Легенда, народжена на Зміїному
У ці дні важко стримувати емоції, очі самі плачуть, не питаючи... Легенда, народжена на Зміїному...Над моїм рідним Вишгородом гвинокрили, а на Олжиному пагорбі протиповітряна оборона, і збили-таки один десь над Міжигір'ям...
Гради російської орди б'ють по моєму Харкову... На моїй Оболоні якась бидлота на танках давить легковик... Під моєю Одесою ракета вбила 8 чоловіків і 10 жінок на радіолокаційній станції.... Мої Позняки, Ірпінь і Іванків, Суми, Конотоп і Маріуполь, Херсон і Винниця, Гениченськ, Буча і Гостомель, Житомир і Івано-Франківськ... Тільки що, буквально вчора був там... Кожне село і кожне місто сприймається у коротких повідомленнях Генштабу так, ніби саме там народився, хоча я у трьох поколіннях киянин.
У ці дні майже постійні спілкування з пресою. Всі світові гранди стоять у черзі за інтерв'ю, хоча краще б ніколи в очі їх не бачити, але хлопці зі Зміїного повернулися б додому. Всі 13.
Знаєте, вони - іноземні журналісти - реально не розуміють, що робить нас - нами, чому наші хлопці, такі різні і часом такі кострубаті "на гражданке", раптом стають Воінами, рівних яким немає. Це вони беруть у полон танки, підривають собою мости і посилають ворожі кораблі нахуй. Чому наші жінки, одягнувши форму, стають тільки гарнішими, і тим самим дають відчуття родини і дому всім, хто знаходиться поряд в укритті, хоча при нагоді і послати можуть у такі краї, звідки точно ніхто не повернеться, насамперед - кривдники.
Скільки вже разів пояснював їм, що ми зараз стоїмо не за ЕС і НАТО, а за 360 років пригнічення, приниження, знущань і переслідувань, за Батурин і розстріляне відродження, за нищення української мови і Голодомор, за Чорнобиль, за вкрадену історію і церкву, за Щастя і Конотоп, і немає кінця цьому переліку. Стоїмо за свободу.
І не тільки вони, але і кремлівська істота так нічого про нас і не зрозуміла. Він ненавидить нас тому, що навіть 17-ти метровий пам'ятник Володимиру у Москві не зрушив з місця Дніпро і Почайну, а без них він просто пам'ятник, але не князь і не христитель; тому, що скільки не волай "господин Великий", а Новгород Києвом не стане; і скільки не кажи "патріархіт", а Вселенський - у Константинополі, а не в Москві. Немає в ординської істоти коріння, а у нас є.
Залишайтеся живими, у нас ще багато справ.
Сергій Корсунський