Незалежність: 25 років за 25 днів. Україну звинуватили у збитому Ту-154, «Князь темників», Скнилівська трагедія

Ющенко намагався створити парламентську більшість разом з Партією регіонів. Але Кучма з Медведчуком його переграли

10.08.2016 10:30

10.08.2016 10:30

( Продовження )

Одинадцятий рік Незалежності став примітний трагічною подією, яку, втім, тоді ніхто не вважав за знакову – над Чорним морем ракетою був збитий пасажирський літак Ту-154. Кучму змусили визнати провину України, хоча пізніші експертизи довели невинуватість українських військових. Справжні причини й обставини трагедії досі не відомі. Проте добре відомо, що саме тоді, на зорі правління президента Путіна, Росія взяла курс на повернення втрачених імперією земель.

Про все це – у спеціальному проекті Укрінформу, присвяченому річниці Незалежності України: «Незалежність: 25 років за 25 днів»

24 серпня 2001 року

На десяту річницю Незалежності у Києві відбувся найбільший військовий парад. Тоді на Хрещатику було залучено близько 6,5 тис. військовослужбовців, 173 одиниці техніки та 50 літаків.

У переддень параду було відкрито оновлений Майдан Незалежності. Про реконструкцію головної площі країни почали говорити ще з 1994 року, до 1998 пройшло п'ять турів конкурсу на кращій проект реконструкції. Зрештою, наприкінці 2000 року проект був затверджений, і почались будівельні роботи. Перша черга реконструйованої площі була відкрита до Дня незалежності, повністю роботи були завершені у 2003 році.

4 жовтня

Над акваторією Чорного моря був збитий пасажирський літак Ту-154 російської компанії «Сибір», що здійснював рейс за маршрутом Тель-Авів - Новосибірськ. На його борту перебували 78 громадян РФ та Ізраїлю - 66 пасажирів і 12 членів екіпажу, ніхто не вижив.

Найбільш поширеною версією була така: літак був збитий ракетою С-200, запущеною під час навчань військ ППО України в Криму. Тоді мало хто звернув увагу на інформацію, що паралельно з українськими військовими запуск ракет здійснювали й росіяни, тільки з іншого полігону. Після плівок Мельниченка країна хотіла бачити винуватим в усьому лише одну людину – Президента Кучму.

Версія ж про зумисні дії російської воєнщини могла здатися безглуздою: навіщо їм? Сьогодні, після трагедії малайзійського Боінга, це запитання перестало бути риторичним. Тим більше, що тоді, в жовтні 2001-го, Росією вже керував Путін. Мета фсб-шної провокації могла бути простою – показати небезпеку перебування сучасної військової техніки в руках «неповноцінних» українців і переконати Захід у доцільності скорочення такої малокерованої армії.

Після інциденту Україна в добровільному порядку, не чекаючи на результати розслідування, компенсувала моральні збитки сім'ям загиблих на загальну суму 15,6 млн доларів.

У 2004 році авіакомпанія «Сибір» подала позов до Господарського суду Києва проти Міністерства оборони та Державного казначейства щодо відшкодування збитків, які виникли через катастрофу літака Ту-154. Проте, експертиза, проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, дійшла висновку, що українська зенітна ракета жодним чином не могла збити російський літак у 2001 році. І вже в 2011 році Господарський суд Києва відхилив позов російського авіаперевізника, а у 2012 - Вищий господарський суд підтвердив рішення апеляційного.

30 жовтня

Підірвано останню з 46 шахтно-пускових установок міжконтинентальних твердопаливних ракет СС-24. Таким чином виконано зобов'язання в рамках договору СТАРТ-1. Ядерний потенціал України було остаточно знищено.

5 грудня 2001 року

Відбувся перший у незалежній Україні і, наразі, єдиний перепис населення. Встановлено чисельність населення України на 2001 рік у 48 млн 457 тис. осіб, з них міського населення - 67,2%, сільського - 32,8%; чоловіків та жінок - 46,3% та 53,7% відповідно.

«Мрія» взяла на борт 187,5 тонн продуктів харчування для американських військових, дислокованих в Омані.

31 березня

Відбулися чергові вибори у Верховну Раду. Новий виборчий закон, прийнятий у 2001 році, зберігав стару виборчу систему, де половина депутатського корпусу обирається в мажоритарних округах, а інша половина - за партійними списками. Прохідний бар'єр для партій і блоків становив 4%. Із 33-х політичних партій і блоків, що брали участь у виборах, до Ради пройшли шість.

Лідером парламентських перегонів став блок Віктора Ющенка «Наша Україна», до якого входило 8 партій. Ющенко зумів перетягнути на свій бік навіть наближених до Кучми бізнесменів - Порошенка, Жванію, Червоненка. На Західній Україні підтримку партії забезпечували національно-патріотичні сили - Народний Рух України та Український народний рух. У підсумку блок «Наша Україна» отримав 23,57% голосів виборців.

Друге місце посіли комуністи - 19,98%. І лише на третьому, з 11,77 відсотка, опинився пропрезидентський блок «За єдину Україну» на чолі з тодішнім керівником Адміністрації Президента Володимиром Литвином.

Далі йшов блок Юлії Тимошенко - 7,26%; Соціалістична партія України - 6,87%; Соціал-демократична партія України (об'єднана) - 6,27%.

Отримавши перемогу на чолі «Нашої України», Віктор Ющенко намагався сформувати більшість з опозиційних політичних сил, додавши до неї депутатів з Партії регіонів, яка тоді вважалася досить прогресивною і, до того ж, воювала з ворогами демократів – медведчуківською СДПУ(о). Однак «регіонали» залишилися вірними Кучмі, і, заручившись підтримкою мажоритарників, блок «За єдину Україну!» (або як його в`їдливо називали журналісти: «За єду») зумів зібрати більшість під себе. Щедрим подарунком «регіоналам» за їхню прихильність була посада прем`єр-міністра для Віктора Януковича.

31 березня

Одночасно з парламентськими відбулися вибори до органів місцевого самоврядування. Київським міським головою знову став Олександр Омельченко, Дніпровським - Іван Куліченко, Одеським - Руслан Боделан; нові мери з`явилися у Харкова - Володимир Шумілкін та Донецька - Олександр Лук'янченко.

13 травня

Пішов із життя видатний український футбольний тренер Валерій Лобановський, на рахунку якого 3 єврокубки, друге місце на чемпіонаті Європи 1988 року, 5 титулів чемпіона України. Останні роки Лобановський багато хворів - до проблем із серцем додався діабет, він майже не виходив до тренерської лави.

7 травня «Динамо» грало в Запоріжжі з місцевим «Металургом». Під час матчу Лобановському стало зле, його відвезли до лікарні, де констатували інсульт. Вночі 11 травня у Лобановського стався другий удар, а 13 травня його серце зупинилося.

Церемонія прощання відбулася 15 травня у Києві на футбольному полі стадіону «Динамо». Тоді, щоб провести в останню путь видатного тренера, зібралося кілька десятків тисяч прихильників футболу. Поховано великого тренера на Байковому цвинтарі.

28 травня

Головою Верховної Ради обрано Володимира Литвина, за нього проголосувало 226 депутатів. У владних коридорах було здійснено своєрідну рокіровку – Литвин з посади очільника президентської Адміністрації пішов на спікера, натомість заступник голови ВР Віктор Медведчук згодом зайняв його місце в АП. Відомо, що Литвин не дуже прагнув міняти кабінетну роботу на публічну діяльність.

Але після вбивства Гонгадзе, плівок Мельниченка та акцій «Україна без Кучми!», в яких Адміністрація Президента вчисту програла інформаційну війну громадянському суспільству, постало питання про більш жорсткі заходи для утримування влади чинним главою держави.

11 червня

Донецький футбольний клуб «Шахтар», обігравши ужгородське «Закарпаття», вперше у своїй історії став чемпіоном України. Київське «Динамо», яке до цього вигравало чемпіонат України дев'ять років поспіль, посіло друге місце.

12 червня

Віктор Медведчук, якого тоді вважали одним із найвпливовіших людей в Україні, призначений керівником Адміністрації Президента. Є стійка версія, що Віктор Володимирович сам запропонував себе Кучмі на цю посаду в якості «кризового менеджера».

Часи володарювання Медведчука стали епохою безпрецедентного тиску влади на пресу за допомогою так званих «темників». У політичний лексикон навіть увійшла характеристика Медведчука, як «князя темників». Самі ж «темники» - приховані інструкції для ЗМІ щодо того, як висвітлювати ті чи інші політичні події в Україні, з`явилися у 2001 році. І були вони російським запозиченням. На український грунт їх намагалася приживити запрошена Медведчуком з Москви команда політтехнолога Гліба Павловського. Члени команди, яка брала участь у розробці «темників», сьогодні заперечують своє авторство, як власне і сам факт існування «темників». Однак, серед причетних часто згадують прізвища російського галериста Марата Гельмана, політолога Погребинського, журналіста Піховшека, співробітника АП Васильєва.

27 липня

У Львові на військовому летовищі «Скнилів» сталася одна з найжахливіших авіакатастроф у Європі. Під час авіашоу просто у натовп глядачів упав військовий літак Су-27. Загинуло 77 людей, в тому числі 28 дітей. Ще понад 500 людей були визнані судом постраждалими. На аеродромі на момент катастрофи перебувало близько 10 тисяч осіб.

Фігури вищого пілотажу виконували досвідчені пілоти першого класу полковник Володимир Топонар і другий пілот полковник Юрій Єгоров. Обидва пілоти встигли катапультувалися й зазнали лише незначних травм.

Розслідуванням авіакатастрофи займалася Генпрокуратура і спеціальна комісія Міноборони. До відповідальності за трагедію було безпосередньо притягнено 10 осіб, п`ятеро були виправдані. Осіб, причетних до авіашоу, та льотчиків було визнано винними у скоєнні аварії через недбалість та невиконання плану польоту. Єгорову дали вісім років, Топонарю - чотирнадцять, проте згодом терміни їх перебування скоротили, наразі вони вже на свободі.

Постраждалі в трагедії залишились незадоволеними результатами судового розслідування, на їхню думку, винуватців не було покарано належним чином, а компенсація від держави виявилася замалою.

Далі буде... (Про десятий рік Незалежності читайте тут)

Світлана Карабань, Євген Якунов. Київ

Фото: Укрінформ.