Поширення методів Путіна-Медведчука з України на всю Європу
У більшій частині Європи, Євросоюзі, католицькій, лютеранській під час Великодніх днів життя зазвичай трохи завмирає. Але цьогоріч воно вирувало, як ніколи, збуджене скандалом, що розпочався минулої середи, 27 березня, коли в Чехії було розкрито фінансовану з РФ мережу впливу, котра займалася поширенням російської пропаганди у Європі та підкупом політиків.
Схожі скандали бували й раніше. Але в цій історії проявилася характерна відмінність, якої, здається, раніше не було. Чільні ролі у здійсненні викритих дій займали вихідці з України. Це не випадковість, а концепт, який здався Кремлю найбільш комфортним в умовах повномасштабної війни. Атакуючи Україну, він показово просуває – та погрожує надалі просувати – російські імперські інтереси під брендом медведчуківської «Другой Украины». Російськомовність, заявлена в назві – принципова. Адже можна було знайти інше визначення, яке російською та українською було би ближче за звучанням, а не як тут: «другая–інша». Тобто ця «Україна» настільки «другая», що власне і не є Україною. А значить, у даному випадку слід казати про російську атаку під фальшивим прапором.
VOICE OF EUROPE VS VOICE OF AMERICA ПІД ПРАПОРОМ МЕДВЕДЧУКА
Важливе місце в цій операції займав Віктор Медведчук і створена за його участі новинна платформа Voice of Europe (теж фальшивий за назвою бренд), який став рупором антиукраїнської пропаганди для підгодованих європейських політиків ультраправої орієнтації. Як повідомлялося, мова йшла щонайменше про діячів із Німеччини, Франції, Польщі, Бельгії, Нідерландів, Угорщини.
Російська сторона не квапилася реагувати на таку дзвінку подію. Перший «вихлоп» 29 вересня був не надто гучним. Фігурант історії Медведчук виступив як колумніст на платформі «Смотрим. ру» російського державного телерадіомовника. А нідерландський євродепутат Марсель де Грааф написав явно не випадковий підлий твіт, підхоплений роспропом.
Другий етап почався 1 квітня. В День дурня Медведчук виступив із другою колонкою, в якій, на відміну від першої, вже прямо та розгорнуто говорив не тільки про «погану Україну» часів Зеленського, але й про історію, яка закрутилася навколо Voice of Europe. Показово, що він сам напряму зв’язав її зі зовнішньополітичною активністю його «Другой Украины». Того ж дня на цю ж тему виступив з великим текстом ще один «колишній українець», знаний російський пропагандист Володимир Корнілов (виїхав у Росію ще 2014 року).
Тобто вийшло так, що українські колаборанти виявилися в цій історії на перших ролях не тільки під час проведення операції, а й залишені на них і надалі, коли було затребуване пропагандистське прикриття, виправдовування.
Тут варто згадати ще одного «українського» фігуранта справи, проти якого у зв’язку з Voice of Europe Чехія ввела санкції нарівні з Медведчуком. Це Артем Марчевський, колишній керівник молодіжного відділення ОПЗЖ, колишній генпродюсер телеканалу «112 Україна» (і це знову ж таки той випадок, коли слово потрібно залишати в лапках, аби не вводити в оману – «Україна»).
І якщо вже зайшла мова про бренди. Давайте проговоримо очевидне про назву цього пропагандистського рупора – Voice of Europe. Після 2014 року промосковські структури вже намагалися на різних рівнях використовувати цей маркер – «Голос Європи». Але, як бачимо, вільно та розкішно він зажив тільки після перекладу англійською та безперебійного фінансування. Voice of Europe – зрозуміле, прозоре заявлення прямої альтернативи Voice of America: Europe vs America. Це перший за важливістю клин розколу, який хоче вбити Москва – в євроатлантичне партнерство. Ідея та тактика, звісно, не нові. Але ця назва постулювала її як ніколи чітко.
«УКРАЇНА» ПРОТИ УКРАЇНИ ТА ЗАКЛИК ДО КАПІТУЛЯЦІЇ
Повернімося до протиставлення України та «України». Україна нині в центрі, в самій суті суперечок, протистояння в демократичній Європі. Атакувати ж її/нас найбільш зручно з використанням брехливого маркера «Україна».
Напередодні виборів до Європарламенту в червні дебати накручуються довкола української тематики. При цьому мета кремлівської пропаганди – переконати демократичний світ, що не треба допомагати Україні, треба сприяти її поразці. Та й самим не слід працювати задля самооборони, взагалі не варто чинити опір Росії, найкомфортніше – просто скласти руки перед її навалою.
Саме це було стрижневою темою п’ятничного тексту колумніста Медведчука під назвою «Політичне доміно Зеленського: як Захід штовхає світ у військову катастрофу». Медведчук у ньому залякував демократичний світ війною, пританцьовуючи на темі, розпочатій відомими заявами Еммануеля Макрона (про можливість військової допомоги Україні). І тут є тонка сутнісна межа, яку читач може переходити не помічаючи: незрозуміло, чи йдеться тільки про те, що не треба посилати європейські війська на допомогу Україні, чи також про те, що взагалі не варто мати армію, яка може протистояти російській.
Цікаво подивитися, кого кум Путіна назвав вірогідними наступними учасниками війни проти Росії (згідно з планами «підступного Заходу») – «Центральна Європа, Скандинавія, Балкани». Зрозуміло, що список не випадковий, затверджений. Це пропагандистська подача, свідоме накидання м’яча добре відомим російським партнерам в центральноєвропейських та балканських країнах. Але що Медведчук мав на увазі, кажучи про Скандинавію? Адже там, здається, досить чітке несприйняття російської агресивності. Чи не слід це вважати анонсом до якихось дій з дестабілізації європейської півночі?
Також варто зазначити, що в цьому списку відсутні країни Балтії, бо попри невелику чисельність вони рішуче налаштовані чинити опір агресору та ще й надихають на це партнерів по НАТО. Також можна пригадати, що й сама тема російського впливу на євродепутатів цього року стала широко обговорюваною, в тому числі в Європарламенті, після викриття й оприлюднення зв’язків з ФСБ латвійської депутатки Тетяни Жданок.
ПІДХОПЛЕННЯ ТЕМИ НІДЕРЛАНДСЬКИМ «АГЕНТОМ ВПЛИВУ»
Другим текстом, підхопленим російською пропагандою в п’ятницю, став коротенький, але насичений твіт нідерландського євродепутата Марселя де Граафа. Він за освітою теолог, прибічник «традиційних цінностей». Коли у 2015 році ультраправі депутати заснували в ЄП групу «Європа націй і свободи», Грааф став її співголовою разом з Марін Ле Пен. Отже, це людина із сумнівною, маргінальною, але все ж таки біографією, а не якийсь ноунейм.
Тим більш скандально та безглуздо виглядає його твіт від 29 березня. У першому реченні Грааф повністю пристав до російських звинувачень України в теракті в «Крокусі» (у що, як ми знаємо, навіть путінське оточення не вірить). У другому він заявив, що для прикриття цього з’явилася історія «про проплачену Росією пропаганду» (не пояснивши, власне, у чому тут зв’язок). А в третьому реченні Грааф робить висновок, що це зроблено для того, щоб європейці продовжували ненавидіти росіян та були готові воювати, «щоб захистити фінансові інтереси західної еліти».
Виразно бачимо тут підхоплення тез медведчуківського тексту: європейці, не треба захищатися від можливого російського наступу, «Путін прідьот, порядок навєдьот». Шалено викривлена логіка, коли відсіч агресору, самозахист подаються як служіння можновладцям. У цьому також можна побачити спробу нагнати такого ж панічного страху перед нацистською навалою, як і той, що роздмухувався в Європі 1930-х років. (При тому, що як Z складає лише половину свастики, так і російська армія по потужності далека від вермахту).
ОБЦЕНЬКИ «БОРОТЬБИ ЗА МИР» ВІД ДВОХ КОЛАБОРАНТІВ
І тільки в понеділок роспроп нарешті дозрів до того, аби відповісти на звинувачення, кинуті в бік Москви, більш-менш розгорнуто. І, як уже зазначалося, обидві публікації – від ексукраїнців.
Медведчук і Корнілов у текстах різного розміру (у Медведчука – більше) та якості (у Корнілова – більш спритний, політологічно оформлений) просувають дві найбільш важливі для російської пропаганди тези. Медведчук робить акцент на тому, що Європа, слідом за Україною, стає на хибний шлях протистояння Росії. Вона протидіє російській пропаганді та її агентам, вони закриває їхні медіа-активи… Який жах – Європа стає схожою на Україну! (Описано це так докладно та з такою патетикою, що, здається, Медведчукові досі болить втрата на початку 2021-го улюблених медіа-іграшок – телеканалів «112 Україна», Zik і NewsOne).
Корнілов у першу чергу намагається довести, що в діяльності проросійських діячів, які гуртувалися навколо Voice of Europe, нема нічого такого. Ну от абсолютно нема! Мовляв, це все було так підлаштовано, аби не дати прийти до влади в Європарламенті проросійським ультраправим силам. (Принагідно нагадаю, що Ерефія одночасно заявлена борцем із українським «нацистським режимом»).
При цьому корисно подивитися на фінали цих споріднених, скоординованих, одночасно виданих текстів. Вони, на перший погляд, здаються протилежними. Але це протилежність двох поверхонь обценьків, які мають вхопити наївну аудиторію.
Медведчук гримає, що «ще не пізно запобігти військовій катастрофі й розпочати процес розрядки» (тобто, для початку, загальноєвропейської капітуляції). І наостанок патетично додає, що ніщо не зупинить громадський рух «Другая Украина» у його боротьбі, «як в Україні, так і в країнах колективного Заходу», котрі нас підтримують.
А Корнілов пророкує, що «черговий "Рашагейт"» закінчиться «майже одразу» після виборів до Європарламенту. При цьому фіналізує все заявою, що твердження борців проти російської загрози є «примітивною брехнею».
Отже, з одного боку, один спікер обіцяє наполегливо продовжувати пропагандистську діяльність, в якій його щойно викрили. А з другого боку – другий спікер називає брехнею будь-які твердження про загрози від подібної активності. При цьому обидва збігаються у тому, що це все така путінська «боротьба за мир»! І саме ця теза є тим гвіздком, клепкою, що тримає разом, робить дієвими пропагандистські обценьки.
До речі, тут також можна побачити кальку з нацистської пропаганди 1930-х років. У ній Гітлер був абсолютно миролюбним: просто щоб не було війни, з ним треба в усьому погоджуватися. А ті, хто чинять спротив чи допомагають іншим робити це, –«розпалювачі війни».
МОДЕЛЬ, ЯКА НЕ СПРАЦЮВАЛА В УКРАЇНІ, НЕ СПРАЦЮЄ І В ЄВРОПІ
Історія з викриттям злочинних дій Voice of Europe, за великим рахунком, тільки почалася і ще матиме продовження. Але вона вже показала новий варіант російського політичного та медійного впливу на демократичний світ.
RT, Sputnik, Россотруднічество уже добре відомі та надто токсичні в демократичному світі. І не так щоб на заміну, але на доповнення їм запускаються новітні «Другая Украина» та Voice of Europe. Фактично Кремль намагається пристосувати до Заходу ту ж модель впливу на Україну, яка діяла під керівництвом Медведчука протягом 2018-2021 років.
Для України та українців це урок пройдений та вивчений. (Тому не дивно, що у викритті схеми з Voice of Europe значну роль зіграла СБУ). І ми готові ділитися набутим досвідом.
Олег Кудрін, Рига
