- П'ятого лютого 2015 року Саша запросив у дім робітників, щоб допомогли винести холодильник. І тоді під час робіт до будинку під'їхав мікроавтобус без розпізнавальних знаків. З нього вискочили люди, скрутили Сашу і заштовхали всередину. Сусіди записали номери. Батько тоді ж написав заяву про викрадення сина. В дім до них прийшли працівники поліції на огляд. Причому дивно прийшли - без санкції, без вимірювальної техніки. Показавши на сейф, сказали, що його потрібно відкрити. І тут же відкрили принесеною з собою «болгаркою» (цю техніку взяли). За зробленим оглядом, почали складати протокол, але до кінця його не заповнили. І вже потім, заднім числом, заявили, що, нібито, в сейфі було знайдено зброю, пістолет... А 6 лютого Саша «знайшовся» у ФСБ. Весь побитий. Однак під тортурами ефесбешники змусили його написати, що в цей день (6-го числа) він був побитий невідомими людьми, після чого пішов писати явку з повинною у Слідчий комітет. І одночасно з цим у кримінальній справі зберігається папір, в якій записано, що Олександр Костенко ще 5 лютого був затриманий співробітниками ФСБ. І така суперечність нікого не хвилює! Тобто, суддя бачить як цей папір, так і папір про явку з повинною, але чомусь вважає, що тільки «явка» варта уваги.

- Уточніть, будь ласка, як вибивались свідчення Костенка?

- Як я вже говорив, Костенка катували колишні кримські есбеушники, а нині співробітники ФСБ Тишенін і Шамбазов. Йому зламали руку і вивихнули передпліччя. Оскільки ушкодження не лікували, то це само по собі було знаряддям тортур. Ноу-хау. Це страшний біль. Саші часто кололи знеболювальне. Через це він перебував у неадекватному стані. Він і зараз слабо пам'ятає, що з ним тоді відбувалося. Його тодішній адвокат, коли побачила, яка там обстановка, прийшла в жах. І пішла зі справи. Костенку дали іншого адвоката. І ось вже цей адвокат умовив Сашу в тому стані взяти на себе, нібито, знайдений «ствол».

- Так, за фактом подій на Майдані на Сашу також заведено справу. Це взагалі беззаконня, оскільки тут є порушення «дії закону в часі і просторі»... За законами Російської Федерації, якщо злочин вчинено на території іншої держави, судити можна у трьох випадках. Коли злочин вчинено громадянином Росії. Якщо злочин вчинено проти громадянина Росії. Або якщо злочин вчинено проти Російської Федерації. Проте жодна з цих умов у нашому випадку не працює.

- Перепрошую, а в чому конкретно звинувачують Костенка у даному випадку?

- Беркутівець з Криму Палієнко написав заяву, що Костенко кинув у нього камінь і тим завдав фізичного збитку (залишився синець). Причому, це було нібито 18 лютого 2014 року в Києві.

- О, це жахливий день. Тоді в Києві відбувалося справжнє побоїще з боку силовиків.

- У захисту є точні дані, що у місці й часі, зазначеному Палієнком, Костенкоа не було. Він у цей час, рятуючись від побоїща, про яке ви сказали, сховався в посольстві Канади. Не один. Разом із ним було три людини, три свідки, які підтверджують алібі Костенка. У тому, що російський суд засудив Костенка за події в Україні - є порушення дії закону в просторі.

- А в чому порушення?

- У тому, що у момент подій - за версією Палієнка! - Костенко, громадянин України, кидав камінь в Палієнка, теж громадянина України. Тобто, насправді, на момент ймовірного злочину Костенко не був зобов'язаний дотримуватися російського Кримінального кодексу, і російський Кримінальний кодекс не охороняв права і свободи Палієнка.

- Як же кримський «суд» вийшов із цієї ситуації?

- Коли Палієнко подавав цю заяву, то, після анексії Криму, він вже підписував її як громадянин Росії. І Київський районний суд міста Сімферополя визнав це достатньою умовою, щоб винести вирок за злочин, вчинений нібито відносно Палієнка до моменту прийняття ним російського громадянства. Це абсурд. Але така реальність.

ЯК НЕ ВИКЛИКАТИ СВІДКІВ ЗАХИСТУ

- А що зі свідками, які підтверджують алібі Костенка?

- Тут ситуація не менш абсурдна. Російський суд направив їм прості повістки російською мовою, причому напряму. Що порушує всі процедури. По-перше, ці хлопці - україномовні, з Чернігівської, Закарпатської та Львівської областей. Вони не зобов'язані знати тонкощі російської мови і вчитуватися в повістки. По-друге, це все громадяни України, і у них немає ніяких зобов'язань перед російським судом. Тому повістки їм потрібно було направляти через Мін'юст України. Той у таких випадках здійснює переклад і по своїм каналам вручає свідкам. Після чого, згідно з Мінськими угодами 1993 року, ці хлопці отримують імунітет. І протягом 15 діб після допиту в суді можуть без побоювання перебувати на території, що перебуває під російським контролем.

- А що ж могло б статися, якби ці люди приїхали тільки за наявними російським повістками, без володіння подібним імунітетом?

- Ці люди були на Майдані, були в АТО. Якщо у них не буде імунітету, то під час перетину кордону російська влада могла б затримати їх і віддати під суд так само, як Костенка... Був до речі, інший спосіб отримання свідчень - через судове доручення, також через Мін'юст і з офіційним перекладом їхніх свідчень. Але суд у Сімферополі в обох моїх клопотаннях відмовив. І знаєте, на що вони при цьому послалися?

- Не можу навіть уявити.

- На закон України про окуповані території!

- Тобто, нинішня кримська «влада», аргументуючи, чому вона не може звернутися до Мін'юсту України за викликом свідка, де-факто визнала закони України про Крим як окуповані території?

- Так... І це все - лише мала частина судового свавілля, яке коїться у справі Олександра Костенка. Після засудження у грудні 2015-го він був етапований, як зазвичай робиться зараз у Росії, потайки, без попередження, на північ - в Кірово-Чепецьку колонію. По дорозі Саша сильно застудився. При цьому, до лікування руки, по суті, так і не приступали. Я написав заяву у Громадську спостережну комісію Кіровської області з проханням взяти цю справу і лікування на контроль. Сподіваюся, вони не підведуть. У березні планую з'їздити в Кірово-Чепецьк, на місці подивитися, як справи у Саші.

ЮРИДИЧНИЙ ГЛУХИЙ КУТ КРИМСЬКИХ ВИРОКІВ

- В якому стані, в якому настрої він зараз перебуває?

- Саша дуже хоче повернутися в Україну. І коли я був у Києві, звернувся з його приводу у консульський відділ при МЗС України. Там мені сказали, що екстрадиція у цьому випадку практично неможлива. Для цього потрібно визнавати вирок. Проте, визнати вирок, винесений судовими органами анексованого Криму, Україна не може в принципі. Виходить глухий кут.

- Тобто виходить, що для України, для деяких українських політичних в'язнів навіть краще, що для суду окупаційні власті вивезли їх за територію Криму?

- Звичайно! Дивіться: Сенцова, Кольченка, Афанасьєва судили в Ростові, Хайсера Джемілєва - у Краснодарі. А якщо взяти інші гучні справи, не тільки кримчан... Савченко - теж у Ростові, Карпюка, Кліха - в Грозному. Після оголошення вироку у цих випадках українська сторона може про щось домовлятися. Але якщо б їх судили і виносили вирок у Криму, то це було б в принципі неможливо, з тієї причини, що Росія вважає цю територію своєю. А Україна - своєю, і з цієї причини в принципі не визнає ніяких рішень місцевих влад, в тому числі й судових. Тобто, виходить глухий юридичний глухий кут, з якого зараз немає виходу. І хочу попередити вас, що справа Костенка - тільки початок. Недавно, у січні Поклонська заявила, що вже приготувала дуже схожу справу - на майданівця Андрія Коломійця. Але там статті важчі - замах на життя двох беркутівців, яких він, нібито, закидав «коктейлями Молотова», а також, нібито, зберігання та перевезення наркотиків. Тут буде не 3 роки 11 місяців, як у Саші. Тут дуже великий термін можуть дати. І як потім боротися за цю людину? А ще на підході велиа «справа 26 лютого» на чолі з Ахтемом Чийгозом. Якщо українську владу непокоїть доля всіх цих людей, вона повинні представляти, які можуть бути шляхи виходу з названого мною казусу. Як будуть вирішуватися всі ці проблеми у разі початку переговорів про екстрадицію або якомгось обміну? А як, до речі, в таких справах звертатися в Європейські суди?