Сирський – генерал ризику і контрнаступу

Починаючи з другої половини 2023-го, більшість прогнозів про розвиток україно-російської війни передбачали її перехід у довготермінову стадію, що затягнеться принаймні до 2025 року. Це не поліпшувало настрій українцям та українкам, котрі відтепер мусять бути прагматичними реалістами, а не наївними мрійниками, які очікують швидкої перемоги над ворогом.

Щоб не дозволити цим прогнозам цілком cправдитися, президент Володимир Зеленський 8 лютого прийняв одне з найважливіших рішень в історії країни з початку широкомасштабного вторгнення росіян у лютому 2022-го. Він звільнив генерала Валерія Залужного з посади головнокомандувача Збройних Сил України та призначив на неї іншого генерала – Олександра Сирського.

Таке рішення свідчить насамперед про бажання президента Зеленського закінчити війну якомога швидше, перемігши в ній, при тому щоби більша частина бойової активності була виконана саме протягом 2024 року, а не в далекому майбутньому. Для цієї ролі кандидатура генерал-полковника Сирського видалася президентові оптимальною.

ЧОМУ САМЕ СИРСЬКИЙ?

На нинішній стадії війни ключовою стає роль піхоти – професійної, навченої, спроможної на штурмові дії, з цілим набором кваліфікацій у володінні сучасною зброєю, зокрема наданої країнами НАТО, та тактичними маневрами. З 2019 року Сирський саме і керував Сухопутними військами, добре розуміючи їх специфіку та бойовий потенціал для звільнення української території.

«Призначаючи Сирського головнокомандувачем ЗСУ, Зеленський хоче побачити перехід до більшої активності, задати нову динаміку наступальним діям», – говорить політолог Анатолій Октисюк.

Будь-які наступальні дії зазвичай несуть у собі більше ризиків, аніж оборона. Саме до стратегічної оборони закликали керівництво ЗСУ країни-партнери з блоку НАТО, однак це зробить війну довшою. Так, стратегія захисту, розроблена для України Міністерством оборони Естонії, передбачала три роки на звільнення території держави. Зеленський вирішив, що це – забагато.

«2024 рік може стати успішним для України лише за умови ефективних змін в основі нашої оборони, якою є Збройні Сили України, – пояснив своє рішення сам Зеленський. – Я хочу, щоб бачення війни було єдиним і в наших воїнів у Роботиному чи Авдіївці, і в Генеральному штабі та на Ставці».

Обираючи кандидатуру Сирського, Зеленський пояснив ключові сильні сторони цього воєначальника: він має успішний досвід як у плануванні та виконанні оборонних операцій (битва за Київ), так і в реалізації контрнаступальних дій (звільнення Харківщини).

Очолюючи угрупування військ «Хортиця», котре несе відповідальність за східний фронт бойових дій, Сирський мав змогу детально зрозуміти специфіку планування  та виконання операцій саме в географічній зоні Донбасу, де битви навколо Авдіївки, Бахмута та на Лимано-Куп’янському напрямку значним чином визначають інтенсивність нинішнього етапу війни. Якщо південна операційна зона складається переважно з операцій у зелених зонах або покинутих селах, то східна зона – це насамперед ландшафт, де є міста, великі промислові об’єкти та тисячі цивільних, котрі лишаються на території бойових дій.

Втім, досвід Сирського значно ширший, аніж майже два роки масштабної війни. З початком бойових дій на Донбасі у 2014-му він очолював штаб Антитерористичної операції та організовував відхід українських військ з міста Дебальцеве на Донеччині, заробивши тоді свій перший орден Богдана Хмельницького, згодом ставши кавалером всіх трьох його ступенів. Захист Києва приніс генералу Сирському зірку Героя України.

«Сирський – не новачок, це досвідчений кадровий офіцер, який знає, що треба робити і як треба робити, – пояснює політолог Октисюк. – Він прекрасно знає внутрішню кухню Сухопутних військ, особисто знайомий з очільниками бригад і розуміє, як зрушити фронт».

Але от високої публічної активності від нового головнокомандувача ЗСУ чекати не слід – йому комфортніше в середовищі професійного спілкування з військовими, а не в середовищі пресконференцій та брифінгів, вважає експерт. «Міжнародні перемовини Сирський, скоріше за все, делегує міністру оборони Рустему Умєрову», – додає Октисюк.

ЯКИХ ЗМІН ОЧІКУВАТИ?

Цілком очевидно, що Сирський має інший генеральський почерк та стиль, аніж його попередник Залужний. По-перше, новий головнокомандувач має більшу толерантність до ризику. По-друге, свою першу військову освіту він отримав у Московському вищому командному училищі, а тому дуже добре розуміє сильні та слабкі сторони російської армії, її тактичний та маневрений потенціал, спосіб мислення російських генералів. По-третє, генералу Сирському ближча військова класика, аніж експерименти.

«Призначення Сирського – принципово важливий крок, який передбачатиме в хорошому сенсі ризикові, авантюрні дії, зокрема не тільки в обороні, а й у наступальних операціях», – зазначає військовий експерт Олександр Мусієнко.

Ще однією причиною призначення саме Сирського на посаду головнокомандувача ЗСУ є його бачення тактичної взаємодії піхоти та авіаційних засобів. Це більш ніж актуально, адже саме цього року Україна очікує на можливість використовувати винищувачі F-16, чиї найкращі якості слід прив’язати до реальних можливостей Сухопутних військ. Окрім цього, уряд пообіцяв тисячі дронів українського виробництва – і їх теж треба включити як до оборонного, так і штурмового потенціалу української армії.

Втім, Сирський дивиться на цю тему ширше. В січневому коментарі для агенції Reuters він окреслив цілий арсенал повітряних засобів, спроможних змінити траєкторію бойових дій в українських інтересах: американські штурмові літаки А-10, ударні гелікоптери AH-64 Apache, AH-1 Super Cobra та UH-60 Black Hawk. «A-10 дадуть вирішальну підтримку наземним військам, адже ці літаки призначені для знищення наземних цілей: танків, артилерії» – зауважив тоді генерал.

Така техніка могла би значно посилити український військовий потенціал. «А-10 – це фронтова штурмова авіація, здатна підтримати сухопутні війська, – пояснює Микола Сунгуровський, директор військових програм Центру Разумкова. – Це зовсім інший функціонал, аніж винищувачі F-16, а нам потрібні не лише винищувачі, а й штурмова авіація».

Це – важливо, адже якщо українське військово-політичне керівництво не пропонуватиме партнерам з блоку НАТО власну програму використання зброї та військової техніки, Збройні Сили ризикують отримати ті технологічні рішення, котрі повною мірою не відповідають реальним потребам на фронтах.

В питанні використання зброї та технологій Сирський пообіцяв продовжувати кращі ідеї та напрацювання Залужного, чия популярність зробила його звільнення досить болісною новиною для багатьох в Україні. Серед своїх пріоритетів новий головнокомандувач ЗСУ назвав:

● Чітке та детальне планування дій усіх органів військового управління з урахуванням потреб фронту у новітній зброї від партнерів України.

● Найшвидший і раціональний розподіл та доставка усього необхідного для бойових частин була і залишається основним завданням військової логістики.

● Запровадження нових технічних рішень, у тому числі безпілотних систем і засобів радіоелектронної боротьби.

● Життя і здоров’я військовослужбовців завжди були та є головною цінністю Української армії.

Це – поєднання стратегічної лінії Залужного з власним баченням Сирського. «Було багато щодо критики рішення призначити Сирського головнокомандувачем, однак нам треба вигравати війну зараз, якою б не була Україна – корумпованою, некорумпованою чи ще якоюсь», – підкреслює Сунгуровський.

ОЦІНКА ЗАХІДНИМИ ЕКСПЕРТАМИ І ПАРТНЕРАМИ

Про потребу залучити нові ідеї та підходи до планування бойової роботи ЗСУ говорять і на Заході. Так, американський військовий експерт Марк Хертлінг, котрий регулярно коментує події в Україні для американського телебачення, зауважив, що генерал Залужний суттєво виснажився за майже два роки широкої війни. «Командувачі військами мають можливість поспати лише кілька годин на добу, в той час як мусять мати справу з проблемами, в яких немає рішень», – додає Хертлінг.

Основні країни-партнери України вже висловилися про свою готовність співпрацювати з генералом Сирським. Інакше і не могло бути, звісно, але тут важать нюанси. Пентагон заявив, що Сирський не є для них новиною, адже американські військові стратеги вже мають досвід роботи з ним – тому по головній лінії міжнародної співпраці, яким є україно-американське партнерство, матимемо спадкоємність. А свою першу зустріч Сирський провів із Карстеном Брейером, генеральним інспектором Збройних Сил Німеччини – ще один вкрай важливий стратегічний партнер України.

Україна мусить воювати з огляду на те, які програми військової допомоги може запропонувати Захід – тому позиція Сирського та його практичні результати будуть вивчатися на Заході дуже детально. «Багато що в політиці рішень Заходу залежить від наших успіхів – чим більше успіхів, тим активнішою є допомога», – пояснює військовий експерт Сунгуровський.

Але останнє слово в плануванні виграшної стратегії залишається за Україною. Призначаючи Сирського, це хотів продемонструвати президент Зеленський, якому не до вподоби песимістичні прогнози, популярні нині в міжнародній пресі.

За своїм значенням, заміна ключового генерала – це явно більше, аніж замінити один тип озброєння на інший. Йдеться про стиль війни – а це дуже багато параметрів: ставлення до супротивника, оцінка реалістичності задач та ефективність їх виконання, менеджмент персоналу, права та обов'язки військовослужбовців. Україна зараз на тій стадії, де в найбільшому пріоритеті піхота, здатна на штурмові дії.

Якщо генералу Залужному було некомфортно від того, що війна зайшла в таку стадію, то генерал Сирський спробує цим якнайкраще скористатися.

Іван Верстюк