Хто такі українські волонтери

Разом з воїнами-добровольцями вони першими вийшли на Майдан і потім виступили на захист Вітчизни

Лонгрід 05.12.2015 10:00

Разом з воїнами-добровольцями вони першими вийшли на Майдан і потім виступили на захист Вітчизни

Лонгрід 05.12.2015 10:00

Українське волонтерство зародилося з Майдану. Тільки всеукраїнські волонтерські організації обраховуються сьогодні десятками, а волонтерів - сотні і тисячі.

День волонтера - нове для нас свято, самі винуватці відзначають його здебільшого волонтерською роботою. Укрінформ вітає з ним усіх волонтерів. Не претендуючи на вичерпність, пропонуємо - ось вона, наша Перша волонтерська десятка.

Тетяна Ричкова. Один із найвідоміших «армійських» волонтерів. Засновниця Дніпропетровського крила фонду «Крила Фенікса». Таня втяглася у волонтерство навесні минулого року, коли її чоловік Вадим пішов добровольцем на фронт у 25-у військово-десантну бригаду.

До війни у Ричкової була приватна пекарня у Дніпропетровську. Та коли Тетяна почала волонтерити, спершу, за її словами, на це «пішли всі сімейні гроші, далі - депозити батьків, потім я зрозуміла, що крім третього батальйону, в якому служить мій чоловік, є ще тисячі інших військових 25-ї військово-десантної бригади. І їм теж потрібна допомога». Сама вона возила допомогу в зону АТО, пробираючись у найбільш важкодоступні та небезпечні місця.

У серпні 2014-го на фронті загинув Тетянин чоловік. Отримавши страшну звістку, Тетяна написала тоді на своїй сторінці у Фейсбуці: «Вчора у моєму світі все перевернулось. Але це мій світ. Вічна Слава Героям!»

У кінці минулого року Тетяна Ричкова очолила нове державне підприємство Міністерства оборони, яке забезпечує формою сили ПДВ і спецназу.

Нагороджена Орденом княгині Ольги III ступеня (серпень 2014 року).

Леся Литвинова (Олександра Коваль). Допомагає переселенцям зі сходу та Криму. Створила у Києві волонтерський центр на вул. Фролівській, куди щодня стікаються сотні потребуючих.

За професією Леся режисер, працювала на одному з українських телеканалів. Волонтерство для неї розпочалося з Революції Гідності, коли вона, вагітна на останніх місяцях третьою донькою, моталася на власній машині, підвозячи на Майдан ліки, дрова, продукти, забираючи поранених...

Активно допомагати переселенцям продовжила і після народження молодшої доньки Варвари. Попервах, Леся зустрічала й селила родини переселенців, а також дітей у різних таборах, санаторіях та поселеннях під Києвом, зокрема у санаторії «Джерело» у Пущі-Водиці, у Коцюбинському.

Сьогодні Фролівська успішно працює як пункт екстреної допомоги переселенцям. Зараз волонтери центру готуються до проведення новорічних свят для дітей переселенців.

«Ми самі собі придумали обов'язки, які тепер сумлінно виконуємо», - так Леся розповідає журналістам про волонтерство.

Нагороджена «Волонтерською премією» від «Євромайдану SOS» (2014 р.).

Давид Арахамія. Колишній бізнесмен, у мирному житті - IT-шник із Миколаєва, Давид Арахамія з початком війни присвятив себе волонтерській діяльності у сфері забезпечення армії.

Він - громадський активіст, учасник Майдану, засновник волонтерської платформи "Народний проект", що зібрала мільйони на потреби армії, нагороджений президентом орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, сьогодні вирішує проблеми українських бійців у взаємодії з Міністерством оборони - очолює при ньому Раду волонтерів.

За статистикою, яку наводить Арахамія, у нашій країні близько 14,5 тисячі людей, які професійно займаються волонтерством практично фултайм (весь час, - ред.). Також налічується понад 2,5 тисячі організацій волонтерів та близько 1,5 мільйона осіб, які регулярно допомагають українській армії через волонтерів.

В інтерв'ю Укрінформу влітку цього року Давид Арахамія зізнався, що для себе вирішив: піде на «волонтерську пенсію» і повернеться назад у бізнес, коли 30 днів у зоні АТО минуть без жодної смерті.

Юрій Бірюков. Відомий також як Фенікс. Ще один миколаївський бізнесмен, який через створену ним групу волонтерів «Крила Фенікса» здійснював забезпечення українських військ в ході війни на сході України. Пізніше - радник президента Петра Порошенка (з серпня 2014 року), помічник міністра оборони (з жовтня 2014 року).

Створена ним група волонтерів «Крила Фенікса» закуповувала рації, спальні мішки, бронежилети, захисні каски. Бірюков організував виробництво бронежилетів, за півтора місяці доставивши в зону АТО більше двох тисяч бронежилетів. Також на зібрані групою кошти був відремонтований транспортний літак Ан-26 та побудований штаб для інженерно-технічного персоналу бригади під Миколаєвом. Всього, як вказано на сайті групи «Крила Фенікса», за час свого волонтерства вони зібрали на потреби армії 60 млн грн.

Нині Бірюков займається реформою матеріально-технічного постачання збройних сил і порядку мобілізації військовозобов'язаних. Нагороджений Орденом Богдана Хмельницького III ст.

Сергій Притула. Телеведучий, актор. Активно волонтерить приблизно з весни минулого року, не афішуючи цього однак майже ніде, крім своїх сторінок у соцмережах. Збирає кошти для забезпечення бійців у зоні АТО оптикою, спорядженням, технікою, продуктами. Машини та броня для техніки, спальники, тепловізоти, оптичні приціли, шоломи, бронежилети, целокс - далеко не повний перелік того, на що йому вдалося зібрати кошти за цей час.

Систематично оголошує про збір допомоги для військових просто в холі «Нового каналу», на якому й працює ведучим (вул. Тургенєвська, 25).

Окрім військових, Притула допомагає тим українцям, які залишилися на окупованих територіях, зокрема в Криму. Так, остання афішована ним у Фейсбуці акція - лист-звернення до українців, які зосталися на анексованому півострові. Сергій пообіцяв подарувати книжку ста українським дітям, які залишилися в Криму. Для цього їх батьки або родичі повинні лише написати йому листа і дотриматися трьох простих умов, вказаних у зверненні.

Армен Нікогосян. Українському нейрохірургу, волонтеру вірменського походження Армену Нікогосяну (псевдо «Ангел війни») 29 грудня виповниться 50. Народився в Гюмрі, закінчив Єреванський державний медичний інститут. Декілька років пропрацював за контрактом у Сургуті, Тюмені, Салехарді. Коли в Києві розпочався Майдан, залишив роботу і повернулся додому, порушивши контракт. На Майдані оперував поранених.

Після Майдану Армена призначили головлікарем у Межигір'ї, але 1 травня 2014 року він виїхав у зону АТО, під Слов'янськ, із першим сформованим після Майдану батальйоном Національної гвардії.

Про хоробрість Армена в зоні АТО ходять легенди. Деякі бійці з докором говорять своїм командирам: "Армен на "швидкій" проїжджає, а ви на БТРах не можете".

В Армена Нікогосяна є свій «фірмовий» реанімобіль, який з іншими не сплутаєш: через весь корпус протягнута стрічка з українською вишивкою із написом «Волонтерська медична служба». Цю машину йому купили, як мовиться, "всім Фейсбуком": на заклик «Народного тилу» люди зібрали близько 15 тисяч доларів.

Бригаді Нікогосяна вдалося врятувати більше 850 осіб. Одним із найвідоміших подвигів лікаря є порятунок 1-го блокпосту в липні 2014 року. Після атаки терористів та блокування підходів до позицій посту він прорвався на своєму реанімобілі в саме серце бою і, завантаживши в машину 24-х десантників, відвіз їх до Ізюмської лікарні.

Міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков вручив Армену Нікогосяну урядову нагороду - орден "За заслуги".

Дмитро Чичера. Маріупольський інженер і фотохудожник, піднявся на захист міста, коли там заправляла "ДНР", а наші солдати стояли в двадцяти кілометрах від Маріуполя.

«Спочатку відвіз їм блок сигарет. Поступово здружилися, через якийсь час я вже знав, скільки у кого дітей, в якому банку в кого кредит. І одного разу відчув, що не можу їх кинути. Зрозумів, що крім мене їм ніхто не допоможе", - пояснював свій порив, який визначив його подальше волонтерство в організації "Новий Маріуполь".

«Основний напрямок - допомога військовослужбовцям у секторі М», - так сухо характеризує роботу Чичери та організації сайт.

«Як правило, мобілізованим військовим на перших порах допомагають саме волонтерські організації», - каже Дмитро Чичера. «Адже підрозділи, які йдуть зі своїх постів, забирають із собою практично все обладнання. Таким чином, на полігонах для нових військових не залишається генераторів, польових кухонь і навіть бутлів з питною водою», - зазначив волонтер.

Крім волонтерства, Дмитро продовжує займатися фотографією. Тільки тепер на його фото - українські солдати.

"Останнім часом не ми возимо одяг бійцям, а вони приїжджають до нас на склад, міряють і забирають, що підійшло. Назвали це акцією "Шмотки за фотки". Взяв форму - роби фото на пам'ять", - розповів Дмитро.

Георгій Тука. Бізнесмен, волонтер, засновник та керівник волонтерської групи «Народний тил», голова однойменного благодійного фонду.

Тука киянин, закінчив Київський політехнічний, мав невеличку ІТ-компанію, яка постачала обладнання для мобільних операторів. Був керівником відділу продажів компанії "Ен-Ті Телеком", а в 2010 році став директором цієї компанії.

Він активний учасник Євромайдану, був поранений у сутичці з «Беркутом» 18 лютого 2014 року. Після поранення, за його словами, "два дні лежав, а в цей час у країні все змінилось".

Волонтерити почав з весни 2014-го.

Восени 2014 року волонтери групи «Народний тил» під керівництвом Туки створили сайт «Миротворець», на якому розміщено базу даних з інформацією про терористів, зібраною інформацією зацікавилися також спецслужби різних країн.

У квітні 2015 року після перевірки солдатської їдальні міністр оборони Полторак доручив волонтерам перевірку об'єктів побуту та складів речового забезпечення. Проект отримав назву «Волонетрський ревізор», керівником було призначено Георгія Туку.

З 22 липня 2015 року Георгій Тука - голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.

У серпні 2014-го нагороджений Орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.

Людмила Савченко та Олена Білозерська. Мешканку Дніпропетровщини Людмилу Савченко можна сміливо назвати найстаршим волонтером України. Адже їй 85 років. Вона пережила голод тридцять третього, репресії 37-38-го років, потім - Другу світову і голод 47-го. У рідному селі бабуся вирощує квіти й овочі, продає це в Дніпропетровську і всі зароблені гроші витрачає на допомогу бійцям. Вона варить супчики і возить їх пораненим у лікарню імені Мечникова.

Про це написала на своїй сторінці в Facebook журналістка, громадський активіст, голова правління ГО "Поряд з вами" Олена Білозерська.

Решту часу бабуся Люда проводить у місці, що стало вже у певних колах мало не культовим. Воно, як і однойменна група у Фейсбук, називається "Вокзал Днепр". Вона годує бійців, підкладає під голови сплячим м'які подушечки, а на прощання обіймає, цілує кожного і молиться за те, щоб він повернувся живим і здоровим.

«Вона знає, що йде війна. А багато хто, уявіть собі, не знає досі», - пише Олена Білозірська.

До речі, про саму Олену. Більше десяти років жінка працювала журналістом, та коли Донбас захопили терористи, разом із чоловіком поїхала в зону АТО. Тепер жінка - стрілець. У перервах між військовими діями вона пише в ЖЖ нариси про війну.

13 листопада журнал "Фокус" опублікував щорічний рейтинг 100 найвпливовіших жінок України. Крім Олени Білозерської, до нього потрапили відомі українські волонтери АТО Тетяна Ричкова, Ярова Дана, Сонцеслава Альона, Береза Анастасія, волонтер "Восток-SOS" Дворецька Олександра, волонтер, водій швидкої допомоги в АТО Алмазова Галина та інші.

Ольга Коростельова, Ірина Мамчур. Київ.