Мова - наша зброя, жодних компромісів у цьому питанні не буде
Російськомовна Україна необхідна ворогу і смертельно небезпечна для українців
Доброго дня, я Володимир В‘ятрович. Я з України. Всім привіт просто з виру історії.
Те, що в Україні частина людей розмовляють російською мовою, Росія намагається використати як «доказ», що ми з росіянами — «один народ», а українська держава — штучна.
Але насправді цей факт має протилежне значення.
Поширення російської мови в Україні — результат імперської політики Росії.
Імперська влада системно і послідовно витісняла українську мову з ужитку, починаючи з 18 століття. За допомогою політики русифікації намагались сформувати «общерускій» (а пізніше — «совєтскій») народ.
Якби їм це вдалось, якби імперія таки змогла знищити нашу мову, України б уже не було як незалежного суб’єкта.
Але українська мова стала мовою літератури, увійшла до громадсько-політичного життя, утримувала позиції як розмовна. Саме це дозволило українцям у 19 — на початку 20 століття усвідомити себе єдиним народом. І це усвідомлення зробило можливим створення української держави.
Так само було у поляків, фінів, литовців, грузинів… Більшість сучасних європейських держав і всі без винятку держави Східної Європи створені перш за все на грунті спільної мови.
Кілька винятків, на які любить посилатися російська пропаганда — лише підкреслюють правило.
Русифікація України перетворила б її не на Швейцарію, а на Білорусь. А потім на частину Росії.
Бо імперія не допускає співіснування двох мов — вона хоче придушити українську. Імперія хоче повністю замінити її російською мовою, а відтак — їхніми сенсами.
Ми зараз бачимо, як російські бомби нищать наші міста і села, зрівнюють їх із землею за відмову скоритись. Те саме Росія століттями чинила з нашою мовою. Знищувала, щоб каменя на камені не лишилось.
Ще 100 років тому Таганрог чи Білгород з околицями були частиною українського Приазов’я чи Слобожанщини. Але тотальна русифікація перетворила нащадків тамтешніх українців на частину російського народу, який вторгся у наші домівки.
І після падіння СССР Росія не припиняла русифікації незалежної України. Через російськомовні медіа, фільми, музику, через перешкоди у відкритті українських шкіл, через русифікаторський закон Ківалова-Колесніченка.
Улюблена маніпуляція тих, хто просуває російські наративи — про російськомовних бійців, які захищають Україну. Мовляв, боротьба проти русифікації принижує їх.
Це абсурдна постановка питання. Україна вільна держава, і ніхто в нас не обмежує мову приватного спілкування.
Але мова публічна, мова як складова української держави, культури є українською для всіх, хто воює за Україну.
Так є зараз, і так було з 2014 року, коли воїни всіх національностей, якою б мовою вони не розмовляли, встали в обороні України від русского міра.
Русифікація цілиться у самі основи нашої держави. Закон про мову базується на простому принципі: повна свобода вибору мови приватного спілкування і максимальний захист української мови в усіх публічних сферах.
Такий підхід підтримує абсолютна більшість українців. В тому числі — ті, хто в побуті розмовляє російською. Зміцнення позицій української мови по всій країні стало одним із чинників, які зробили наш народ згуртованим.
Саме з цим згуртованим народом зіткнулися російські загарбники. Саме цю єдність вони хотіли б зруйнувати. Не випадково однією з ключових вимог їхнього ультиматуму є «защіта русского язика». Що насправді означає — знищення української мови, а відтак — української нації.
Тому жодних компромісів у цьому питанні не буде. Бо мова — наша зброя у війні за українську незалежність. Ми відженемо російську армію за межі України і триматимемо кордони, в тому числі мовні.
Щоб русскій мір не мав тут більше жодного шансу.
На цьому нині все. До наступних зустрічей у вирі історії.
Слава Україні!
Володимир В’ятрович