Андрій Щекун, директор ДП "Національне газетно-журнальне видавництво"

"Кримську світлицю" випускати в окупованому Криму можна тільки під грифом "секретно"

08.08.2016 14:00

"Кримську світлицю" випускати в окупованому Криму можна тільки під грифом "секретно"

08.08.2016 14:00

Легендарна "Кримська світлиця", яка після перерви, пов'язаної з окупацією українського півострова, стала виходити друком у Києві, має намір отримати реальний статус всеукраїнського видання і не втратити кримську аудиторію. Це залежить від багатьох чинників, зокрема від наявності на її шпальтах оперативної інформації з Криму, знання кожної окремої там ситуації і проблеми, зусиль нового головного редактора і всього колективу.

А проте довкола газети точиться конфлікт, який хоч і не загрожує їй втратою іміджу, але неприємний уже тим, що ведеться він на тлі фактичної війни між окупантами і Україною.

Директор ДП "Національне газетно-журнальне видавництво" Андрій Щекун вважає, що колишній головний редактор "Кримської світлиці" Віктор Качула не хоче діалогу з редакцією в Києві, не чує аргументів Мінкультури про неможливість виходу видання в Криму і його фінансування там. На його думку, в своєму інтерв'ю Укрінформу Качула наводить неточні, а то й неправдиві дані про ситуацію, що призвела до конфлікту.

Свої аргументи, уточнення і спростування Андрій Щекун наводить в інтерв'ю у відповідь.

РЕДАКЦІЇ ЗАПРОПОНУВАЛИ ДВА ВИХОДИ ІЗ СИТУАЦІЇ

- Отже, Андрію, "Кримська світлиця" вже виходить на материку. В публікації Укрінформу йдеться про те, що вийшли перші номери. Які ще у вас новини?

- Насправді, вже вийшло шість номерів газети. Ось вони всі є. А газета переїхала до Києва ще 1 травня цього року.

Зараз ми відновлюємо громадську раду з числа кримчан, які були при газеті. Цим займається відомий науковець Петро Вольвач, академік Української академії екологічних наук, голова Кримської філії Наукового товариства імені Шевченка. Петро Васильович, який сам виїхав із Криму, підтримав переїзд редакції, знає ситуацію на півострові - що там неможливо ні видавати газету, ні вільно писати, ні просто перебувати. Тобто це нереальні речі, особливо для посадовців, яким, зокрема, є і редактор україномовної газети.

А газета припинила друк з лютого 2015 року. Вона стала виходити буквально зараз, з 1 липня. Ми її відновили після всієї цієї перипетії з переїздом редакції, після сподівань, що її керівник Віктор Качула прийме позитивне рішення. Весь час була скандальна ситуація...

- Гаразд, давайте прояснимо її від початку. Існувала чудова газета "Кримська світлиця" з редакцією у Сімферополі. Після окупації Криму було прийнято рішення перевезти її до Києва. Частина редакції переїхала, частина залишилася, в тому числі головний редактор.

- На момент, коли я очолив Національне газетно-журнальне видавництво, в редакції газети було п'ятеро працівників. Троє переїхали сюди. Двоє відмовилися - Віктор Качула і журналіст Тамара Соловей. А в Києві в редакції нині вже працює п'ятеро кримських журналістів.

- Андрію, ви вважаєте, що матеріал, який вийшов в Укрінформі, упереджений. Стосовно чого? Чим, ви думаєте, це зумовлено?

- Це цілком упереджений матеріал. Стосовно всього. І суть його одна: що головний редактор Віктор Качула не захотів переїжджати до Києва і працювати у Києві по відновленню тут "Кримської світлиці". Він вважає, що газета повинна виходити в Криму.

Я поважаю його позицію. Особливо з огляду на те, що треба мати мужність її обстоювати, залишаючись на окупованій території, де все патріотичне - під тиском ФСБ. Але з точки зору закону про окуповані території спрямування державних коштів і організація Українською державою будь-якої діяльності в Криму неможливі.

Тому як директор видавництва я запропонував редакції, і мене підтримало Міністерство культури, два виходи: по-перше, переїхати до Києва і випускати газету тут, по-друге, тим, хто залишиться в Криму, працювати за угодою як спеціальним кореспондентам.

До речі, наказ про переїзд, оскільки приміщення редакції "Кримської світлиці" у 2014 році захопили сепаратисти, і журналісти фактично працювали в домашніх умовах, тобто напівлегально, видав ще мій попередник Роман Ратушний. Коли я очолив видавництво у 2015 році, то постійно вів переговори з Віктором Качулою. І у грудні 2015-го, коли він був у нас в редакції - ще до його звільнення - я запропоновав Качулі й Соловей трудову угоду, за якою я не буду нести за них юридичну відповідальність. Згідно з цією угодою, вони могли перебувати на окупованій території, працювати як спеціальні журналісти і відповідати самі за себе. На жаль, Качула відхилив і цю пропозицію.

В інтерв'ю ж він каже, що вперше чує про таку пропозицію, і хоче, щоб йому передали співзасновництво газети. Але це неможливо, тому що співзасновником у нас є держава, яка вже 20 років фінансує газету.

До речі, публікація містить неправдиву інформацію щодо співзасновників - бо сьогодні у газети три співзасновники: Мінкультури, Товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка і Національне газетно-журнальне видавництво, якому передав права трудовий колектив Приватного підприємства "Об'єднана редакція "Кримська світлиця", директором якого є Віктор Качула. У 2012 році вони фактично вийшли із співзасновників, і відповідні документи є. Тож коли говориться про те, що співзасновниками є трудовий колектив "Об'єднаної редакції приватного підприємства "Кримська світлиця", це не відповідає дійсності.

А єдиний плюс у матеріалі - це правильний коментар Міністерства культури, де йдеться про те, що кримських журналістів, зокрема головного редактора, вже звільнено, оскільки вони не можуть бути на окупованій території і працювати в штаті.

ПЕРЕД КАЧУЛОЮ БОРГІВ НЕМАЄ

- Віктор Качула звинувачує вас у тому, що з ним не розрахувалися за півроку.

- Я маю сказати, що в цьому році завдяки колишньому міністру культури В'ячеславу Кириленку нам вдалося відновити бюджет. Це було вирішальним, оскільки коли газета не виходила, по ній була заборгованість. Я прийняв редакцію, коли вона мала 90 тисяч гривень боргу. І ми, слава Богу, це питання зняли, бо почали нарешті видавати газету.

А з Віктором Качулою і з усіма я розрахувався до копійки, взявши відповідальність на себе. Це окрема розмова, бо потім департамент фінансів Мінкультури з мене питав, як я міг видавати фонд оплати праці, якщо газета не виходила в друкованому варіанті. Адже у нас цільове призначення - друк газети. Тож з мого боку це було фінансовим порушенням, бо до звільнення Качули - до 31 травня - газета виходила в електронному варіанті.

Знову повторю: я сподівався, що Віктор Качула разом з редакцією переїде в Київ. Тим більше, що, коли він був тут у грудні 2015-го, щоб отримати зарплату за дев'ять місяців, то в принципі погоджувався на переїзд. Більше того, він казав, що за тиждень до нового року ще раз приїде, і ми почнемо вирішувати наші спільні проблеми. На жаль, він не приїхав і практично півроку не з'являвся, вів проти нас таку некрасиву війну.

А зарплата йому вся виплачена. Він чому не зміг її вчасно отримати? Тому що вийшла постанова Кабінету Міністрів щодо виплати фонду оплати праці по картках. А кримчани всі - не резиденти. Якщо до того часу я видавав йому зарплату по довіреності готівкою, то з березня 2016-го готівкою зарплату видавати вже не можна було. Тож ми допомогли Качулі одержати довідку вимушеного переселенця, оскільки банки не резидентам рахунки не відкривають. Він сам електронною поштою мені повідомив, що 5 липня відкрив рахунок, зробив нарешті банківську картку. А 7 липня йому було виплачено всю зарплату за півроку - ми перерахували йому весь борг повністю. Тобто на сьогодні розрахунок з ним - сто відсотків.

"КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ" ЗАВЖДИ МАЛА ТИРАЖ В 1 ТИСЯЧУ

- Ви сказали, що маєте деякі претензії до публікації. Тим часом ваш опонент звинувачує вас у тому, що планується малий тираж "Кримської світлиці". Яким накладом зазвичай вона виходила?

- Щодо тиражів, то я отримав газету з 18-ма передплатниками на 2016 рік. На даний момент ми відновили підписну кампанію. Тобто ми вже є в державному підприємстві "Преса України", уклали договір з "Союздруком", і газета є у продажу.

До речі, у публікації є ще одна неточність. Там ідеться про те, що я збираюся безкоштовно роздавати газету в поїздах. Це неправда, бо ми просто не маємо права цього робити, оскільки є госпрозрахунковим підприємством. Лише через місяць, якщо номери не продані, ми можемо їх списати і роздати.

Зараз ми також відпрацьовуємо механізм розповсюдження газети і через "Укрзалізницю". Написали листа щодо продажу "Кримської світлиці" по всіх напрямках, зокрема на Новоолексіївку і Херсон. А те, що не продасться, ми спишемо і роздамо - на "Укрзалізниці" або на КПП в Херсонській області.

Щодо підтримки розповсюдження газети будемо вести діалог і з представництвом Президента по АР Крим у Херсоні. У нас є багато ідей, багато планів, і наша задача на сьогодні - відродити газету.

Ми будемо її популяризувати і вже популяризуємо. Скажімо, я особисто викупив 100 примірників першого номера і привіз у Таврійський національний університет, роздав абітурієнтам, які приїхали з Криму, щоб вони знали, що газета відродилася, і читали.

- Але вам закидають, що для кількох десятків тисяч кримських переселенців ви замовляєте "аж тисячний тираж". Прокоментуйте, будь ласка.

- Не я замовляю, держава замовила нашому видавництву. І газета завжди виходила тисячним накладом. А щодо передплатників... Качула такий розумний, але ж на 2014 рік видання мало трохи більше сотні - якщо точно, то 119 - передплатників по всій Україні! Тобто газета не розвивалася. На 2016 рік, як я уже казав, я їх отримав аж 18!

- Скільки ж передплатників ви очікуєте реально?

- Ми розраховуємо, що в 2017-му їх буде від 500 до 700. І про це я сказав у своєму інтерв'ю, надрукованому в "Кримській світлиці". Я сподіваюся, що ми досягнемо і тисячі примірників передплати по всій Україні. Ми над цим працюємо.

ЗАБИРАТИ САЙТ І ПАРОЛІ МИ НЕ ЗБИРАЄМОСЯ

- А як щодо сайту, паролів? Качула обурюється тим, що в Києві зазіхають на інтернет-видання "Кримської світлиці". Вас звинувачують у тому, що плануєте забрати паролі з доступу до адміністрування сайтом, що будете запускати новий сайт із такою ж назвою...

- У Качули є сайт і доступ, який вони самі зробили, коли газета не виходила, і вони змушені були її випускати в електронному варіанті. Я не знаю, чи вони роблять щось зараз. Законодавчо і юридично це треба буде вирішувати.

Але ніхто не збирається забирати у них паролі. На сьогодні я закупив новий домен, закупив новий хостинг, і наша "Кримська світлиця" найближчим часом також буде і в електронному режимі. І все це - відповідно до законодавства України.

- Коли Качула каже, що забрати доступ до інтернет-порталу можна тільки через суд, що це означає?

- Це означає, що ми можемо подати на нього до суду як на людину, яка не є співзасновником і працівником газети. Але я цього не збирався робити. Якщо у них вийде робити там щось своє, то хай їм Бог помагає.

Я просто зняв із себе юридичну відповідальність. Адже ніхто не знає, що завтра їх чекає в Криму. Ми ж прекрасно розуміємо реальний стан. "Крим. Реалії", Центр журналістських розслідувань не змогли там працювати. Багатьом журналістам небезпечно бути в Криму. Всі знають, що кримських журналістів Миколу Семену та Анну Андрієвську оголосили терористами. Що собі думає Качула? Як не боїться ФСБ?!

Робити щось на окупованій території з точки зору державної політики нині можна тільки під грифом "секретно". А до мене приходять листи з Генеральної прокуратури - у нас відновилася Кримська прокуратура на базі ГПУ. Приходять листи із Служби безпеки, інших інстанцій... Мене питають, які у нас люди залишилися на тій території, що вони там роблять, де гарантія, що завтра їм пістолет до лоба не приставлять...

- А Качула каже: нині там четверо журналістів працюють, і навіть цього досить для повноцінної роботи. Каже, що вони "здатні наповнювати сайт найсвіжішою інформацією з місця подій". Тобто вони все-таки мають відвагу там працювати і хочуть, щоб Міністерство культури їх фінансувало.

- Повторюю: фінансувати нереально. Міністерство їм це пояснило. Позиція держави - що газету на окупованій території видавати не можна і не можна туди передавати державні кошти.

"КРИМСЬКА СВІТЛИЦЯ" - НЕ ЄДИНЕ УКРАЇНОМОВНЕ ВИДАННЯ НА ПІВОСТРОВІ

- Гаразд. Ще є якісь неточності у Качули? Давайте по порядку.

- Не у Качули, а в самій публікації. Твердження про те, що "Кримська світлиця" була єдиною україномовною газетою в Криму, - неправдиве. Тому що тільки я особисто і наша громадська організація видавали свою україномовну газету "Думка". Тому що у Севастополі виходили дві газети: "Дзвін Севастополя" і "Слово Севастополя", а в Сімферополі - "Кримське слово".

У часи Євромайдану як координатор руху "Євромайдан-Крим" я видавав "Думку" і 20 тисяч примірників привозив сюди, роздавав біля стели на Майдані.

Так що в Криму україномовні газети реально виходили. Але "Кримська світлиця" - дійсно, єдина газета, яка фінансувалася з державного бюджету.

Але чи не найбільше мене обурює те, що в матеріалі несправедливо образили обраного на конкурсі нового головного редактора. Кажуть, що він не має досвіду. Це теж неправда. Ми оголосили конкурс на посаду головного редактора, 22 червня він був завершений. Редактором став Віктор Мержвинський, який 14 місяців був в АТО, і на час його обрання він був в АТО. Він мав відпустку на 10 днів, був у нас в редакції. Казав, що готовий хоч завтра стати до роботи.

Всі в редакції його добре знають як фахівця, він багато публікувався. І в "Кримській світлиці" свого часу виходили його матеріали, і на порталі "Медіа-Крим" - був такий україномовний інформаційний сайт, - і в газеті "Думка". У нього є наукові праці, літературознавчі. Він викладав у Таврійському національному університеті, останнім часом - в Інституті післядипломної освіти. Крім того, коли переїхав сюди, перше, що він зробив, - сформував інформаційний сайт з дистанційного навчання для дітей на окупованих територіях.

Але найголовніше, що я хочу повідомити - що редакція повноцінно функціонує, вона практично сформована, бо Віктор Мержвинський повернувся з АТО! 8 серпня він приступає до виконання своїх обов'язків. І всі на нього чекають.

ЧЕРЕЗ ЗВОЛІКАННЯ КАЧУЛИ МИ ВТРАТИЛИ ЧАС - МОГЛИ ВИПУСКАТИ ГАЗЕТУ ЩЕ З 1 СІЧНЯ

- Скажіть, як у київській редакції ставляться до позиції Качули?

- Негативно. Ця позиція фактично роз'єднує, замість того, щоб консолідувати сили навколо ситуації.

Знаєте, я багато з чим у цій статті не згідний, тут викривлена позиція, бо і закриття газети не було, і звільнення всіх працівників. Неправда і те, що я Качулі нічого не пропонував, що я нічого не хотів.

Шкода тільки часу. Ми втратили дуже цінний час! Ми могли вже випускати газету з 1 січня 2016 року. Разом. А він фактично спричинив цей конфлікт і цю ситуацію, яка є. Але головне, вважаю, що газета вже робиться. І досить воювати, треба працювати.

- В матеріалі є сумнів щодо того, що ви матимете змогу подавати об'єктивну інформацію на Крим про Крим, не перебуваючи в Криму. Як ви вважаєте?

- У нас є на півострові об'єктивні джерела інформації. Працівники редакції - всі виключно кримчани, вони не полишили своїх джерел інформації. І ми постійно моніторимо те, що там відбувається. Ми прагнемо охопити все важливе. В кожному номері у нас є оперативна інформація з Криму.

Але газета зараз буде спрямована не тільки на кримчан, ми хочемо, щоб її, як і сам Крим, підтримала вся Україна. Ми звертаємося до всіх громадян: передплачуйте нас, щоб бути в курсі того, що відбувається в Криму.

- Андрію, коли ви припустили, що Качула і його редакція можуть "випускати щось своє і з цього приводу треба буде щось вирішувати", що ви мали на увазі?

- Якщо в Криму буде видаватися газета під нашим брендом - "Кримська світлиця", де одним із співзасновників є держава, то ми змушені будемо на це реагувати, приймати якісь зміни, тому що, відповідно до закону про друковані ЗМІ, не може бути дві газети з однією назвою. З другого боку, якщо це буде приватна газета, то по українських законах вона, знову ж таки, не зможе реалізовуватися.

- Що можна зробити, щоб їх врятувати?

- Ми всіх, хто цього хотів, врятували. Люди переїхали до Києва. Віктор Качула не йде на жоден контакт і, здається, він уже призупинив робити газету в електронному варіанті.

- Качула каже, що він не згоден з переведенням газети у Київ і звільненням журналістів, і подав до суду на Мінкультури та ваше видавництво. Суд відбудеться тут, у Києві.

- Так, він подав позов, вважаючи, що його нелегітимно звільнили з роботи. Перше засідання суду мало відбутися 26 липня. Його перенесли на кінець вересня. Я не знаю, яке буде рішення суду. Але вважаю, що ми вчинили все по закону. Тим більше, що і колишній керівник видавництва Ратушний давав Качулі на роздуми майже півтора року, і я вів із ним переговори майже півроку. І з дня повторного наказу - від 15 березня 2016 року - я дав йому ще два місяці. Після цього за невиконання наказу і непереїзд він фактично був звільнений.

ПІСЛЯСЛОВО

Отож чи можливо сьогодні Українській державі мати легальний чи так званий "партизанський" український осередок у Криму? З таким запитанням Укрінформ звернувся до першого заступника міністра інформаційної політики України Еміне Джеппар.

"Українській газеті можливо працювати в Криму тільки тоді, коли вона буде рухатися в певному інформаційному напрямку. Так само, як телеканал "Міллет", який нині в Криму створила окупаційна влада нібито на заміну кримськотатарському каналу ATR.

Я так розумію, що в Криму сьогодні взагалі можливий будь-який інформаційний ресурс. Але за таких умов, коли цей ресурс буде стовідсотково відпрацьовувати те, що потрібно окупаційній владі. За будь-яких іншин обставин жоден ресурс сьогодні там просто фізично не може працювати.

Тож чи може держава фінансувати той ресурс, який буде змушений працювати на окупаційну владу? Це риторичне питання. Він змушений буде на неї працювати, бо інакше навіть не отримає акредитації або ліцензії, відповідно до яких журналісти, зокрема, можуть ходити по різних прес-івентах. Зовсім інша річ, звичайно, якщо "Кримська світлиця" працює тут, у Києві", - так прокоментувала ситуацію Еміне Джеппар.

Валентина Пащенко, Київ.

Від Укрінформу. І все ж лишається одне принципове, навіть світоглядне питання, яке виходить за межі конфлікту навколо «Кримської світлиці». Суть його в тому, що, дійсно, в межах окупованого Криму будь-яке україномовне видання не зможе виступати проти інформаційної політики окупаційного режиму. Але проукраїнські україномовні друковані видання туди доступу не мають і найближчим часом не матимуть. Зважаючи на те, що, як казав Качула, на півострові навіть за російським переписом проживає 350 тисяч українців, чи означає це, що вони не матимуть змоги взагалі читати українською? Що зросійщення краще, ніж до певної міри лояльна до окупантів україномовність?

Це питання не просте, але на нього треба знайти відповідь.

Точку зору Віктора Качули на проблему читайте тут.