Влада має розглянути люстрацію як вид покарання для колаборантів - ZMINA
Про це повідомила на презентації звіту "Колабораційна діяльність та пособництво державі-агресору: практика застосування законодавства та перспективи його удосконалення" в Медіацентрі Україна – Укрінформ директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова.
“В повній мірі зараз немає інших чинників, які можуть вирішити ці питання (питання співпраці з ворогом - ред). Зараз тільки кримінальна відповідальність може бути відповіддю на співпрацю громадян України з країною-агресором. І це треба усвідомлювати тому, що зараз законодавець не посилаючи інших сигналів тільки кримінальною відповідальністю закриває такий великий запит на те, як жити в окупації. Кримінальна відповідальність не може бути єдиною мірою, треба думати над механізмом люстрації", - сказала вона.
Люди які залишались в окупації погоджуюсь на посаду могли допомагати іншим людям на тимчасово окупованих територіях. Тобто, такі питання треба розслідувати і врахувати, зауважила Луньова.
У звіті також йдеться, що варто розглянути можливість виведення найменш серйозної категорії порушень зі сфери кримінальної юстиції і забезпечити люстраційні заходи та розглянути можливість розробки законодавства про амністію. Такі кроки дозволять не лише вирівняти розрив між суспільною небезпечністю діяння і покаранням за нього, але й сприятимуть розвантаженню правоохоронної системи та системи правосуддя, а також процесам реінтеграції деокупованих територій України та громадян України, які там проживають.
Для ефективного розслідування справ, пов’язаних із вчиненням злочинів, передбачених статтями «колабораціонізм» (111-1), «пособництво державі-агресору» (111-2) КК України, варто розробити єдиний підхід правоохоронних органів, що працюють з цією категорією справ. Така стратегія має передбачати рамки співпраці між різними відомствами для попередження дублювання дій, чітко окреслювати розмежування між різними статтями.
Статті про колаборацію сформульовані дуже нечітко, наголошується у звіті правозахисників. В результаті мешканці окупованих територій не розуміють, що можна робити, а що ні. Це залякує населення, створює корупційні ризики, підриває довіру до українського правосуддя та може завадити реінтеграції звільнених територій.
Правоохоронні органи «завалені» справами про колабораціонізм. Але при цьому немає «пріоритезації справ», зазначається у звіті ZMINA. Тобто керівництво не пояснило слідчим, які справи розслідувати в першу чергу, а які можуть почекати.
Правозахисники також зауважили, що у справах про колабораціонізм існує «обвинувальний ухил». Це виявляється у тому, що суди, за словами опитаних адвокатів, ґрунтують рішення на сумнівних доказах. Наприклад, на свідченнях людей, які не були прямими свідками злочину, а чули про порушення від когось. У справах про колабораціонізм поки що винесений лише один виправдувальний вирок, наголошується в звіті.
Також, згідно зі звітом, на дії правоохоронців та суддів негативно впливає суспільний тиск та їхнє власне упереджене ставлення до обвинувачених.
Автори звіту знайшли у реєстрі судових рішень 788 вироків за статтею «колабораціонізм» та проаналізували 691 з них (решта закриті). Частина з них розглядалася заочно — без обвинуваченого.
Як повідомлялось, у Верховній Раді зареєстровано вже 12 законопроєктів про внесення змін до статей «колабораціонізм» та «пособництво державі-агресору».
