Повернення Туска: між відомим минулим і невідомим майбутнім

Дональд Туск на початку липня повернувся до польської політики. Безумовно, це “оживить” політичне життя країни, а боротьба за владу стане ще більш завзятою.

Туск, який декаду тому на посаді прем’єр-міністра Польщі переконував, що його “Громадянська платформа” (РО) не має з ким програти на виборах, тепер має довести зворотне: безальтернативний в останні роки Качинський та його “Право і Справедливість” (PiS) теж можуть програвати.

СУСПІЛЬНІ НАСТРОЇ

Відверто кажучи, повернення Туска до внутрішньої політики донедавна не викликало надмірного ентузіазму в польському суспільстві. Соцопитування у червні показували, що більш ніж половина поляків не хотіли цього, підтримували рішення політика лише близько третини респондентів. У Туска також досить високий особистий антирейтинг, що сягає понад 50%.

Експрезидент Євроради довго вагався, адже слухи про його повернення до Варшави ходили вже принаймні два роки, відтоді як він перестав займати високу посаду в Брюсселі.

Скепсис у польському суспільстві пов'язаний із втомою від багаторічного протистояння Туска з братами Качинськими, що мало місце у недалекому минулому. Люди хочуть бачити нові обличчя у польській політиці, а повертаються добре відомі старі. Хтось закидає Тускові те, що він свого часу підвищив пенсійний вік у Польщі, а хтось побоюється, що він відмінить численні соціальні пільги, які запровадила політична сила Ярослава Качинського після приходу до влади в 2015 році. Наприклад, йдеться про щомісячну матеріальну допомогу на дітей чи додаткові пенсійні виплати для літніх людей.

Не було загального ентузіазму й у рідній партії Туска, яку він заснував 20 років тому і, очолюючи яку, був прем’єром у 2007-2014 роках. Зокрема, мер Варшави Рафал Тшасковський, який є одним із найпопулярніших серед опозиційних політиків, до останнього моменту готовий був поборотися за владу в “Громадянській платформі”. Утім, досвідчений Туск за лаштунками переграв молодшого Тшасковського. Виборів у партії не було: чинний лідер РО Борис Будка на засіданні керівництва партії склав повноваження глави політсили, а Туска обрано одним із заступників. Він виконуватиме обов’язки лідера до проведення загальних партійних зборів, де його затвердження на цій посаді, очевидно, буде простою формальністю.

Утім, багато однопартійців Туска і ліберальна частина польського суспільства дуже позитивно зустріли звістку про його повернення до політики в Польщі. З ним вони пов’язують не лише минулі перемоги, а й можливе відродження партії, яка перебуває у відвертому занепаді, фактично – на межі розпаду. PO вже давно не є грізним опонентом PiS Качинського і в рейтингу довіри часом опускається нижче “Польщі 2050” Шимона Головні, який тільки нещодавно створив цю партію. Вони переконані, що гірше вже бути не може, а Туск вдихне в партію нове життя і вселить упевненість у можливість майбутніх перемог. А смаку цих перемог партія не відчувала вже близько десяти років, програючи, зокрема, дві президентські й дві парламентські виборчі кампанії.

МОТИВАЦІЯ ТУСКА

“Я повернувся на 100%”, – такими були перші слова, сказані Туском на засіданні ради РО 3 липня. Під час свого виступу він переконував колег, що не женеться за посадами і титулами, адже у своєму політичному житті вже досягнув висот і не має особливих амбіцій. Його мета – зупинити негативний тренд для партії, переконати однопартійців, що РО все ще є сильною і може перемагати PiS.

У своїх подальших інтерв’ю та виступах він підкреслював, що його мотивує “відновлення в Польщі демократії, свободи та гідності”, відтак посади значення не мають. І справді, він навряд чи боротиметься з часом за президентське крісло. Туск неодноразово заявляв, що президент у Польщі не має значних повноважень, а тому ця посада його не дуже цікавить. Зовсім іншим питанням є прем’єрські амбіції. Не виключено, що саме за цю посаду він усе ж побореться як лідер партії, яка ставить собі за мету перемогти в наступних виборах.

Туск мотивує своїх партійних колег, що варто рішуче, без жодних застережень і сумнівів, вийти на боротьбу з Качинським та його оточенням, яких він називає “очевидним злом”. Він переконує, що правляча Об’єднана правиця за шість років при владі себе повністю скомпрометувала: корупція, кумівство, невдалі управлінські рішення, євроскептицизм, нерозуміння викликів сьогодення, таких, як зміна клімату, тощо.

Туск наполягає, що PiS привчив суспільство до “аргентинсько-венесуельського способу мислення”: спокушати народ усе новими пільгами. Утім, як досвідчений політик Туск не поспішатиме забирати соціальні переваги, надані урядами PiS, і які добре сприймаються суспільством. Новий-старий опозиційний лідер, аби припинити спекуляції й забрати аргументи у соратників Качинського, з випередженням заявив, що після приходу до влади його партія не забере у поляків доплат на дітей (програма “500+”). Ба більше, він назвав помилкою підняття його урядом у 2012 році пенсійного віку в Польщі, яке Качинський успішно скасував п’ять років потому.

Не залишає Туск сухої нитки і на міжнародній політиці уряду PiS. Він прямо вказує, що Качинський реалізовує в Польщі “політику Путіна” по розвалу ЄС зсередини. Елементом цієї мозаїки він називає нещодавнє підписання 16-ма партіями з країн ЄС, зокрема і PiS Качинського, угоди між євроскептиками про співпрацю в Європарламенті. Значна більшість цих партій не приховують свого захоплення чи симпатій до Путіна. На переконання Туска, якщо Польща “випаде з європейської сім’ї”, то це матиме згубний вплив на весь континент і може стати початком кінця ЄС.

РЕАКЦІЯ ОПОНЕНТІВ

Поява на польському політичному небосхилі відомого гравця неабияк збентежила як політичних опонентів, так і потенційних союзників. Тим більше, що плану-мінімум Тускові вдалося досягнути практично одразу: за перший тиждень після оголошення повернення до політики – рейтинг РО зріс на 5-6% і вона знову вийшла на друге місце (20-25%), поступаючись лише PiS. Cам Туск знову став найпопулярнішим політиком опозиційного табору, випереджаючи Шимона Головню та Рафала Тшасковського.

Качинський та його оточення реагують на повернення Туска доволі стримано. Хоч вони кепкували з періодичних заяв про повернення ось-ось експрезидента Євроради до політичного життя Польщі, але все ж брали до уваги таку ймовірність. Політики PiS передрікають, що рейтинг РО у короткостроковій перспективі може зрости. Водночас як Качинський, так і його партійні прибічники переконують, що у Туска немає політичного майбутнього у Польщі, що він політик минулого, який не об’єднує, а розділює. Схоже, влада лише опрацьовує план: яким чином діяти в умовах появи впливового конкурента на політичній сцені за два роки до парламентських виборів. Утім, вибори можуть відбутися і раніше, якщо PiS визнає, що це потрібно зробити, поки партійний рейтинг є доволі високий (понад 30%).

Інші опозиційні сили, які ділять з РО одне електоральне поле, також мають над чим задуматися. Попри те, що Туск декларує співпрацю і бажання об’єднуватися з іншими опозиціонерами проти партії влади, зрозуміло, що в політиці друзів немає. Натомість загроза втратити електоральну підтримку на користь партії Туска і навіть не подолати 5-відсотковий бар’єр для деяких політсил значно зростає. Тому “Польща 2050”, Об’єднані ліві й Польська селянська партія хоч і не поспішають відкрито критикувати Туска, але й особливого ентузіазму також не демонструють. Лідер РО вже задекларував початок розмов з опозиційними партіями, які мають схожі політичні цінності, але ці переговори навряд чи будуть простими.

Здається, Туск повернувся до польської політики у доволі непоганій формі, із заготовленими відповідями на всі незручні питання. Політик переконує, що не прагне помсти, а хоче лише відновлення демократичного ладу в країні. Проте навряд чи він забув багаторазові виклики впродовж останніх років до польської прокуратури у численних справах Смоленської катастрофи, де йому закидають ледь не співучасть у катастрофі літака екс-президента Лєха Качинського. Або ж знакове голосування за продовження його каденції на посаді президента Євроради у березні 2017 року, де проти його кандидатури з 28-ми країн ЄС голосувала лише Польща. Тому до боротьби його мотивуватимуть не лише суспільний інтерес, а й яскраво виражені особисті мотиви.

На забобонні зауваження, що, мовляв, двічі в одну й ту ж ріку увійти неможливо, він відповідає по-філософськи: ріка вже зовсім не та, вона сильно змінилася за останні сім років.

Чи змінився також Туск і чи не буде його другий прихід до польської політики поверненням у відоме, але трохи призабуте минуле боротьби тет-а-тет із Качинським? Багато хто передрікає саме таке дежавю. Але світ за останні роки сильно змінився, з’явилося дуже багато нових зовнішніх і внутрішніх викликів, яких не було ще 7-10 років тому, з’явилася також нова генерація політиків у Польщі, які вже не хочуть бачити в політиці ані Качинського, ані Туска.

Отже, це протистояння Качинський-Туск, здавалося б, з минулої епохи, – і справді може мати інше забарвлення, іншу філософію. Щоб зрозуміти, як розвиватиметься ситуація, треба дочекатися нового політичного сезону в Польщі восени цього року.

Юрій Банахевич, Варшава