Формула миру України. Від ідеї до реалізації
1 грудня 1991 року – одна з найвизначніших дат в історії України. Нашому суспільству часто буває важко дійти згоди в багатьох нагальних питаннях, але тут існує принципова згода: референдум про незалежність став для нас епохальною державотворчою подією. Та чи вповні ми усвідомлюємо, що той день справив на історію Європи, континенту та цілого світу вплив більший, аніж падіння Берлінського муру? Чи часто ми згадуємо, що саме референдум дав поштовх міжнародному визнанню відновленої української державності? Чи пам'ятаємо, що тоді саме українці завдали нищівного удару радянській імперії? Колос сконав саме тоді, а президентська зустріч у Біловезькій пущі стала лише медичною констатацією цього. Ще раз: 32 роки тому саме Україна вбила монстра, чиє становлення, а не смерть, стало найбільшою катастрофою минулого сторіччя.
У кремлі це чудово пам'ятають. І прекрасно розуміють, що конструювання альтернативної реальності завжди починається із заперечення доконаного факту. Зі спроби якщо не відтворити, то бодай зімітувати поворотний момент в історії та переписати його фінал. Всі ці 32 роки росіяни витрачали на це неймовірні зусилля та колосальні кошти. Напади на нашу історію, на нашу самість і, врешті решт, територію, масові депортації та викрадення дітей – усе це має на меті скасувати Україну. І всі так звані "референдуми", які країна-агресор проводила на тимчасово окупованих територіях, починаючи з Криму, спрямовані саме на це – на заперечення того самого референдуму, який приголомшливо підтвердив політичну єдність українців та цілісність ідентичності нашої політичної нації.
Цієї мети москва не досягла. І вже не досягне. Російська пропаганда з наполеонівських часів завжди проголошує війну, яка пішла зовсім не за планом, "вітчизняною" та "національно-визвольною" – і днями це сталося знову. Хай у такий збочений спосіб, та російське керівництво визнало героїчний спротив українців і звитягу наших сил оборони. Звісно, ми ще не перемогли. Але вже точно не програли: український народ і далі житиме у своїй суверенній державі.
Та будьмо відверті: без системної та тривалої допомоги світової спільноти це було б навряд чи можливо. Ця підтримка не просто є – вона зростає попри перипетії політичних процесів у низці країн. І це однозначно засвідчує, що Президент Володимир Зеленський та його команда добре виконують свою роботу. Підтримка не береться нізвідки, і навіть добра воля далеко не завжди перетворюється на добру дію. Для цього потрібні стимули. Потрібне постійне переконування.
Видатний британський журналіст Девід Фрост якось жартома сказав, що дипломатія – це мистецтво дозволяти комусь робити по-вашому. У цьому жарті неабияка доля істини: щоби ваші ідеї втілювались у життя, ваші партнери мають стати їх співавторами. Саме цим принципом ми і керуємось.
Президент представив Формулу миру в листопаді минулого року, але ця ідея виникла ще навесні. Президент поставив команді Офісу та МЗС задачу зайнятись підготовкою ґрунту для її просування. І в квітні вийшла моя стаття в Time, у якій вже впізнавані загальні контури формули. Це черговий доказ того, що наша команда вміє і мріяти, і діяти, втілюючи мрії в життя. У фокусі Формули – безпека в усіх її проявах – від воєнної та гуманітарної до продовольчої та екологічної – й справедливість для людей і для країн. Нам весь час кажуть: "Неможливо!", але ми знаємо, що неможливе лише те, що досі не було зроблено. Нав'язувати агресору мир на умовах жертви агресії – нечувано. Але ми знаємо, що це справедливо, та віримо, що це досяжна мета. І йдемо до неї. Адже саме наше бачення лягло в основу мирного плану, над яким працюють під сотню держав. Це українська формула – і це наш спільний план, точнісінько за Фростом.
План всеохопний – інакше бути не може. Неможливо гарантувати ядерну безпеку, допоки Україна не відновить повний контроль над своїми ядерними об’єктами. Неможливо гарантувати екологічну безпеку, допоки війська агресора не підуть з незаконно окупованих територій. Продовольча безпека неможлива без відновлення справедливості. А відновлення справедливості буде неповним, якщо всі заручники росії не повернуться додому. Насамперед – десятки тисяч дітей, яких викрали російські загарбники.
З червня ми проводимо зустрічі з послами з реалізації Формули миру у виняткових локаціях, символічно присвячених кожному пункту Формули. Наприклад, Гостомельський аеропорт – з приводу виведення російських військ з України; відновлений після зруйнування росіянами хлібзавод на Київщині – щодо продовольчої безпеки і як символ відновлення… Кожна локація – це емоційне занурення наших партнерів у біль українського народу від війни. Але також – у його надію й боротьбу. Це не просто зустрічі. Крок за кроком ми пройшли довгий шлях, і тепер кожен пункт наповнений реальним змістом та конкретними планами дій.
У перший зимовий день, у річницю достопам'ятного референдуму, ми провели десяту зустріч із акредитованими в Україні послами. Її було присвячено пункту “Підтвердження завершення війни”. Як і попередні, цей пункт опрацьовується за алгоритмом, що є винаходом нашої команди: на рівні послів обговорюються можливі варіанти, міжнародні робочі групи на їх основі створюють плани дій, на зустрічах радників з нацбезпеки та політичних радників ці плани фіналізуються. Ми мали вже три таких зустрічі – в Копенгагені, в Джедді та у Валетті, й на підході четверта.
Цього разу ми з послами зустрілися у аеропорту Бориспіль. Звідси о третій ночі 24 лютого 2022 року вилетів останній пасажирський літак. І я переконаний, що вже невдовзі аеропорт Бориспіль знову відправлятиме та прийматиме повітряні судна. Зустріч у Борисполі стала дуже щемкою – вона стала символом повернення життя без війни. І воно обовʼязково повернеться завдяки нашій спільній боротьбі та кропіткій роботі тих, хто щиро любить Україну.
Шлях у тисячу миль починається з першого кроку. І він уже далеко позаду. На першій зустрічі з послами були представники 21 країни та міжнародної організації. На десятій їх уже 86. Залучені всі – Захід і Схід, Північ і Південь. Останнє я маю наголосити особливо: нашій команді вдалося вибудувати конструктивні стосунки з Глобальним Півднем, який у кремлі вважають своїм якщо не союзником, то плацдармом у боротьбі проти Заходу. Російський ядерний та продовольчий шантаж, злочини проти дітей та довкілля стали фундаментом для нашого співробітництва. І цей фундамент стає дедалі міцнішим, не в останню чергу завдяки успішній реалізації зернових ініціатив – насамперед програми Grain from Ukraine.
Крок за кроком ми просуваємось до Глобального саміту миру – зібрання лідерів світу, відданих якомога швидшому досягненню справедливого, тривалого та всеосяжного миру. І ми віримо, що цей саміт відбудеться вже незабаром.
Наголошу: наша мета – виправити систему міжнародних відносин, змусити її працювати на основі верховенства права, а не права сили. Формула миру вже стала міжнародною екосистемою. Нині це цілісна структура, елементи якої щільно взаємопов’язані. Це каркас, на який нанизуються виконавчі механізми.
Так, Міжнародна санкційна робоча група під нашим спільним керівництвом із послом Майклом Макфолом, є одним з елементів реалізації пункту щодо покарання агресора. Група із колишнім генсеком НАТО Андерсом Фог Расмуссеном працює над безпековими гарантіями для України. Екологічна група за співголовування екс-віцепрем'єрки Швеції Маргот Вальстрьом працює над оцінкою масштабів влаштованого росіянами екоциду. Це один з елементів стратегії притягнення агресора до відповідальності – поряд із роботою над створенням міжнародного трибуналу, розслідуванням воєнних злочинів та розробкою механізмів передачі заморожених російських активів Україні.
І ще одне за списком, та ледь не головне за важливістю – обміни полонених та повернення українських дітей. Ми постійно шукаємо – і знаходимо – можливості для порятунку людей – у кооперації з країнами, залученими до імплементації Формули миру. Це наочний приклад того, що наш принцип "Сила в єдності і єдність у розмаїтті" дає свої плоди, адже кожна з держав-учасниць отримує шанс продемонструвати своє лідерство в реалізації пунктів нашого плану. Число охочих долучитися до нас стрімко росте, тож наступна зустріч радників з національної безпеки, яка невдовзі відбудеться, веде нас до пункту призначення – сталого миру для України та світу.
Андрій Єрмак, голова Офісу Президента України – спеціально для Укрінформу
