Госпітальєр Яна Зінкевич. Коли янголи потребують допомоги...

Відому всій Україні волонтерку у вівторок відправлять на операцію до Ізраїлю

14.12.2015 14:05

Ця тендітна дівчина за два роки перебування в АТО особисто врятувала на передовій понад 200 поранених, а організована нею медична служба "Правого сектора" - понад 2 тисячі бійців.

Яна Зінкевич створила надпотужну медичну структуру "Госпітальєри" за аналогією з середньовічним рицарським орденом, який вважається родоначальником перших європейських шпиталів. Сучасні госпітальєри їм не поступаються. Тож часом Яну небезпідставно називають неземною дівчинкою-янголом.

Але наразі вона сама потребує допомоги. У ніч на 5 грудня її автівка на слизькій дорозі потрапила в аварію під Дніпропетровськом, перекинувшись щонайменше сім разів. Десь на п'ятому разі Яна вилетіла через лобове вікно, на шостому - її причавило ще зверху машиною, після чого автівка ще зробила пару кульбітів. У Яни важкі травми - зламано п'ять ребер, ключиця та хребет, дівчина нерухома.

На думку Яни, аварія сталася через літню гуму на колесах авто. Був вибір: витратити кошти, які госпітальєри назбирали на зимові шини, за призначенням, чи закупити ліки для бійців. Яна зробила останнє.

Як повідомили кореспондентові Укрінформу медики Дніпропетровської обласної лікарні ім. Мечникова, де вона перебуває у реанімації відділення політравми, зараз стан потерпілої вдалося трохи стабілізувати, вона вже самостійно дихає і розмовляє, хоч постійно потребує знеболення.

"Яночці зараз дуже тяжко, але вона тримається! Ви тільки уявіть собі, людина зі зламаним хребтом, з переламаними ребрами та струсом і забиттям більшості внутрішніх органів має сили ще посміхатись! Вона майже не говорить, бо їй навіть тяжко дихати: той, хто ламав ребра, розуміє як це боляче, а тут ще й хребет", - говорить лікар В'ячеслав Вертелецький.

Після кількох консиліумів найкращих спинальних нейрохірургів вирішено оперувати Яну за кордоном - у вівторок її літаком доправлять до Ізраїлю.

- "Коли дізнався, що з нею трапилося, досі не можу повірити в це, прийти до тями, хочу повірити, що це страшний сон, але вкотре усвідомлюю, що це насправді".

- "Виздоровлюй, дівчинко неземна, дівчино-янгол".

- "Яно!!! Якби ти тільки знала, як уся Україна за тебе хвилюється!!! Ми цілими церковними громадами молимось за тебе, особливо, коли ти була в безпам'ятстві! Ми завжди вірили, що людину, яка зробила стільки добра іншим людям, Бог обов'язково не залишить в біді! Попереду ще велика боротьба за життя, але першу битву ти вже виграла!!!" - такі пости пишуть Яні небайдужі люди у Facebook.

Вона з'являється у соцмережах, тільки щоб подякувати волонтерам.

У свої 20 Яна звикла вирішувати все сама. Медуніверситет, до якого вона готувалася, їй замінило польове навчання. Як каже керівник "Правого сектора" Рівненщини Роман Коваль, жоден вишкіл не обійшовся без Яни. Її бойовим хрещенням став бій під Карлівкою, коли з колегою-хлопцем довелося під кулями півкілометра тягти пораненого. "Там було проблематично. Там є такі місця, які прострілюються, і треба було під кулями вивозити хлопців із поля бою", - пригадує Коваль.

Сама Яна про самозбереження говорить так: "Коли у тебе в автомобілі кілька поранених бійців, і в них усіх кровотеча, то "гради" - не "гради", стріляють по тобі - не стріляють, є засідки чи немає - це особливо не впливає: ми за це взялись, значить, ми це робимо".

Побратими сподіваються умовити Яну на навчання у медвиші, бо переконані - вона стане висококласним хірургом.

Такої ж думки й заступник головного лікаря обласної лікарні ім. Мечникова Юрій Скребець, що водночас є й підлеглим Яни, бо, пішовши влітку у відпустку, став добровольцем госпітальєрів і пліч-о-пліч рятував бійців з передової, а потім, у серпні, Яна рятувала його самого, коли отримав поранення в шию.

"Уперше в своєму житті догану отримав як нагороду!" - ділився з журналістами радістю лікар. - "Вранці викликає Яна: "Юріч, де мій модем і новий телефон? Чому не виконуєте мої завдання? Через Вас я вимушена просто лежати тут без роботи. Отут я зрозумів: вже командує, отже - житиме".

Яна підтвердила - зв'язку зі своїми підлеглими госпітальєрами, а на сьогодні це вже команда майже зі ста чоловік, не перериває, керує і з лікарні телефоном, через свого заступника "Стрілка". Там, каже, на передовій, дуже не вистачає "медичних рук". Тому госпітальєри відкрили навчальний центр, де раз на місяць набирають групу до 50 чоловік і навчають мінімальних тактичних навичок, які максимально наближені до бойових умов.

Яна Зінкевич до Добровольчого українського корпусу "Правий сектор" вступила одразу після Майдану, на той момент вона, студентка біофаку з Рівного, саме в ПС побачила рушійну силу. "Я зараз добре знаю нашого провідника Дмитра Яроша. Особисто для мене це людина, яка може вести за собою, лідер", - каже Яна.

На той час навички медичні мала мінімальні. "Я хотіла колись вступати до медичного вузу ще під час навчання в школі, але через бюрократичність нашої країни мені це не вдалося, хоч усе життя відчувала інтерес до медицини", - зізнається Яна.

Під час вітання Яна подала мені руку, таку тендітну, що у мене мимоволі закралось питання: що спонукало її, таку юну дівчину піти на фронт?

- Я й на Майдані робила все, що було треба: де потрібні були руки - допомагала, треба готувати - значить, готувати, треба щось будувати, робити - значить будую, роблю. Треба шукати не те, що потрібно тобі, а те, чим ти можеш бути корисним, насамперед. І я такого принципу дотримувалась, каже Яна. - Там (на передовій, - ред.) взагалі все цікавіше було: я їхала навіть не медиком, а стрілком, то вже пізніше стала санітаром. А ось цю посаду я собі не обирала: мене поставили. Сказали: "Ти можеш організувати. Ставай, роби". І треба було робити. Звісно, я хотіла цим максимум допомогти.

- Кажуть, ти вправно справляєшся із чоловічим колективом. Як це вдається?

- Організація роботи, в принципі, мені завжди вдавалася. У колективі в мене є старші за мене. Часто це чоловіки, іноді - жінки. Колектив у нас великий і досить різноманітний: і вчителі є, і лікарі, люди всі різного віку. Вони приходять без досвіду. На війні не важливий вік, не важлива стать. Для нас важливо: навички, ідея і досвід. І досвід, мабуть, чи не найбільше. Навіть якщо це людина, яка служила, це зовсім не означає, що на тій же передовій вона не розгубиться. Війна ламає психіку і як поверне сприйняття, неможливо передбачити.

- Тебе змінила війна?

- Так, гадаю я стала більш жорстка. Мабуть, як всі медики, цинічна трохи - з поганим чорним гумором. Але це пішло мені на користь. Це сутність того, що я хочу робити. У мене в дитинстві і в юності колись були ідеї в Червоний хрест вступати, організовувати миротворчі місії, надавати допомогу.

- Тату на твоїй руці щось означають?

- Це лише захоплення. Воно насправді не відображає самої сутності людини. Можуть бути дві однакові людини, а насправді у них зовсім різний моральний вік, різне світосприйняття і поведінка. Раніше через зелене волосся й пірсинг у мене були навіть конфлікти у вузі. Річ у тому, що люди не сприймають іншу людину за її знаннями. Здебільшого вчителі оцінюють за зовнішнім виглядом. У мене через це були серйозні конфлікти ще в школі - там перші зачатки такої неформальності у мене проявлялися, але при цьому я завжди була досить грамотною людиною.

Зараз біля Яни цілодобово перебувають мама Валентина і бабуся, яку в родині просто називають "мем", приїхали одразу ж у суботу, коли сталася ДТП. Розпитали в них про підлітковий вік Яни. Мама з ніжністю згадує, що та була "звичайною дитиною", хіба що - завжди впертою! Про відвагу, силу духу, якими так виділилася Яна на війні, мамі відомо, але тепер головне молитися, щоб ангел-охоронець, який уберіг Яну від снайперів та снарядів в АТО, допоміг їй витримати операцію та піднятись на ноги. На щастя, зараз Яна почала відчувати праву ногу від стегна.

У суботу вона змогла написати у Facebook, звертаючись до побратимів, волонтерів та всіх українців: "Сьогодні вже минув тиждень від того часу, як трапилася ДТП. Наразі, завдяки вашій підтримці і зусиллям, почуваю себе краще, хоч і залишаюся тяжкою. Почуваю себе трирічною дитиною, яка нічого не може, і дев'яностолітньою старенькою, яка нічого не хоче.

Скажу відверто - незважаючи на віру в мене, занепадаю духом часто. На жаль, бувають різні думки, і не всі вони зовсім хороші. Але все одно стараюсь не падати духом та витримувати кожен день (хоч рахую кожну хвилину).

На щастя, у вівторок відлітаю на операцію в Ізраїль (я та всі близькі покладаємо на неї великі надії. Хоча вона не є гарантом того, що я буду ходити, але може дати можливість позбутись постійного болю).

Дякую усім, хто допоміг, навідував та приносив передачі (пробачте, що дуже мало кого пропускають, на жаль, в реанімації так не можна).

Прокидайтеся кожного дня та будьте щасливими! Щастя у набагато менших речах, ніж ви думаєте.

Так, і надалі потребую вашої допомоги, адже реабілітація після такої політравми є дуже тяжкою, тривалою та дороговартісною".

Яна Зінкевич як керівник медслужби ДУК "Правий сектор" була нагороджена особисто президентом України Петром Порошенком орденом третього ступеню "За заслуги".

Міністерство оборони України нагородило Яну Зінкевич нагрудним знаком "За військову доблесть!"

Тримайся, наша земна-неземна дівчинко! Ти обов'язково видужаєш! Інакше й бути не може, адже стільки добра ти зробила людям. Здоров'я! Віри у себе! Гарного настрою! - Цього щиро бажають усі українці відважній дівчині-госпітальєрці.

Офіційні реквізити для допомоги Яні Зінкевич:

Приватбанк: Зінкевич Яна Вадимівна

Гривня - 5168 7556 0072 2611

Долари - 5168 7572 7664 1950

Євро - 4149 4978 2041 3195

Paypal: lanabuglak@hotmail.com

WebMoney: Зінкевич Яна Вадимівна

Номери рахунків для поповнення:

USD Z276672621974

Гривня - U143104973936

Євро - E171890523855

Центральний офіційний волонтер та координатор волонтерської допомоги - Тетяна Мороз (її особистий номер - 067 496 41 97 та номер карти Приватбанк: 5168 7423 1313 4227, Мороз Тетяна).

Людмила Блик, Дніпропетровськ.