тез:
- Відправною точкою є те, що російська армія була другою за силою в світі. Зараз вона – друга за силою в Україні.
- Ми також маємо пам’ятати іншу відправну точку. Коли почалося повномасштабне вторгнення, більшість експертів казали, що Київ упаде за кілька днів, а вся Україна за кілька тижнів.
- Україна довела, що вони не мали рації, витіснивши загарбників, звільнивши території на північ від Києва, на схід від Харкова, а потім на півдні в районі Херсона.
- Тепер вона просувається вперед, звільняючи більше територій. А ці ж експерти, які казали нам, що Україна впаде за кілька тижнів, тепер скаржаться на швидкість наступу.
- Реальність така, що українці насправді знову і знову перевершують очікування. І ми повинні пам’ятати, що наша відповідальність в тому, щоб допомагати їм.
- Ми можемо давати їм поради, але саме українські командири та солдати на землі ухвалюють важкі рішення.
- Ви не можете сидіти тут, у Брюсселі, у штаб-квартирі НАТО та ЄС та розповідати їм, як саме їм слід воювати. Це їхня мета. Вони ризикують своїм життям, а ми лише підтримуємо їх. І хвалимо за хоробрість.
Підсумки річниці «харківської конфузії»
«Від контрнаступу ЗСУ у 2023-му очікували такого ж стрімкого ефектного успіху, як восени 2022-го, але росіяни вміють навчатися на своїх помилках», – такими словами пропаганда відзначила річницю звільнення Харківщини.
І підбиваючи невтішні підсумки тих подій, відзначила, що «через місяці після харківської конфузії російське командування провело роботу над помилками. Мобілізація дозволила вибудувати оборону необхідної щільності, і вона виявилася куди більш завзятою і майстерною, а інженерне обладнання місцевості стало на порядок краще, ніж восени 2022 року».
НАСПРАВДІ, тоді «непросте рішення» втекти з Харківщини пропаганда, пояснювала по-різному. Але в цілому опинилася у загальному «харківському котлі», з якого за великим рахунком не може вибратися й досі. Хіба що огородила його «обороною необхідної щільності та переможними реляціями».
Але спогади про тодішнє визволення Харківщини цікаві (крім іншого) й тим, що Столтенберг тоді також виступив з жорсткою критикою деяких західних політиків, які вже починали (і зараз продовжують) скиглити про те, що їм доводиться платити за допомогу Україні.
Тоді він сказав буквально наступне: «Навіть якщо вас не турбує моральна сторона підтримки українців, то вона має турбувати вас у ваших власних інтересах безпеки. Тому ви маєте платити. Але ціну, яку платимо ми, можна виміряти у грошах. Ціна, яку платять українці, вимірюється у втрачених щодня життях. Тому нам просто потрібно припинити скаржитися та забезпечити підтримку Україні, крапка».
Сказав це Столтенберг у липні 2022-го. А за два місяці російські сили були вибиті з Балаклії, Лимана, Ізюму та Куп’янська. Ось така символічно-хронологічна історія.
Отже, головне, щоб західна підтримка українців ставала, ще сильнішою та непохитною. Сили оборони України щодня доводять свою дієвість. А головні російські «конфузії» ще попереду.
