Будьте народом, а не рашистами
Сябри! Ситуація, в якій опинився найближчий до вас народ -- українці, вимагає спілкуватися з вами мовою правди і тільки правди
Вісім років тому Росія безпричинно розв’язала війну проти України. Мета цієї війни – ліквідувати Українську державу і підкорити Український народ. Російська влада прагне в такий спосіб відродити російську імперію і почати реалізовувати політику глобального реваншизму, яка передбачає наступні війни по всьому світу, але вже за прямою участю в них наших народів - українців та білорусів.
Ставки в цій війні дуже великі – ми хочемо жити, вони хочуть нас вбивати. Ми хочемо бути, вони хочуть нас історично знищити.
Російсько-українська війна триває вже дев’ятий рік. Тільки за вісім років це багатолике зло принесло Українському народу незчисленну кількість бід і трагедій. Війна забрала життя 15 -ти тисяч українців. Десятки тисяч українців стали каліками. Росія окупувала значну частину нашої території – частину Донбасу та Крим. Два мільйони жителів Криму та Донбасу мусили покинути свої рідні місця та шукати кращої долі в інших регіонах України та за кордоном. Росіяни знищили чверть нашого економічного потенціалу та виснажують наші природні ресурси. На окупованих Росією територіях здійснюється прискорена денаціоналізація українців, обмежуються їхні права та свободи.
Однак це нас не зламало і не змусило нас підкоритися Москві.
24 лютого 2022 року Росія розгорнула Велику війну проти України. Розгорнула Велику війну так, як це зробила нацистська Німеччина 22 червня 1941 року. О четвертій годині ночі, коли українці спали глибоким сном, на їхні голови посипались бомби та ракети. Запалали міста, містечка та села по всій Україні - і на сході, і на заході, і на півночі, і на півдні, і в центрі країни. Зі сходу, півдня та півночі на Україну посунули тисячі танків, броньованих машин, багато іншої військової техніки та орди російських солдат.
Москва розраховувала окупувати всю Україну за кілька днів. Але наштовхнулася на героїчний опір не тільки української Армії, але й всього Українського народу. Бліцкриг Москві не вдався. За кілька днів українська Армія розвіяла міф про всесильність російського війська. Весь світ побачив, що російська армія – колос на глиняних ногах, а не друга армія у світі.
Ніхто і ніде в Україні не зустрічав і не зустрічає російських загарбників з хлібом-сіллю чи квітами. А зустрічають ворога із зневагою та люттю. Навіть в захоплених містах українці виходять на багатотисячні маніфестації проти окупантів. Люди виходять з державними синьо-жовтими прапорами і вимагають від окупантів піти геть з української землі. Такі маніфестації жителів південних міст України відкидають російську пропаганду про те, що російські війська зайшли в Україну для того, щоб звільнити українців від нібито нацистської влади.
Весь світ бачить облудну брехню Путіна про нібито визвольну місію російської зброї. І Ви, білоруси, не повинні дурити самих себе – вірити в брехню Москви. Мільйони Вас приїздили в Україну і бачили, що Україна є мирною державою з вільними людьми. Тому російська влада скаженіє. Окупант лютує.
Російська воєнщина розв’язала проти українців справжній геноцид – бомбардуються міста та села, що обертається великою кількістю смертей серед цивільного населення. Ворог проводить показові розстріли мирних громадян, руйнує заводи та фабрики, нищить поля з посівами.
Але ворогу не вдається залякати українців. Українська Армія за допомогою всього народу громить ворога з вірою в перемогу. За три тижні боїв українська Армія знищила понад 14 тисяч російських солдат, майже півтисячі танків та півтори тисячі броньованих машин, понад двісті літаків та гвинтокрилів, багато іншої техніки.
Ви, сябри, знаєте про це, бо морги у ваших південних містах переповнені трупами російських солдат, а лікарні – пораненими солдатами. А скільки трупів вивезено в Росію чи покинуто на українській землі – знає тільки Бог.
І в це пекло загарбницької російської війни Путін хоче кинути ще й білорусів. І саме тут ми хочемо сказати найгіркіші не тільки для Вас – сябри, але й для нас, слова.
Росія – ворог для Українського народу і його напад на Україну був очікуваним. Лице в лице російському окупанту нас не здолати. Але широкомасштабна участь Білорусі в цій російській агресії стала для України віроломним ударом у спину.
Білорусь допомогла росіянам під виглядом військових навчань приготуватися до нападу на Україну з півночі.
З білоруської території російські війська зайшли на нашу територію, щоб захопити нашу древню столицю Київ. З білоруської території обстрілюють ракетами українські міста та села. З білоруської території злітають російські літаки, щоб сіяти бомбами смерть на нашій землі. Білорусь забезпечує своєю інфраструктурою і ресурсами смертоносні забаганки Москви.
Білорусь вже цим зганьбила себе перед всім світом, насамперед перед Українським народом. Тавро Каїна вже на чолі Білорусі.
Але цього виявилося для Москви замало. Тепер, коли російські війська понесли великі втрати на древній поліській землі, Путін хоче поповнити лави своїх військ білоруськими солдатами.
Ми застерігаємо Вас, сябри, від вторгнення білоруських військ на українську територію. Як тільки білоруський солдат ступить на українську землю, то війна перенесеться і до Вас – у ваші міста та села. І Ви дуже швидко відчуєте те, що зараз відчуваємо ми. Відчуєте хижий оскал війни. І дуже швидко у кожен білоруський дім прийде похоронка. І дуже швидко білоруські матері заридають над своїми мертвими синами.
Саме такою буде ціна Вашої безвідповідальності і нелюдяності.
Ми, українці, не бажаємо для Вас цього. Але все у Ваших руках. Більше того, якщо Ви хочете гарантувати своєму народу майбутнє, то Ви повинні виявити всенародну, зокрема воєнну непокору російському окупанту.
Будьте народом, а не рашистами.
Пам’ятайте, що Добро завжди перемагає зло. Не ставайте на бік диявола Путіна. Ви вже повинні припинити допомагати російським військам вбивати українців. І буде мир на Вашій землі. І швидше прийде мир на нашу українську землю.
І тільки в такий спосіб Ви – сябри – зможете спокутувати гріх перед українцями та Богом за співучасть у російсько-українській війні на боці Москви.
Іван Заєць