Перші години війни: що про них можна сказати вже

«Укрінформ» опитав військових експертів. Станом на 12:30. Далі буде…

Павло Лакійчук, капітан I рангу в запасі, керівник військових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»:

«Я б не хотів, щоб оприлюднена мною оперативна інформація відрізнялась від офіційної, що надається ГШ, ДПСУ, СВ. Це буде неправильно і так не можна.

Що стосується масованого авіаційно-ракетного удару противника, то він діє за "класичною" схемою: нанесення ударів по об'єктам системи ППО, аеродромам, органам управління, пунктам базування флоту тощо. Те, що удари наносяться на всю глибину території України, свідчить, що основна мета ворога на цьому етапі – не стільки завоювання панування в повітрі, скільки посіяти паніку серед населення, дезорганізувати організацію державного управління. Руйнація "повітряного мосту" від наших союзників нічого ворогу не дасть – доставку вантажів можна здійснювати наземними засобами, через територію наших дружніх сусідів. Українські Збройні сили ведуть оборонні бої, ворог вже несе втрати в літаках, бронетехніці, живій силі. А як могло бути інакше? Вони до нас не в гості прийшли. Перші дні будуть найважчими. Тримаймося!»

Юрій Бутусов, військовий експерт, головред Цензор.НЕТ:

«Вранці Росія завдала ракетні та авіаційні удари по радарах та зенітно-ракетних комплексах ППО; Авіабазах; Складах боєприпасів бригад сухопутних військ.

Російська армія веде наземний наступ у Харківській, Херсонській, Чернігівській, Сумській, Луганській, Донецькій областях.

Російська армія подолала відстань 40 км до Харкова. Також російські війська йдуть на Суми. В цьому нема нічого катастрофічного, бо прикрити фізично 2000 км кордону неможливо. Оборона нашої армії буде будуватись навколо великих міст. Саме активна оборона міст зможе скувати російський наступ, та реалізувати можливості нашого сучасного озброєння та артилерії. Росіян зупинять виключно втрати.

Зараз Путін намагається вести маневрену безконтактну війну, але вибити ЗСУ з міст таким чином неможливо. Росіянам доведеться битися, а не кататися по тилах. Тому зараз ми дивимось на розвиток обстановки, розуміючи і наші слабкі і сильні сторони.

Ефективність міжнародної підтримки України залежить від сили нашого спротиву у кожному місці, де розгортається оборона. Політичні можливості та допомога союзників будуть максимально ефективні, коли Україна покаже, як потужно ми чинимо опір ворогу. Тепер кожен має зробити все, на що здатен заради нашого народу та нашого майбутнього. Потрібно діяти. Ми несемо втрати, але наша армія завдає потужні удари по ворогу. Це не прогулянка для Путіна. Слава Україні!»

Анатолій Кравчук, військовий експерт, офіцер ЗСУ:

«Перший удар був класичний. Росіяни «відпрацювали» по аеродромах. Наскільки мені зрозуміло, це були саме військові летовища або подвійного призначення. Після цього було реальне вторгнення через декілька областей на Сході. Перший удар прийняли наші прикордонники. Чому прикордонники? Я не розумію. Адже прикордонники мали б бути підсиленні збройними силами. Восьмий рік іде війна, але по факту – ситуація, як у 2014 році. Це з мінусів.

З умовного плюсу. Повномасштабне вторгнення передбачає, що після ракетно-бомбових ударів та авіації – йде потужне вторгнення піхоти. А його немає. Принаймні, поки що. Так, невеличкі прориви на різних ділянках фіксуються, зокрема, зі сторони Білорусі.

З плюсів. Якщо поглянути на ситуацію, яка склалася в містечку Щастя… Так звані «денеери», за допомогою російських військових, спочатку змогли його захопити. Але зовсім скоро наші збройні сили відбили його. І це дуже добре. Це позитивний сигнал. Значить росіяни не змогли знищити військову інфраструктуру, а головне – органи управління. Системи не порушені, ЗСУ не обезкровлені й – здатні давати адекватний опір ворогу.

Що буде далі? Має підключитися світова громадськість, дипломатія. І в мене дуже велике сподівання, що санкції будуть реально потужними – вбивчими для ворога. Перші заяви, зокрема, з боку ЄС, мовляв, обмежимо РФ доступ до передових технологій і так далі. Поки це виглядає смішно. Втім, побачимо, що буде далі. Але в будь-якому разі, ніякого страху нема. Те, що ми вже збили під десяток ворожих літаків – це також говорить про те, що опір ведеться потужний. Ніхто просто так не пройде. Щодо танків… На жаль, поки що спалили їх мало. Як тільки росіяни отримають по зубах – бажання наступати зникне. Маємо відбити у ворога стимул для наступу, війна не повинна набути затяжного характеру. Потрібен бліцкриг, але тільки з нашого боку. Слава Україні!»