Франак Вячорка, радник із закордонних справ Офісу Тихановської

У неділю в щоденній оперативній інформації міністерства оборони України було сказано, що нині зафіксовані ознаки підготовки збройних сил республіки білорусь до прямого вторгнення на територію України.

Тому розмова з керівником зовнішньополітичного напряму у вільнюському офісі Світлани Тихановської Франаком Вячоркою здається актуальною, а його оцінки такими, що заслуговують на увагу.

З БОКУ РОСІЙСЬКИХ ВОЯКІВ Є ПИХА У СТАВЛЕННІ ДО БІЛОРУСІВ

- Загроза прямої участі у цій війні військових сил білорусі завжди була високою. Що ми знаємо точно на цей час... Є декілька білоруських батальйонно-тактичних груп, які за ротацією перебувають біля білорусько-українського кордону. Одні приходять, другі йдуть. Мобілізації такої надзвичайної немає. Але може бути мобілізація традиційна – за кілька тижнів… Відомо також, що, як і раніше, білоруська інфраструктура використовується як тил. Наприклад, в обслуговуванні російських літаків і не тільки.

- Цікаво, які відносини між білоруськими та російськими військовими? В офіціозній картинці обидві сторони люблять розказувати про військове братерство, «союзную решимость».

- Насправді відомо, що російські військовослужбовці не довіряють білоруським. Знаю, що ставляться до них із неповагою, навіть не інформують – ні про польоти, ні про бомбардування. Загалом є така пиха у ставленні до білорусів – росіяни не вважають їх за серйозних вояків. Тому навіть якщо росія хоче, щоб білорусь увійшла у цю війну, то, на мій погляд, скоріш тільки для політичних дивідендів, але не для реальної військової потуги.

- Поясніть, будь ласка, що ви маєте на увазі. Які ще можуть бути дивіденди, якщо білорусь та її правитель і зараз під повним контролем путіна.

- Гадаю, мета безпосередньої білоруської участі може бути не стільки військовою, скільки бажанням «замазати» білорусь. Щоб у Путіна була змога сказати, що в цій ситуації не він один, а діє коаліція. І це відразу частково звільняє його від відповідальності за агресію, принаймні розпорошує її.

- У росії задля початку війни проти України та її продовження велася та ведеться шалена пропаганда. Яка ситуація із цим у білорусі?

- білорусь – точно не росія. Таких акцій, таких заповнених стадіонів на підтримку війни ви тут ніколи не побачите. У росії цей реваншистський імперіалістичний шал загальний – понад 70 відсотків підтримують війну. Це можливо, і я вірю в такі показники. В білорусі у щось подібне – не вірю. Цього просто не буде. білорусь здавна і по цей час живе гаслом «Аби не було війни». Плюс ще є традиційне «Моя хата скраю». Примусити білорусів стати агресором можна тільки під дулом автомату.

ВТОРГНЕННЯ РИЗИКОВАНЕ ДЛЯ ЛУКАШЕНКА. АЛЕ ВОНО МОЖЕ БУТИ

- Але в росії автоматів вистачає… І ви надали загальну оцінку. А яка зараз ситуація в середовищі білоруських військових?

- Знаємо, що йде тотальне промивання мозку всіх військових, пропаганда в усіх частинах. І серед генералів, і серед офіцерів, яким доводять, що це українські нацисти бомблять власні міста… Маємо розуміти, що також є серйозний тиск із боку путіна. Можливо, там поставлені дуже жорсткі умови. Тому зрозуміло, що ситуація тут непередбачувана. Але навіть, якщо їм накажуть перетинати український кордон, навіть якщо вони увійдуть на українські землі, наприклад на Волинь, то реакція білоруського суспільства буде зовсім неочікуваною. Я впевнений, що це може призвести до розколу не тільки серед силовиків, але й серед номенклатури, для якої це, напевно, стане такою «червоною лінією».

- Але все-таки перше питання – поведінка білоруських збройних сил, якщо надійде наказ ступити на територію України.

- Як себе поводитимуть саме білоруські військові – невідомо. Скільки буде переходів, скільки людей здаватимуться в полон українській армії… Я думаю, що тут наразі ніхто нічого не зможе спрогнозувати. Тому якщо мислити раціонально, то зараз відправляти білорусів безпосередньо воювати в Україну – небезпечно для тих, хто це робить. Це може призвести до розгойдування, дестабілізації ситуації в самій Білорусі, чого дуже бояться і лукашенко, і путін. За логікою, це може зіграти проти них, це взагалі великий ризик для їхньої влади – якщо зараз, серед вже існуючої турбулентності ще й почнуться протести у білорусі і бунти військових. З іншого боку, ми розуміємо, що у цій війні логіки в діях путіна, кремля та лукашенка немає жодної. Тому – все можливо. Все.

- Які в цих умовах дії білоруської опозиції?

- Ми робимо все, аби цього не відбулося. Зараз уже є протест серед мам військових, які не хочуть відправляти своїх дітей на цю війну вмирати. Ми робимо заклики, працюємо безпосередньо з військовими, допомагаємо, організовуємо для них безпечні канали виходу, наскільки це можливо, пояснюємо, що відбувається в Україні насправді. І розтовкмачуємо можливі наслідки від прямої участі в цій війні.

- Так, надання білоруської інфраструктури для здійснення агресії проти України – вже болісний удар по українсько-білоруських відносинах. Якщо ж черга дійде до безпосереднього вторгнення…

- Я можу тільки попросити українців – чітко розділяти білорусь і режим. Я розумію, що це легко сказати, але… У нас уже давно, багато років, існують дві білорусі. Одна – лукашенківська, яка маленька, але дуже агресивна, озброєна і проросійська, проімперська. З нею Білорусь справжня – біло-червоно-біла – бореться, жертвуючи і свободою, і життям. Ця Білорусь – справжня – вона на боці України від самого початку і до перемоги.

Олег Кудрін, Рига.