Моральні авторитети Білої революції
Україна другий тиждень поспіль відстежує трагічні події в сусідній Білорусі. Несправедливість, варварство правоохоронців та безвихідь підштовхнули білорусів до безпрецедентного єднання та солідарності під час соціального протесту. Є й такі, хто наважився на справжні вчинки гідності, хтось поклав голову, а є ті, хто моральним авторитетом продовжує чинити спротив свавіллю та середньовічному деспотизму. Укрінформ вирішив дослідити феномен цих авторитетів Білої революції. Згадаємо лише частину історій простих людей, які не побоялися тортур, каліцтва, втрати життя та виступили проти режиму в ім’я свободи, справедливості, демократії та кращого майбутнього рідної країни. Хто ж ці символи – білоруські «Нігоян», «Океан Ельзи» та «козак Гаврилюк»?
ТРІЙЦЯ НЕБЕСНИХ ГЕРОЇВ БІЛОРУСІ
Першими жертвами та небесними героями стали 34-річний мінчанин Олександр Тарайковський та його 25-річний тезка-гомельчанин Олександр Вихор.
Тарайковський, за офіційною версією МВС Білорусі, загинув під час протестів у Мінську від вибуху якогось пристрою, який тримав у руках. Однак на опублікованому 15 серпня відеозаписі видно, як білорус повільно йде в бік спецназівців із піднятими руками, в яких нічого немає. За мить один із силовиків вистрілив, через кілька секунд демонстрант падає. Згідно з розслідуванням Conflict Intelligence Team, до вбивства Тарайковського можуть бути причетні бійці спецпідрозділу МВС «Алмаз», покликаного боротися з тероризмом.
Вихор, за свідченнями очевидця Сергія Шомана, був затриманий 9 серпня. Сергій побачив Олександра у відділку міліції, потім у суді й у автозаку. «Він був у сильному стресі, хвилювався, увесь час звертався по медичну допомогу, на нього ніхто не звертав уваги. Коли нас привезли із суду в СІЗО, він виглядав дуже хворим, знову звернувся по допомогу, подзвонив мамі й татові. Потім поліція... оббризкала його перцевим балончиком. Нас вивезли, його залишили одного в автозаку. Я тільки чув, як вони запитували: «Що із цим робити?» – розповів журналістам Сергій.
Смерть обох білорусів шокувала суспільство та міжнародну спільноту, згуртувала ряди громадян, що виступили проти фальсифікації виборів президента та кривавого свавілля правоохоронців. Тисячі людей прийшли у суботу на місце загибелі Тарайковського у Мінську, покласти квіти і вшанувати пам’ять борця за свободу. Згодом до них приєдналися посли іноземних країн, акредитованих у Білорусі. А вже в неділю у Гомелі попрощалися з Вихором. До під'їзду будинку, в якому він жив, прийшли кілька сотень мешканців міста.
Траурні церемонії переросли у мітинги, без промов політиків і активістів. Люди зібралися під біло-червоно-білим прапорами з гаслами на плакатах «Трибунал!», «Не забудемо, не пробачимо!», «Карателів до відповіді!», Скандували «Іди геть!» і «Живе Білорусь!». Присутні із впевненістю говорили, що жертви не даремні, винні будуть покарані. «Я тут з усіма разом проти деспота. Я прийшла, бо треба ж взяти участь, поспівчувати близьким. Ми пишаємося, він – герой, якщо пішов і не боявся. Звичайно, смерть – страшно. Але це приклад підростаючому поколінню, щоб знали, як можна боротися за справедливість і за правду», – сказала в інтерв‘ю RFI 75-річна Анна Василівна. І схоже, білоруська пенсіонерка мала рацію: смерті обох демонстрантів підштовхнули до безпрецедентного національного об’єднання білорусів.
Третьою, на жаль, не останньою сакральною жертвою став 29-річний директор Волковиського військово-історичного музею ім. Багратіона Волковиську (Гродненська область) Костянтин Шишмаков, який, виконуючи обов’язки члена виборчої комісії, відмовився підписати протокол, а потім зник. Його тіло рятувальники знайшли в річці Німан лише цього тижня.
У звіті правозахисної громадської ініціативи «Зьвяно» повідомляється, що на протестах у Білорусі загинули щонайменше 5 людей та 7 перебувають у критичному стані. Близько 70 осіб, які перестали виходити на зв’язок з рідними у дні масових протестів в Білорусі, досі вважаються зниклими.
ПИСЬМЕННИЦЯ, ХУДОЖНИК, СПІВАКИ ТА МУЗИКАНТИ ЗА «ЗМІНИ»
Однією з перших на події в рідній країні зреагувала лауреатка Нобелівської премії з літератури Світлана Алексієвич. Письменниця закликала Лукашенка піти у відставку «поки не пізно». Свою заяву авторка зробила в інтерв'ю білоруській службі «Радіо Свобода», опублікованому 12 серпня.
Коментуючи ситуацію в Білорусі, Алексієвич заявила, що «влада оголосила війну власному народу». Вона впевнена, що Олександр Лукашенко програв президентські вибори Світлані Тихановській, так як немає нікого, «хто відстоює його так, як відстоював раніше». «Йди геть, поки не пізно, поки ти не кинув народ у жахливу безодню, в безодню громадянської війни! Іди! Ніхто не хоче Майдану, ніхто не хоче крові. Тільки ти хочеш влади. І це твоє бажання влади вимагає крові», – звернулася Алексієвич до Лукашенка. Письменниця заявила, що «закохалася в свій народ за останні кілька тижнів» і подякувала йому за те, що «білоруси зберегли нашу гідність».
Відомий білоруський художник Алесь Марочкін, який друге десятиліття поспіль своєю творчістю виступає проти режиму Лукашенка підтримав акції протесту в Білорусі. «Я натхненний нашими людьми, ми об'єдналися, і прапор наш всюди. Думаю, це незворотні зміни країни», – заявив 80-річний майстер пензля.
Популярна білоруська співачка Ріта Дакота, у свою чергу, оприлюднила в Інстаграмі скріншот новини про загиблого на протестах Олександра Вихора і гнівно звернулася до Лукашенка: «Саша, як ти будеш дивитися матерям в очі? Іди геть!»
Лідер групи «Ляпіс 98» і екс-лідер груп «Ляпис Трубецкой» і Brutto, автор неофіційного гімну Революції Гідності в Україні Сергій Міхалок, у свою чергу, нетривіально висловився про протести на його батьківщині – Білорусі. Історією з його реакцією поділилася ВВС: «Я знаю, що мої брати-білоруси, які борються там, зовні, переможуть, як воїни світла (як у пісні «Ляпіса», яка свого часу стала одним з гімнів Революції Гідності в Україні – ред.), розправляться з Дартом Вейдером…», – сказав Міхалок перед початком концерту в Одесі на прохання українських журналістів.
Справжніми моральними авторитетами стали столичні «діджеї змін» Владислав Соколовський і Кирило Галанов. Саме вони за кілька днів до виборів, працюючи 6 серпня звукооператорами в Палаці дітей та молоді, поставили пісню Віктора Цоя «Змін!» на провладному мітингу. Відеозапис зі сміливим викликом набрав неабияку популярність серед білорусів, його переглянули сотні тисяч людей. За це діджеї відсиділи в СІЗО 10 діб. А Владислава Соколовського в ізоляторі «Окрестина» особисто бив заступник голови МВС Олександр Барсуков, пообіцявши 10 років ув’язнення. Після чого арештанта перевели у карцер, де тримали 5 діб на підлозі з умисно розсипаним порошком хлору. Проте обіцянкам агресивного чиновника так і не судилося збутися, 16 серпня Владислав та Кирило вийшли на свободу, де їх оплесками зустріли мешканці столиці.
ТВОРЦІ NEXTA – ПОКОЛІННЯ NEXT
Феноменальним провідником Білої революції стала поява білоруської Аль-Джазіри – Telegram-каналу NEXTA Live. Важко переоцінити вплив Аль-Джазіри на арабську аудиторію. Мешканці багатьох країн з диктаторськими режимами одержали змогу отримувати об'єктивну та виважену інформацію про події в регіоні. Символічно, що світове визнання телемережа отримала після терористичних актів 11 вересня 2001 року, коли стала першою, хто транслював звернення Осами бен Ладена.
У наші дні за кілька днів протестів у Білорусі аудиторія білоруського Telegram-каналу NEXTA Live збільшилася до понад двох мільйонів підписників. Сюди надсилають анонімні фото і відео з демонстрацій по всій країні, на каналі з’являються поради, як протистояти силовикам, і заклики виходити на протести і влаштовувати страйки. Головний редактор каналу Роман Протасевич і Степан Путіло зараз живуть у Польщі, де попросили політичного притулку.
Їх розшукують не лише цербери «Бацьки», а й у сусідній Росії. Днями міністерство внутрішніх справ Росії оголосило в розшук Степана Путіло, засновника Telegram-каналу NEXTA, що продовжує оперативно висвітлювати хід антиурядових протестів у Білорусі. 22-річному засновнику NEXTA загрожує до 15 років позбавлення волі. Йому закидають організацію масових заворушень.
Судячи з усього, досвід роботи молодих білорусів оцінюватимуть нащадки-історики, а ось надбання сучасних технологій Telegram-каналів вже активно вивчаються мільйонами людей глобалізованого світу, які теж сподіваються на зміни.
ПОСЛІДОВНИКИ ГІППОКРАТА НА ВАРТІ МОРАЛІ
Серед професійних рухів у протестах у Білорусі варто виокремити тих, хто присягнув «словами Гіппократа». На другий день після масового публічного побиття громадян медики Білорусі вийшли на акції проти насильства під гаслом «Це медицина катастроф». Акції одночасно відбулися у різних білоруських містах.
Журналісти RFI поділилися хроніками однієї з акцій медиків у білоруському місті Жодіно. Одна з медсестер місцевої лікарні розповіла виданню, що разом із колегами вийшла на акцію, тому що побачила ці «звірячі побиття, насильство і навіть смерті людей» «Навіщо це все? Медики – проти насильства. Ми мирний народ, мирна нація. Я медсестра приймального відділення, до мене привозили (постраждалих), в основному це забої м'яких тканин», – сказала вона.
Її колега, Тетяна працює фельдшером виїзної бригади на станції швидкої допомоги в Жодіно, шокована реальністю «трудових буднів». «Останніми днями мене спеціально викликали на роботу, в очікуванні якихось серйозних травм. Ми практично цілими днями їздили до в'язниці. За 12 годин – шість-сім викликів. Всі (затримані) були побиті – травми на ногах, на плечах, на голові, на хребті, з синцями від гумових куль, сліди від кийків, переломи ребер», – розповіла фельдшер.
Лікар-кардіолог лікарні Жодіно розказала, що на термінові виклики медики не беруть чоловіків через ризик арешту, їздили лише жінки-лікарки та медсестри. «Ми бачимо, що відбувається з людьми і в якому вони стані потрапляють до лікарні. Ми не хочемо цього приховувати. Важкі травми. В автомобільних катастрофах так не розбиваються. Моторошні гематоми, переломи ребер, черепно-мозкові травми. Травми, яких ми ніколи не бачили раніше. А ми по 30 років працюємо. Це медицина катастроф вже, яку ми вивчали в інституті, але ніколи з цим не стикалися», – поділилася кардіолог. Вона додала, що одного дня до неї привезли хлопчика з прооперованим серцем, який повинен приймати таблетки щодня. «Його тримали без їжі, без води, без таблеток, поки йому не стало зле... Ми сподіваємося, що нас не загребуть, тому що тоді надавати допомогу нікому буде», – підсумувала вона.
Щодня сотні медиків йдуть на акції протесту в Мінську та інших містах Білорусі. Міністр охорони здоров'я Володимир Каранік 12 серпня назвав акції медичних працівників зрежисованими. «Прикро розуміти, що наших колег використовують для створення картинки і провокування силового відповіді представників органів внутрішніх справ», – заявив чиновник.
Але лікарі стоять на своєму. Вони зажадали, щоб їх пустили в центри ізоляції правопорушників та ізолятори тимчасового утримання для огляду затриманих під час протестних акцій. Міністра Караніка, що вийшов до протестуючих, присутні зустріли криками «Ганьба!» і «У відставку!».
АКТОРСЬКА БОГЕМА ТЕЖ ПРОТИ
Колектив Національного білоруського академічного театру імені Янки Купали 13 серпня опублікував відкритий лист з вимогами до влади зупинити репресії, звільнити всіх затриманих на протестних акціях і провести відкритий перерахунок голосів на виборах президента. Напередодні актори театру записали і опублікували відео з засудженням міліцейського свавілля. «Ми хочемо миру і спокою», – наголошується у відеозверненні, в якому відомий актор і режисер Роман Подоляко каже: ми «з болем дивимося, що відбувається в нашій країні. Ми поважаємо закон і права людини, але щоночі живемо як на фронті».
Актриса Крістіна Дробиш також підписала це звернення і залишила допис в своєму Інстаграм: «Не знаю, чим це закінчиться. Може бути, це буде передостанній документ, який я підпишу. Але варіанти триматися подалі я не бачу. У всякому разі, запам'ятайте нас такими».
До колег приєднався колектив Білоруської державної філармонії. Вони вишикувалися з плакатами на сходах філармонії та заспівали молитву «Магутні Божа», гімн післявоєнної білоруської еміграції (на початку 1990-х цей твір пропонували зробити державним гімном Білорусі).
Опального директора Купалівського театру Павла Латушка 17 серпня звільнили з посади. За його словами про звільнення йому повідомив особисто міністр культури Юрій Бондар, а власне рішення про відставку погоджено з прем'єр-міністром Романом Головченком. Зранку 19 серпня Купалівський театр заблокований: техперсонал і актори не можуть потрапити до будівлі. Влада вдалася до санобробки приміщення театру…
СПОРТИВНИЙ ОПІР, ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ
Не залишилися осторонь історичних подій відомі білоруси зі світу спорту. На найбільшу за чисельністю акцію у Мінську, де зібралося близько 220 тисяч мітингувальників, прийшли спортсмени: хокеїсти, футболісти, баскетболісти, тренери, коментатори і блогери, а також їхні прихильники.
Експрессекретар брестського «Динамо» і марафонка Ольга Хіжінкова прийшла на мирну акцію в червоно-білих тонах. «Не разбіць, що не спиніць, що не стримаць», – написала в Інстаграмі Хіжінкова.
Під враженням від подій у Мінську залишився і багаторазовий чемпіон світу з тайського боксу та кікбоксингу Віталій Гурков, який поділився світлинами участі в акції протесту в Інстаграм.
Його та співгромадян підтримав і екскапітан мінського «Динамо» Олексій Калюжний. Його дружина Марія опублікувала у соцмережах знімок з дописом «За країну без насильства. З народом за мир».
Прославлена білоруська баскетболістка Олена Левченко супроводила відео з мітингу текстом «Нас багато. Ми разом! І це неймовірно».
Футболіст В'ячеслав Глєб прийшов у центр міста разом з дружиною Ольгою. Вона написала на сторінці у соцмережі : «Нас точно сьогодні побачив і відчув весь світ. Побачив правду. Таке єднання, така любов витали в повітрі. Адже ми саме такі – добрі, щедрі, мирні, згуртовані! Гордість бути білорускою! Щастя жити в одній країні з такими людьми, як ми зустріли сьогодні! Ніхто не зможе у нас цього відібрати!
Серед мітингувальників також були помічені відомі білоруські журналісти і спортивні блогери. Автор YouTube-каналу «Честноков» Олександр Івулін. «Сьогодні був великий день. Білоруси – великий народ. У нас обов'язково все вийде», – написав блогер. Неподалік від нього історичну світлину зробив футбольний коментатор БТ Владислав Татур.
Білоруський тренер московського ЦСКА Віктор Гончаренко також висловив «Прессболу» ставлення до подій на батьківщині. «Вважаю те, що відбувається, неприпустимим. Різко проти того, щоб били наш мирний, прекрасний білоруський народ. Міліція, ОМОН і армія повинні захищати народ, а не бити його. Підтримую вимоги чесного підрахунку голосів на виборах», – сказав керманич російського клубу.
Фан-клуб мінського «Динамо» оголосив безстроковий бойкот домашніх матчів.
110 білоруських спортсменів заявили, що не виступатимуть за збірну Білорусі, якщо влада не виконає їхні вимоги, зокрема, припинити насильство по відношенню до мирних громадян і визнати вибори президента Білорусі недійсними. Свого відкритого листа вони оприлюднили у популярному місцевому виданні Pressball.
А ЩО БІЛОРУСЬКІ ДИСИДЕНТИ?
Прагматично щодо перспектив повалення режиму та розвитку подій висловилися білоруські дисиденти, які пройшли не одне пекельне коло репресивної машини режиму.
Голова правозахисного центру «Вясна», експолітв'язень Алесь Беляцький переконаний, що Лукашенко перетворює країну в камеру тортур, наступний крок – військовий стан. Про це він розповів у відвертому інтерв’ю RFI. «Таких репресій Білорусь ще не знала за всі останні десятиліття. Кількість затриманих йде на тисячі. До цих тисяч приєднуються нові щодня», – констатував Алесь.
На його думку, мета «терору» дуже проста – утримати владу будь-якою ціною і посіяти в суспільстві страх, щоб не було ніяких протестів проти фальсифікації цих виборів. «Але вперше влада зіткнулася з тим, що вона бореться не тільки з політичною опозицією, з громадськими організаціями, з журналістами, з правозахисниками – завжди нам якось в першу чергу діставалося, зараз же в ці політичні процеси включені всі верстви населення», – зауважив він, додавши, що на мирні акції виходять тисячі людей, які ніколи не були ані в політиці, ані займалися громадською діяльністю.
За словами Беляцького, в очах білоруського суспільства, хоч би чим закінчилися ці хвилювання найближчим часом, свою легітимність Лукашенко втратив. Тому, в будь-якому випадку тією чи іншою мірою невдоволення існуючим політичним становищем буде виливатися в щось інше, вважає правозахисник. На його переконання, бачення Білорусі зараз у білоруських громадян – це незалежна демократична Білорусь з нормальною справедливою судовою системою, країна, де не порушуються права людини. Водночас, Беляцький не виключає уведення воєнного стану.
Керівниця правозахисної організації «Наш дім» Ольга Карач, у свою чергу в інтерв’ю Радіо Свобода, заявила, що громадянське суспільство та опозиція переходять до стратегії вимотування Лукашенка. Нині Ольга проживає у Литві, оскільки у січні 2014 року КДБ Білорусі намагався викрасти її сина Святослава, щоб шантажувати і змусити її співпрацювати.
За підрахунками правозахисників, приблизно 10 тисяч білорусів брутально побито. «І це все, звичайно, жахливо, але білоруси не відступають. Застрайкували в'язниці. Зупиняються фабрики, заводи і навіть державні підприємства. Ми звернулися до білоруського народу, попросили згадати, що Білорусь – це країна-партизанка. Переходимо до інших методів ненасильницької боротьби. План Б, довгостроковий, назва цієї стратегії – «Жодного поцілунку без любові». Протести вже сказали своє слово, зараз слово за політиками і за політичними рішеннями», – розповіла Ольга.
На її думку, оголошення Світланою Тихановською проведення наступних нормальних, чесних, вільних президентських виборів цілком можливе. «Я не виключаю нічого. Зараз відбувається дуже активне переформатування політичного поля в Білорусі, з'являються зовсім нові лідери, нові обличчя в політиці, ситуація дуже змінюється», – зауважила правозахисниця. За її словами, нові президентські вибори в Білорусі будуть досить скоро. «За моїми оцінками, це питання приблизно півроку. Буде багато кандидатів у президенти. Зараз завдання номер один, звичайно, щоб Лукашенко пішов, забравши мінімальну кількість жертв з боку мирного населення», – підсумувала вона.
* * *
Укрінформ продовжує відстежувати події у сусідній братній Білорусі й намагатиметься і надалі ділитися цікавими спостереженнями та розвитком ситуації.
Роман Сущенко
Перше фото: Наша Ніва
