- Вважаю, що 12-річку можна запускати не тоді, коли прийнято закон, а, у першу чергу, тоді, коли готовий буде новий зміст освіти, готові до нього вчителі, готові до нього підручники.
Якщо вже зараз Національна академія педагогічних наук, МОН, освітянська спільнота організують процес вироблення такого нового змісту, підвищення кваліфікації вчителів початкової школи, і це все буде готове для запуску, тоді ми можемо запускати 12-річку з 1-го класу наступного навчального року, тобто у вересні 2016 року. Якщо з'ясуємо, що усе це не підготовлено, тоді не маємо права на запровадження 12-річної школи.
Але 12-річку можна запускати не тільки з 1-го класу, а й одночасно з наступного рівня - 5 класу.
- Усе залежить від того, як діятимуть наші можновладці. Можна сісти, скласти руки і чекати на прийняття закону. А можна вже сьогодні розробляти новий зміст освіти, здійснювати і планувати підвищення кваліфікації вчителів. Готуватися.
Політична воля прийняти 12-річку є. Так, мусить тривати рутинна робота над законом, ми мусимо його доопрацювати, але так чи інакше він буде прийнятий, хай до кінця травня максимум, у другому читанні, я маю на увазі. Проте стратегічний напрямок реформи зрозумілий.
- Ідея профільної школи - задовольняти профільність вибору випускників. Вона матиме 2 напрямки - це будуть школи академічного спрямування, які фактично готуватимуть дітей до вступу у вищі навчальні заклади, і школи професійного спрямування, так звані професійні ліцеї, професійно-технічні навчальні заклади, у яких діти отримуватимуть загальну середню освіту й одночасно здобуватимуть кваліфікацію робітника, першу професію.
Також існуватимуть коледжі - те, що називали зажди технікумами, у яких діти, крім загальної середньої освіти, отримуватимуть ще молодшого спеціаліста.
Сутність змін полягає ще в тому, що до цього має також дозріти суспільство. Розумієте, принцип 11-річної повної загальної середньої освіти і вступ до університетів у 17 років зберігся на території Європи тільки в Росії, Україні та Білорусії. Це нас замикає у такий простір, коли ми не можемо дати нашим дітям більше, ніж потрібно. Україна обрала євроінтеграційний вектор, тож варто задуматися над конкурентоспроможністю наших дітей на європейському ринку праці.
- Вона буде профілюватися. І тут є величезний виклик для нас. У межах великого міста проблем немає, тому що можна зробити кілька профільних ліцеїв цієї трирічної старшої школи академічного спрямування, які матимуть конкретний профіль, припустимо, природничо-математичний чи гуманітарно-правовий.
Але уявіть сільські школи! Для їхнього навчання доведеться створювати багатопрофільні ліцеї. Тобто потрібно у мережі освітніх закладів виділити базові школи, які стануть такими багатопрофільними ліцеями, де один клас може бути одного профілю, інший клас - іншого. Туди довозитимуться діти з різних населених пунктах. Можливо, при цих ліцеях доведеться також відкривати й гуртожитки, щоб діти могли їхати додому тільки на вихідні.
- Насправді, мене дуже турбує ситуація з професійно-технічними навчальними закладами. Зараз, коли їх передано на місцевий рівень для фінансування, мусимо дуже глибоко вивчити ситуацію, чи на місцевому рівні є достатня кількість податків і надходжень для утримання цієї мережі!
Нещодавно мер одного з українських міст заявив, що в нього у професійно-технічних закладах навчається тільки 20 % громадян його міста, а решта - це діти з області, тому він не збирається їх фінансувати. Це - неприпустима ситуація. Або ми забираємо з місцевого рівня професійно-технічну освіту, тому що вона нам у перспективі 12-річної школи дуже потрібна, та й не тільки 12-річної, вона потрібна на ринку праці, або ми зобов'язуємо міста і чітко дивимося, що доходи цих міст дозволяють утримувати професійно-технічну освіту.
Вважаю, що місцеві бюджети зараз, принаймні, потрібно підтримати субвенцією на підготовку робітничих кадрів і розділити фінансову відповідальність - діти, які є мешканцями відповідного міста, навчаються за кошти міста, а діти, які є з області, навчаються за кошти субвенції на підготовку робітничих кадрів. Хочу звернути увагу також на те, що поряд із професійною кваліфікацією, діти у цих закладах здобувають загальну середню освіту, тож їм повинні належати й визначені кошти освітньої субвенції.