Сто чудових варіантів смерті путіна
Укрінформ поспілкувався з відомим аніматором Микитою Лиськовим, який нині створює мультики про різні варіанти смерті путіна
Аніматор запрошує робити те саме інших художників. Резонанс на таку пропозицію серед митців вражає.
Крім розмови, до вашої уваги – сеанс психотерапії, тобто самі мультфільми
У своєму телеграмі «АнімаціЯ» (https://t.me/deathmikki) Микита Лиськов започаткував флешмоб короткометражок про смерть путіна. Він закликав усіх, хто знається, як це робити, намалювати короткий мультфільм до 10 секунд про те, яким міг би бути кінець кремлівського карлика.
Розпочалося все з короткометражки самого ініціатора: ракета прилітає точно в голову путіна, й у нього з очей фонтанує кров. Ролики хоча й коротенькі, але дуже виразні й добре запам’ятовуються. Ось трактор, за кермом якого наш президент, тягне голову путлера, а за нею по борозні струмує кривава річечка. В іншому ролику за кремлівським карликом ганяються і вбивають його персонажі картин Марії Примаченко.
Дивитися – суцільне задоволення!
Микита Лиськов - режисер анімаційного кіно з Дніпра. У 2012 закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (режисер анімаційного кіно).
Найвідоміша робота режисера - короткометражна стрічка «Кохання» (Deep love), яку він створив при підтримці Держкіно в 2019 році. Анімаційний фільм став учасником більш ніж 80 міжнародних кінофестивалей та здобув 24 престижні вітчизняні та міжнародні нагороди. Як каже автор, ця 14-хвилинна стрічка - про його рідне місто. Дуже радимо подивитися – автор виклав його у вільний доступ в ютубі. Якщо коротко, про цю роботу можна сказати так – пронизлива, несподівана, абсурдистська, насичена якісним чорним гумором.
- Тоді я з’ясував для себе, що така, скажімо, досить суб’єктивна анімація - про моє рідне місто - виявилася дуже цікавою не тільки людям в Україні, а й у різних інших країнах. Я зрозумів, що треба продовжувати працювати з українською сучасністю, якось переосмислювати її, може, з якихось комедійних позицій. І якраз перед війною, буквально за тиждень, я подав необхідні документи в Держкіно на запуск нового фільму.
Але почалася війна, фільм довелося відставити, в мене з’явився вільний час. І я придумав цей проєкт путлер-капут, щоб долучити до нього і своїх друзів-аніматорів – створювати дуже короткі мультфільми на тему смерті путіна, - розповідає Микита Лиськов.
- Захотілося всю свою лють, злість, яка вирувала всередині, якось висловити через творчість. Фізично збити ракетою я нікого не міг, а от якось реалізувати свою лють… Перший ролик зробив на другий день війни. Ролик з картинами Примаченко, який відразу став дуже популярним - коли сталася ця історія з музеєм художниці в Іванкові. Це був неймовірний біль…
Микита пригадує: коли виклав перший мультфільм з ракетою в голові путлера в Інстаграм, його відразу видалили. А буквально через десять днів фейсбук прийняв рішення, що про путіна, про агресію рф вже можна писати, малювати що завгодно.
А ви вірите у візуалізацію думок? – запитуємо.
- Може, щось і спрацює, хотілося б сподіватися, - посміхається художник.
Аніматор розповідає, що до цього руху зараз долучилося вже більше ста його колег, тобто надійшло більше ста робіт. І це тільки початок. Більшість стрічок - з України. Але надходять роботи з Канади, Бразилії, Китаю, Угорщини, Польщі, Молдови, Естонії…
Втім, найцікавіші мультфільми про смерть путіна вдаються все ж таки українцям. І це зрозуміло: для нас це найболючіша тема, найогидніший персонаж. А ще ми знайомі з різними мемами, жартами з національним колоритом, як про трактор, наприклад. Європейці всього цього не знають, вони знайомі з ситуацією поверхово. Та Микита впевнений, що у цього проєкту є хороше майбутнє, що він матиме попит у Європі, його будуть і на фестивалях показувати.
- Щойно, наприклад, мене попросили з Польщі надіслати всі ці роботи, щоб демонструвати їх на екранах у одній з художніх галерей. Я думаю, що зараз взагалі для українських митців дуже багато різних можливостей у світі відкрилося.
Як ви це поясните? – запитуємо художника.
- Війна кардинально змінила сприйняття світу, відбулася переоцінка цінностей, змінилися й якісь правила життя. Дійшло, навіть, до певної розгубленості: все, що ти накопичував, розробляв як художник, раптом виявилося непотрібним. З’явилися інші теми, які треба осмислити – більш болючі, агресивні, сучасні. От, наприклад, чи можна зараз критикувати Україну, як раніше? Це неприпустимо. Зате віра в нашу країну з’явилася непохитна.
Лариса Гаврилова. Київ
Текст проілюстровано анімаціями Микити Лиськова