Якщо вважаємо, що це «наша особиста думка», варто замислитися ще раз

Іще в 2019 році американське видання «Rolling Stone», відстежуючи тодішні вибори у США, провело розслідування під заголовком: «Той надихальний твіт, який ви щойно поширили? Його написав російський бот». Якщо ви не читаєте англійською, не переживайте: статтю переклало українське видання «Texty», яке спеціалізується на боротьбі з дезінформацією. Вони в перекладі відразу винесли в заголовок основний висновок розслідування: «Якісна дезінформація підтверджує ваші погляди, і нею хочеться поділитися».

Найбільш професійна пропаганда під час інформаційної війни не є брехнею як такою, йдеться в американському розслідуванні. Значно ефективніше – не вигадувати факти, а вказувати на певні випадки. Зміщувати наголоси.

І саме тому найбільш професійну пропаганду важко помітити. Й саме тому носіями ворожої пропаганди, не підозрюючи цього, стають також щирі люди.

***

Ми всі знаємо, що Росія веде в рамках широкомасштабного вторгнення інформаційну війну проти нас.

Непрофесійні приклади ми легко помічаємо, з них легко жартувати, вони стають мемами. Як-от знаменита «бавовна», що є неправильним перекладом з "Google" російського слова «хлопок» – у сенсі «легкий удар», російського евфемізму вибуху. Є інші відомі смішні приклади. «Підлога країни», гугл-переклад «пол страны» у значенні «половина країни». «Треба міняти державний будуй» – переклад словосполучення «государственный строй». Або граматичні каліки на кшталт «розпові вчительке».

З таких ляпів російської пропаганди легко глузувати («стьобатись» – від слова «stab» – «колоти», – ред.), створюючи меми.

Але, звісно, не треба думати, що вся ворожа пропаганда аж така непрофесійна. На російських ботофермах є достатньо людей, які володіють українською мовою.

Значно важче помітити, коли переклад здійснено без видимих ляпів. Або коли текст писала людина з українським корінням. Для цього потрібна мінімальна критичність мислення. Можна впізнати кліше. Часом явно старі, адже методички ботів оновлюються із запізненням. Наприклад, у повідомленні начебто від імені патріотичної українки трапляється те, що стало темою пародій: «наші хлопці голі босі». Ну, і далі – спотворені аргументи:

Все в цьому взірцевому дописі – кліше. І особливо впадає у вічі їх нагромадження. У цієї ж псевдоукраїнки, наприклад, у сусідніх коментарях звучить, що, з одного боку, тато вже два роки в Бахмуті, а з іншого – що всі одразу гинуть.

Пропагандисти сподіваються суто на масованість таких дописів. Беруть не якістю, а кількістю. Сподівання на те, що хтось із некритичних українців використає один аргумент, а хтось – інший. І що більшість, наприклад, уже не читатиме спростування BBC щодо того, чи в законі справді є суттєва різниця між воєнним станом і станом війни (спойлер: фактично не прописано, по суті, це синоніми). Важливо, що українці начитаються таких коментарів і не подивляться у закони, щоб зрозуміти, що мобілізація відбувається цілком у рамках законодавства.

Звісно, ця «Снєжка Снєжок» є низькопробним ботом, який просто відпрацьовує кількістю. У бота вищого рівня буде нормальне ім’я і відкритий профіль. Натомість, мабуть, зрадницькі коментарі чергуватимуться з патріотичними постами. Елементарна maskirovka.

Наступний і найбільш мінорний рівень – коли справжні люди сприймають пропаганду за «особисту думку». Повернімося до американського розслідування. Професійна пропаганда грає на емоціях, вона посилює те, у що тобі хочеться вірити.

Наприклад, згідно з розслідуванням "Info Sapiens" 2024 року, ті, хто боїться мобілізації, однією з причин називають недостатнє матеріальне забезпечення. Такий погляд сформували всі оці Снєжки з їхнім «голі-босі». Щоб підтвердити свій страх, людина послухає умовну Снєжку і не послухає військового, який напише, що у нього, навпаки, валяється купа невикористаних натовських броників і шоломів.

У результаті маємо таке. Виходить душевне відеопояснення від 59-ї бригади про те, чого чекати в армії. Під ним справжня людина, яка загалом постить відео зі зборами, робить несподіваний для будь-якого військового висновок, що «видають лише кота». А добродушного жарту про те, що «прес качати не треба, бо тобі дадуть бронежилет», просто не помічає.

***

Дуже часто, коли людина безапеляційно й агресивно каже: «Це моя особиста думка» – готуйся почути масове кліше. Це працює доволі просто, але, на жаль, ефективно. Ось як:

Людина бачить те, що підтверджує її нинішню емоцію. Наприклад, недобрий випадок із ТЦК. Вона ставить цьому позначку «подобається» («лайкає» – від слова "like" – «подобатися», – ред.) і поширює далі («шерить» – слова "share" – «ділитися», – ред.). Алгоритми видають їй таке знову. Російські боти допомагають. Натомість та ж людина не подивиться нудне відео про те, що в інших 99 відсотків випадків працівники ТЦК діють за протоколом.

Ще гірше. Все, що думку людини заперечує, вона знервовано пропустить. Алгоритми їй такого більше не видадуть. Ба більше, якщо військовий, наприклад, послідовно каже те, що людина чути не хоче, – вона просто відмовиться відслідковувати його дописи – «відфоловить» (від слова "follow" – «слідувати», – ред.).

Інший приклад. Якщо людина (з того ж дослідження) має страх «потрапити до поганого командира», вона шукатиме випадок, коли хтось скаржиться. І не слухає інших військових, які похвалять свого командира, такого ж колишнього цивільного, як вони самі.

І ось ти вже у воронці ідей, які частково сформував сам, а решту сформовано для тебе.

На противагу цьому, цивільна людина, яка готова прийти в армію, щоб захищати близьких або мститись окупантам, побачить відео втечі діток із дитсадка під час російського обстрілу.

Кожен бачить те, що підтверджує його позицію.

Але принаймні наступного разу, коли на емоціях палець тягнеться поширити зрадофільське відео, зачекайте, поки заспокоїтесь, а тим часом поміркуйте.

СтратКом ЗСУ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства