Туди, де пішов вже російський корабль…

Вставай, Україно, вставай, рідна ненько!

Вставай, Україно, вставай рідна ненько,
москаль вже годину не спить,
Містечка і церкви, і села рідненькі
З четвертої ранку бомбить!

Землею повзуть уже танки ординців,
І свастика з буквою «зет».
Непрохані гості несуть нам гостинців
Розруху, страждання і смерть.

Спокійно ми спали, гостей не чекали!
Ну що ж, як прийшли – то ідіть…
І танки тихенько собі почвалали
Ти ба – в них і в селах горить.

В них світло кругом і асфальтна дорога
Затишні господи, машинки стоять,
Фашистів нема.., то ми ж несли свободу!
Кого ж ми прийшли тут звільнять?

Живуть вони краще, ніж в нашій Росії,
І натовських баз ніц нема
Куди не зайдем, непривітні всі, злії
Всі кажуть про руський корабль…

Ото налякались, ото здивувалась:
Де квіти, горілка, ікра?
І де ж то обійми? Чому відцурались
Ми ж браття – у рабство пора.

Назад до Союзу у  крєпкі обійми
Расєюшки-матері вам,
Та каже упертий вам острів Зміїний:
«Пішов ти, російський корабль»!

На суші й на морі, на небі й у лісі
Тут ВСЕ – Україна, русин!
Наш дім і земля, й гніздо ластівки в стрісі.
Вертайся до мами, надурений син!!!

Гостинні ми, так, але лише для браття,
Якщо ж ти пілот літака,
Що, бомблячи місто, цілуєш розп’яття,
Зніми краще хрестик, тварюка така!

Ми різні, хірург ти чи син гречкосія,
Водій чи айтішник, закінчив філфак,
Та в душах незламнії маєм ми сили,
Хто рідную землю боронить – козак!

Прийшли ви у гості – та милості просим,
Обіймемо міцно, коктейль подамо.
Що, гаряче трохи? – «Прощєнія просим»!
А Київ побачите тільки в кіно…

Кіно не покажуть? О, Боже, – що вдома?
Валюти немає, на біржі кошмар.
- Синок, а ти де? – Та я, мамо, в полоні.
- А ти там, синочок, сто баксів придбай!

Терпіння скінчилось, валіть вже додому
В Росію у матушку в «дальнюю даль»!
Там вас зачекались, всіх, хто не в полоні
Туди, де пішов вже російський корабль…

Світлана Максимова
10.03.2022