Як Трамп переніс “червоні лінії” і змінив риторику щодо Туреччини
«Погода туманна» – так образно схарактеризував президент Туреччини відносини його країни зі США напередодні свого візиту до Вашингтона, куди відправився вирішувати найгостріші питання двостороннього порядку денного. Говорили про все, що «накипіло»: Сирію, F-35, С-400, санкції, резолюцію щодо геноциду вірмен в Османській імперії, екстрадицію Гюлена. Довгий перелік – не коротший, ніж сама історія непростих відносин між двома країнами, яка переживала і дуже яскраві, й дуже похмурі періоди.
ЧОМУ ЕРДОГАНА ВІДМОВЛЯЛИ ЇХАТИ У США
Ердоган поїхав у Вашингтон у непростий для країни та не надто «феєричний» період турецько-американських відносин. Погрози Трампа накласти санкції, які стануть нищівними для турецької економіки, спроби домовитися по Сирії та виведенню з півночі бойовиків YPG/PYD, які для Туреччини – терористи, а для США – союзники, небажання Вашингтона постачати Анкарі винищувачі F-35 через закупівлю останньою ЗРК С-400 у Росії. Ці та ряд інших причин за своєю гостротою вимагали зустрічі, але так само – через існування глибоких протиріч не давали змоги робити прогнози щодо її успіху.
"Не будьте крутим хлопцем, не будьте дурнем!", "Не хочу відповідати за знищення турецької економіки – але я піду на це", – писав Трамп Ердогану 9 жовтня, в день початку військової операції «Джерело миру» на півночі Сирії. Ердоган не відправляв відповіді на цього листа, а витримав паузу – й повернув послання адресату під час нинішнього візиту. Який міг і не відбутися. Оточення президента Туреччини переконувало його довгі тижні між анонсуванням візиту та його фактичним початком, що їхати у Вашингтон – не дуже доречна нині справа. По-перше, тому що домовитися про значні поступки із Трампом навряд чи вдасться. По-друге, тому що будь-яка поразка або недостатньо результативний візит можуть позначитися на підтримці та рейтингах усередині країни. За тиждень до візиту турецькі ЗМІ почали порушувати тему – чи взагалі-то він відбудеться. Думки експертів і журналістів розділилися. Одні вважали, що такі серйозні питання, які нині постали у відносинах двох країн, можна вирішити лише з налагодженням діалогу на найвищому рівні. Інші ж переконували, що не варто очікувати на особливі успіхи навіть від зустрічей тет-а-тет, коли в публічній площині лунають звинувачення та погрози. І ті, й інші, як виявилося, в чомусь були праві.
ЧОМУ ТРАМП НЕ ДИВИВСЯ СЛУХАННЯ ПО СВОЄМУ ІМПІЧМЕНТУ
Для американського президента час візиту турецького колеги теж видався далеко не ідеальним. Саме у день зустрічі президентів, у Конгресі розпочалися відкриті слухання щодо імпічменту. Трамп на запитання журналістів – чи спостерігає він за процесом – відповів, що занадто зайнятий для цього. Проте було помітно, що сам факт згадки про «полювання на відьом», як він охрестив процес свого імпічменту, викликає у нього негативні емоції. Та й на додаток журналісти, яких ледь вмістила кімната Білого дому, де біля каміну проводили протокольну зустріч перед камерами, після якої Трамп і Ердоган мали продовжити спілкування наодинці, намагалися привернути увагу президентів, ставили наперебій запитання, тільки-но виникала пауза. Ще б пак, такий момент поставити запитання про можливий імпічмент напряму главі Білого дому в перший день виходу цього процесу в повністю публічну площину!
Американський президент повідомив у вступному слові про спільні з Туреччиною досягнення в Сирії, повне взаєморозуміння з її президентом й чималі перспективи, а от Ердоган – жодних анонсів не робив. «Ми хороші друзі, завжди, з першого дня були хорошими друзями, розуміємо один одного, знаємо, куди рухаємося», – не скупився на похвалу перед журналістами на початку зустрічі президент Трамп, окреслюючи перспективи та потенціал співпраці.
«Не бачу потреби виголошувати зараз довгі промови, адже після зустрічі, вже незабаром, матимемо пресконференцію», – сказав Ердоган. Невгамовні журналісти все ж поставили запитання Трампу про слухання. Він на те лиш зауважив, що не мав і хвилини дивитися, бо був зайнятий з президентом Ердоганом та не збирається витрачати час «цього джентльмена», сконцентрованого на мирі та Близькому Сході. «Press, keep moving. Come on, guys. Let’s go», – намагалися закликати журналістів до порядку та вивести з приміщення працівниці пресслужби Білого дому, фактично проводжаючи за руку до дверей кожного з журналістів, хто намагався подовше залишитися в залі та поставити ще кілька запитань.
ПРОГРЕС ВІДНОСИН: ВІД «НЕ БУДЬ ДУРНЕМ» ДО «ВІДВЕРТОЇ І ПРОДУКТИВНОЇ РОЗМОВИ»
Що відбувалося за зачиненими дверима – за ними й лишилося. Зустріч тривала 1 годину 15 хвилин, як повідомили згодом турецькі ЗМІ. Свою промову першим, відповідно до протоколу, виголосив президент Трамп. Почав здалеку: з другої за вечір подяки першим леді за їхню присутність, нагадування про те, що Туреччина – важливий член НАТО, який має другі в кількісному вимірі збройні сили (після США) та стратегічний партнер, економічні відносини з яким мають великий потенціал, а саме спілкування лідерів того вечора назвав відвертою й продуктивною розмовою з широкого кола важливих питань. Трамп згадав ситуацію в Сирії, проведену Вашингтоном та Анкарою спільну роботу та подякував Ердогану за його партнерство й взаємодію в питанні миру та стабільності на Близькому Сході, в боротьбі проти ІДІЛ та ще з ряду питань. Далі – більше. Американський президент висловився про те, що настав час «дуже істотно» розширити торгівлю між двома країнами, приблизно з 20 до 100 мільярдів доларів. Ще раз назвав Ердогана «добрим другом» і повідомив, що сторони готові надалі обговорювати питання, яке наразі є одним з найболючіших, – постачання винищувачів F-35, турецька участь в проєкті по виробництву яких була призупинена Вашингтоном після закупівлі Туреччиною в РФ ЗРК С-400.
Що ж так розтопило серце Трампа і примусило його від грубого тону в листах перейти до улесливого в особистому спілкуванні? Напередодні зустрічі такий перебіг подій прогнозували у Washington Post, стверджуючи, з посиланням на американських чиновників високого рівня, що Трамп пропонує торговельну угоду та пошук рішення щодо санкцій проти Анкари заради покращення відносин США й Туреччини. Називаючи «червоною лінією» вже не саме придбання Туреччиною С-400, а введення цих зенітно-ракетних комплексів у дію. У двох словах: ми вам торговельну угоду, взаємовигідну й перспективну, а ви не вмикайте систему, яка може отримати доступ до наших засобів зв'язку й захисту на винищувачах F-35.
ЕРДОГАН ТОРГУВАТИСЯ ГОТОВИЙ, АЛЕ БЕЗ ОСОБЛИВОГО ЕНТУЗІАЗМУ
Що ж Туреччина? Готова відкрити нову сторінку у відносинах зі США, прокоментував результати зустрічі президент Ердоган. Нагадав у своєму виступі, що Анкара і Вашингтон дотримуються єдиної позиції з питання боротьби з терористичними організаціями, які загрожують національній безпеці обох країн. Та звинуватив «певні кола» у намаганні розсварити Анкару й Вашингтон, «вбити клин» у їхній діалог, поширюючи неправдиву інформацію про операцію «Джерело миру». Серед спільного – боротьба з ІДІЛ. Серед вимог – видати релігійного проповідника, лідера FETO Фетхуаллаха Гюлена. Серед нагадувань – відсутність у Туреччини проблем із курдами, існування проблеми з терористичними організаціями, такими як PKK та YPG. Щодо питання постачання американських F-35 та закупівлі російських ЗРК С-400, Ердоган на діалог, запропонований Трампом по цьому питанню, згодився й вказав, що Анкара готова ще й вести переговори про постачання американської системи ППО Patriot. Саме її неотримання підштовхнуло Анкару в минулому до угоди з Москвою. Але турецький президент укотре наголосив, що умови для такої домовленості мають бути прийнятними.
Нагадав Ердоган і про рішення американських законодавців щодо підтримки резолюції про події 1915 року в Османській державі, яка визнає геноцид вірменського народу. «Судити про події воєнного часу 104-річної давнини повинні історики, а не політики», – наголосив Ердоган. І його одразу почули в оточенні Трампа. Сенатор Ліндсі Грем через кілька годин після зустрічі заблокував цю резолюцію Конгресу, посилаючись на те, що сенатори не повинні намагатися переписати сторінки історії чи намагатися її прикрасити.
Нинішня зустріч Трампа й Ердогана, за прогнозами в Анкарі, мала стати «новою сторінкою» у відносинах двох країн. Про це напередодні й у ході візиту говорив як сам турецький президент, так і його оточення. Схоже, так і сталося. Лишилося почекати й дізнатися – до якої частини «роману» турецько-американських відносин ця нова сторінка веде.
Ольга Будник, Анкара
Фото: АА
