28 серпня. Пам’ятні дати

Успіння – одне з найдавніших і найвеличніших християнських свят і присвячене Богородиці – Матері Ісуса Христа. Цей день ще називають Богородичною Пасхою, або «літньою Пасхою» і йому передує строгий двотижневий піст. Як всезагальне свято встановлене з 582 року. Церква називає смерть Богородиці сном, успінням, тому що Вона першою серед людей стала безсмертною і душею, і тілом. Згідно з церковними переказами, після вознесіння Ісуса Христа Богоматір жила в оселі апостола Іоанна Богослова, як то й повелів Ісус. Вона поділяла з апостолами їхню щоденну працю з проповіді християнства, постійно молилася й гаряче прагнула перебувати зі Своїм Сином. Про наближення кончини Їй сповістив за 3 дні до цієї події архангел Гавриїл. Після успіння Богородиці апостоли дивовижним чином були зібрані в Єрусалим на Її погребіння. Відсутній був тільки апостол Фома. Коли ж він потрапив в Єрусалим і висловив бажання попрощатися з тілом Діви Марії, то печера, де Вона була похована, виявилася порожньою – Богородицю воскресив Ісус Христос і возніс на Небо. Смисл цього свята полягає в тому, що Богоматір, знаходячись поряд з Христом на небі, не полишає живих на землі християн, безперервно молячись за них і за весь світ. У багатьох храмах існує традиція здійснення обряду погребіння Плащаниці Богородиці, коли для поклоніння віруючим виноситься Плащаниця – ікона на прикрашеній полотняній основі, на якій зображена Богородиця, котра лежить у домовині. З особливими пісноспівами Плащаницю обносять навколо храму хресною ходою. Для українців Богородиця здавна була першою Заступницею і Помічницею, Пречистою Владичицею. Саме до Неї зверталися за будь-якої потреби, особливо ж у ситуації цілковитої безвиході –  особливо українське жіноцтво і ченці. Богородиці присвячували ікони, будували на її честь храми. Варто нагадати, що три найбільші православні святині України –  Київська, Почаївська і Святогірська лаври присвячені Успінню Пресвятої Богородиці, а тому сьогодні у них храмове свято, своєрідний День Ангела.

В останню неділю серпня в Україні традиційно відзначається День шахтаря. Свято встановлено згідно з Указом Президента від 16 серпня 1993 року. В Україні вугільна промисловість є однією з найдавніший галузей народного господарства, а її історія складає понад 120 років. За геологічними запасами викопного вугілля Україна посідає перше місце в Європі та восьме у світі. Найбільше його на Сході нашої країни (Донецька, Луганська області), але видобувають його і на Заході (Львівсько-Волинський басейн). Для багатьох міст Донбасу День шахтаря є чи не головним святом року, саме тому чимало міст регіону відзначають сьогодні і День міста – зокрема, Донецьк, Горлівка, Добропілля, Макіївка, Шахтарськ. На жаль, свято третій рік поспіль затьмарене війною на сході нашої країни та окупацією проросійськими бандформуваннями. Саме тому святкування цьогорічного Дня шахтаря відбудеться у Києві під назвою «Донбас – це Україна!» Проходитиме воно на концертному майданчику неподалік Арки Дружби народів. У концерті візьмуть участь музичні гурти та виконавці зі Сходу України, виступатимуть патріоти з Донбасу, вимушені тимчасово проживати за межами рідного краю, громадські діячі, волонтери, відомі особи.    

Події дня:

95 років тому, 28 серпня 1921 року Київська губернська ЧК розглянула справу про обвинувачення в участі в Українському повстанському комітеті учасників міської військової організації Січових стрільців і бойової групи отамана Бесарабенка в державному злочині – намаганні повалення радянської влади з метою поновлення УНР та сприянні встановленню влади держав Антанти над Україною. За організацію повстанської діяльності до вищої міри покарання було засуджено  35 людей; ще 9 було засуджено до таборів. Серед розстріляних ЧК були й відомий український військовий і політичний діяч, сотник Січових Стрільців Іван Андрух та Григорій Чупринка, український поет, політик, борець за незалежність України.  Прізвище Чупринки згодом взяв за підпільний псевдонім генерал-хорунжий УПА Роман Шухевич («Тарас Чупринка»). Таким чином, репресії більшовиків проти українського національного визвольного руху почалися ще на початку 20-х і тривали, за великим рахунком, аж до кінця століття, до розпаду СРСР.

60 років тому (1956) у Києві, в сквері біля Українського драматичного театру імені І. Франка було відкрито пам’ятник видатному українському поетові, мислителю, громадському діячу Іванові Франку. Прикметно, що у 1892 році цього ж дня австро-угорською владою Франка було звинувачено у розповсюдженні незаконної літератури та заарештовано.

Ювілеї дня:

100 років від дня народження Джека Венса (1916-2013), американського письменника-фантаста. Автор понад 35 романів, 100 оповідань, а також 10 детективів («Ліонесс», «Велика планета», «Лурулу», «Ойкумена»). Лауреат численних літературних премій у царині наукової фантастики.

95 років від дня народження Нарасімха Рао (1921-2004), державного і політичного діяча Індії, 9-го прем’єр-міністра в історії країни (1991-1996), з ім’ям якого пов’язаний початок реалізації важливих в Індії економічних реформ.

91 рік від дня народження Аркадія Натановича Стругацького (1925-1991), російського письменника. Разом з братом Борисом написав ряд науково-фантастичних творів, які стали класикою жанру - «Важко бути богом», «Понеділок починається в суботу», «Пікнік на узбіччі», «Далека райдуга»,  «Готель «У загиблого альпініста».

Роковини смерті:

Цього дня 1952 року на засланні в російському Сибіру (с. Харськ Томської обл.) відійшла в кращі світи Лаврентія Герасимів (хресне ім’я Левкадія; 1911-1952), черниця Української греко-католицької церкви зі Згромадження Св. Йосифа, блаженнопреподобномучениця, одна з сотень тисяч постраждалих за віру під час сталінського терору. Народилася Левкадія на Львівщині. Батько господарював, мати була сільською акушеркою. В родині було шестеро дітей. Черницею стала у 1933 році. У 1950  арештована «визволителями» – солдатами НКВС і вивезена до м. Борислава, а звідти до Томська. До Сибіру її етапували важко хворою на сухоти, прикутою до ліжка (везли, звісно у товарняку). По приїзді мусила жити в нелюдських умовах, терпіти чимало принижень, горя та зла, але Бога та рідної віри не зреклася. Лише одна репресована російська сім’я погодилася взяти на квартиру хвору важкою формою туберкульозу черницю. Мешкали всі в одній малесенькій кімнатці, до того ж, сам господар теж був паралізований. Навіть за таких умов сестра Лаврентія намагалася щось робити – аби хоч якось допомогти, вона, лежача хвора, виготовляла паперові квіти… Завжди була доброзичливою та чуйною до інших, ніхто ніколи не чув від неї нарікань чи скарг. Лише всім серцем вірила, що колись Україна буде вільною, так само, як будуть вільними і ті, хто сповідує заборонену «совєтами» греко-католицьку віру. Обряд беатифікації сестри Лаврентії відбувся 27 червня 2001 року у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі папи Іоанна ІІ. Мощі святих сестер Лаврентії та Олімпії були перевезені з Сибіру у 2005 році і зараз знаходяться у капличці монастиря св. Йосифа.