- Там багато цікавого. Але, на мій погляд, одна з найважливіших тез – необхідність створення кримськотатарської автономії. Розмови про це давно ведуться, в тому числі і у Верховній Раді. Бажання кримських татар отримати таку автономію мені здається логічним і цілком досяжним. Що стосується слів «від себе», то я не став витрачати багато часу, розпорошуватися. Всі присутні й так знали вузлові моменти проблематики Криму. Я згадав про труднощі, з якими стикаються захисники прав людини в Криму. Я як адвокат про це дуже добре знаю. Сам піддаюся досить істотним переслідуванням російської влади на окупованій території. Дуже важливо (для мене та моїх російських колег, які працюють в Криму) було підкреслити, що російська влада на нас там досить тисне.

СПРОБА ВИКЛИКАТИ МЕНЕ НА ДОПИТ – СТАРИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ТРЮК

- Уточніть, будь ласка, історію з вашим передбачуваним допитом у Криму по справі Умерова?

- Почну спочатку. Я захищаю Ільмі Умерова у кримінальній справі за обвинуваченням у замаху на територіальну цілісність РФ з використанням інтернету. Це частина 2 статті 280.1 КК Росії. Безпосередньо у самій кримінальній справі, в слідстві я не приймаю участі – туди як адвокат не входив. Але я представляв його інтереси на стадії судового оскарження низки процесуальних рішень слідства, здійснював консультації та звернення від його імені, у тому числі до генпрокурора РФ.

Суть претензій слідчого до мене проста. Це взагалі старий процесуальний трюк. Якщо є необхідність видалити захисника з процесу, достатньо його допитати як свідка у цьому процесі. І все. Правда, для протидії з мого боку, з боку адвоката, теж існує ряд норм – стаття 8 Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність, стаття 56 КПК РФ, конституційна норма про адвокатську таємницю. Всі вони передбачають, що адвокат не може бути допитаний по тим обставинам, які стали йому відомі при наданні юридичної допомоги. До порушення кримінальної справи проти Умерова я з ним знайомий не був. І усі відомості, які мені відомі про нього і від нього, охороняються адвокатською таємницею, тому що були отримані під час надання йому юридичної допомоги. А зараз слідчий ФСБ має намір «вибити» мене з цього процесу. Правда, як спеціальний процесуальний суб'єкт я, адвокат, трохи захищений законом. Для цього, згідно з КПК, ефесбешник повинен був спочатку звернутися до суду і там отримати дозвіл на мій допит. Засідання, що відбулося на цьому тижні, вже друга спроба.

Перше було у вересні. Слідчий звернувся до Київського районного суду Сімферополя і той йому відмовив. Після цього він вдався до допомоги прокуратури. Прокурор на прізвище Пакула, що займається «протидією екстремізму та тероризму» (у них є такий спеціальний відділ) звернувся з поданням до вищестоящої інстанції – Верховного суду РФ. Там прийняли рішення повернути справу на новий розгляд. І ось у вівторок відбулося повторне засідання суду першої інстанції, вже з іншим суддею – на прізвище Можелянський. Я не міг бути присутнім на ньому, тому що повинен був поїхати у справах до Києва. Але мої інтереси представляли кримські адвокати Оксана Железняк та Сергій Легостов. У нас була домовленість з нашої тактики: вони зроблять зусилля, щоб суд не пройшов у мою відсутність. Железняк і Легостов заявили клопотання про відкладення слухання справи.

Ситуація з моїм допитом виглядає, як бажання переламати адвокатську таємницю через коліно

Але суддя надзвичайно поспішав. По-перше, він просто не пустив до зали суду нікого з осіб, які прийшли мене підтримати. Серед них були, наприклад, Ільмі Умеров, його дочка, безліч інших людей, які часто ходять на суди по справах кримських татар. Але найголовніше – за відсутності моїх захисників суддя Можелянський прийняв рішення про те, що слідчому Скрипці дозволено допитати мене по справі Ільмі Умерова. Навіщо потрібно було поспішати та чому не можна було перенести засідання, якщо врахувати, що слідчий Скрипка продовжив термін слідства у справі Ільмі Умерова до 12 лютого? Адже в запасі мінімум два місяці і почекати кілька днів – не проблема...

Зараз це виглядає, як бажання переламати адвокатську таємницю через коліно. Раніше я звертався до Ради Адвокатської палати Росії, там висловили солідарність зі мною – так, існує ряд положень, згідно з якими адвокат не має права розголошувати відомості, отримані при наданні юридичної допомоги. Природно, всі ці аргументи ми будемо використовувати в скарзі, яку я маю намір подати. Якщо потрібно, готовий йти далі – я взагалі вважаю, що тут не приватне питання адвоката Миколи Полозова та Ільмі Умерова. Тут питання адвокатської таємниці як такої. Справа навіть не в Криму та кримських колабораціоністах, які вислужуються (Можелянский, до речі, колишній український суддя). Йдеться про сам інститут адвокатської таємниці на територіях, контрольованих Російською Федерацією. Якщо в моїй справі судова практика піде в такому напрямку, значить, і в інших справах можна буде смикати адвокатів, змушувати їх розповідати всі відомості, які стали відомими.

МИ МАЙЖЕ ВПЕВНЕНІ, ХТО ХОВАЄТЬСЯ ЗА ІМ'ЯМ ТАЄМНОГО СВІДКА «ПЕТРОВА»

Суду в Росії немає, це, швидше, лише інстанція, яка проштамповує рішення, що приймаються владою

- А якщо вам у всіх апеляціях відмовлять?

- Допускаю це. Суду в Росії немає, це, швидше, лише інстанція, яка проштамповує рішення, що приймаються владою. Що з цього випливає і як технічно може виглядати спроба допитати мене? Слідчий один раз пришле мені повістку, другий... Я не з'явлюся. (Перша спроба вручити Полозову повістку на допит ФСБ вже була зроблена 15 грудня, - ред.) Тоді він може прийняти рішення про примусовий привід. І мені просто на вулиці одягнуть мішок на голову, затовчуть в непримітний автобус і відвезуть в будівлю ФСБ - це в кращому випадку. При цьому мені навіть не потрібно буде нічого говорити, спростовувати або доводити. Досить самого факту моєї присутності та складання протоколу слідчим. Якщо ж я відмовлюся що-небудь говорити та підписувати протокол, той викличе двох понятих, які засвідчують відмову від дачі показань, відмову від підписання протоколу. Але сам протокол буде існувати! І на цій підставі суддя у справі Ільмі Умерова буде змушений відвести мене як захисника.

- Чому?

- Тут така майже детективна деталь. Чийгоз задав йому питання кримськотатарською мовою, де використав не ті слова, не ті обороти, які використовуються в Ялті. І у того виникли проблеми з розумінням. Зіставляючи всі ці факти, можна прийти до висновку, що цей «Петров» не хто інший, як Заур Смірнов, дійсно колишній член президії Меджлісу, який став активним колабораціоністом. Поки що «Петров» дав свідчення, що Чубаров на засіданні Меджлісу дав Чийгозу вказівки мобілізувати людей, щоб не допустити сесії Верховної ради АРК, на якій, нібито, повинно було вирішуватися питання про приєднання до РФ. (Насправді, там інше питання повинно було вирішуватися. І депутати не з'явилися не через Меджліс, а з інших причин. Наприклад, одна з них - тодішній прем'єр-міністр Криму Могильов особисто дав вказівку депутатам не бути присутніми)... Але! Допит Петрова якимось чарівним чином був перерваний, нібито, через технічну несправність. Напевно, він продовжиться пізніше. Зараз ми спостерігаємо, що у прокурора є істотні проблеми з доставлянням потерпілих і свідків до зали суду. Ми постійно заслуховуємо зведення: приводом не доставлений один, не доставлений інший. Крім того, ми зіткнулися з ще однією серйозною проблемою.

У КРИМУ ВІДДАЮ ПЕРЕВАГУ ПЕРЕСУВАТИСЯ В СУПРОВОДІ

- Якою?

- Дослідження речових доказів. У суддів існує установка (я так розумію, з Москви) - за жодних обставин не доставляти Чийгоза до суду. Просто за жодних, ось відео - значить, відео. Кожне судове засідання - а їх вже 55 пройшло у нас - я заявляю клопотання про доставляння Ахтема до суду.

- І вам відмовляють?

- Ні. Навіть не відмовляють. Суд залишає це клопотання без розгляду. І коли постало питання про дослідження відеозаписів, яких досить багато, судді придумали такий технічний трюк. З комп'ютера, на якому ми дивимось запис в залі суду, через спеціальну мережу Polycom (між судами, слідчими ізоляторами) запис буде транслюватися Чийгозу. А він же з ізолятора теж бачить суд. Але з'ясувалося, що якість зображення така, що він не може розрізняти ні обличчя, ні якісь дрібні деталі, а бачить лише пікселі. Судді навіть закликали співробітників ізолятора, технічних працівників, щоб ті переконалися, що це не Чийгоз бреше через те, що не хоче дивитися, а дійсно нічого не видно. Тому через те, що Ахтем не міг у таких умовах розглянути жодного відеоматеріалу, прокурор була змушена змінити порядок надання доказів.

Навіть за відсутності істотних доказів вирок Ахтему Чийгозу все одно вже вирішений. Видно, що справа фабрикувалася недбало, невиразно

- Тобто накладка на накладці.

- Що характерно, коли ми відкривали перший файл, в його властивостях було зазначено, що файл по «справі 26 лютого» створений 27 лютого. При цьому в справі відсутня яка-небудь відеотехнічна експертиза, що засвідчила б причини, за якими міг відбутися такий збій (наприклад, неправильно виставлені дата та час на записуючому пристрої)... Але хочу відразу сказати, що навіть за відсутності істотних доказів вирок Ахтему Чийгозу все одно вже вирішений. Питання лише в тому, наскільки безглуздо буде виглядати суд, коли за відсутності доказів він стане виносити вирок. Видно, що справа фабрикувалася недбало, невиразно. Розрахунок був, що під державним обвинувачем Поклонською (раніше, до Держдуми, вона мала намір вести цю справу) все пройде шикарно, ніхто не почне чіплятися.

- Зараз багато говорять про атмосферу страху, пануючого в Криму. Ви той, який багато там буває, роз'їжджає, можете розповісти про це у режимі «на власні очі».

- Звичайно, атмосфера в Криму дуже гнітюча. У Росії в цілому є відчуття тиску, гніту, «застояного повітря». На захопленій території, в Криму, це враження в кілька разів посилюється. Через велику кількість військових, через засилля силовиків, спецслужб. Окремий фактор - бажання колабораціоністів, які зрадили українській присязі, вислужитися. Вони прагнуть довести, що кращі за титульних росіян. Все це визначає атмосферу в Криму.

- А яка економічна ситуація?

Постійно бачимо історії, як хтось вклався-прогорів-поїхав чи у когось щось віджали. Не думаю, що кримчани цього хотіли...

- Очікування мало у кого виправдалися. Пощастило тим, хто працює у державних органах, силових структурах. Вони на бюджеті та отримують фіксовані російські оклади (їх, правда, останнім часом теж почали заморожувати). Ціни в Криму вже такі, як у Москві, а зарплати істотно нижче. Якість життя, на мій погляд, погіршилася. Головна відмінність від доокупаційного Криму - велика кількість автомобілів. Не секрет, що в Росії істотно нижче ставки податків на іномарки. На радощах кримчани накупили весь автохлам, який змогли привезти з Краснодара та інших регіонів Росії. Зараз Сімферополь - одна велика пробка. Мені здається, крім цих старих авто ніякої радості від «кримнаша» на півострові не залишилося. Бізнес згортається. Постійно бачимо історії, як хтось вклався-прогорів-поїхав чи у когось щось віджали. Не думаю, що кримчани цього хотіли...

Кримом віддаю перевагу пересуватися у супроводі - щоб зменшити ризик викрадення

- Багато говорилося про техніку безпеки для «кримських татар». Що їм краще не ходити поодинці.

- Так і є. Я теж віддаю перевагу пересуватися у супроводі - як територією Сімферополя, так і решти Криму. На всяк випадок, щоб зменшити ризик викрадення. Зараз у Аксьонова є так зване «народне ополчення». Фактично, це державна казенна установа. Тобто, він за рахунок бюджету тримає полк цих воєнізованих «товаришів». Вони, на мій погляд, часто виконують брудну роботу, яку не беруть на себе спецслужби і правоохоронні органи...

«Вату» теж починають глушити на повну, коли вони виходять на якісь соціальні протести. Механізми репресій включаються моментально

Важливо, що все це зафіксовано у звіті попереднього розслідування, підготовленому прокурором Міжнародного кримінального суду в Гаазі Фату Бенсуда. Дивимося... 173 частина Доповіді, «Вбивства та викрадення»: «Як повідомляється, з березня 2014 року в Криму пропало, як мінімум, 10 осіб. Більшість зниклих протистояли окупації Криму. Їх зникнення пов'язували з воєнізованою групою "Кримська самооборона"». Це вже факт! Думаю, для майбутнього процесу буде дуже важливо. Люди в Криму, з числа патріотів України, що там ще залишилися, зберігають надію, що все зміниться. Але ситуація там поки складна. «Вату» теж починають глушити на повну, коли вони виходять на якісь соціальні протести. Механізми репресій включаються моментально.

Олег Кудрін, Київ