Ворог має відповісти за злочини, скоєні під Києвом

Україна обурена. Світ обурений. Що треба зробити, щоби рашистські нелюди понесли жорстоке і справедливе покарання?

Ірпінь, Буча, Ворзель, Гостомель… Ці назви ще недавно затишних прикиївських курортних містечок – ліси, луки, річка, дитячі табори, санаторії - стали відомі світові уже декілька тижнів тому, з кінця лютого. Саме там, на західному березі річки Ірпінь, українські воїни зупинили наступ рашистської орди на Київ. Кілька тижнів Україна з надією чекала на їхнє звільнення. Але, коли це нарешті сталося, після того, що визволителі побачили на вулицях, всіяних трупами мирних жителів...

Мабуть, немає такої кари для рашистських убивць і ґвалтівників, яка б видалася нам сьогодні достатньою для нелюдів.

 «З дитинства пам'ятаю зупинки електрички із милими назвами – Ірпінь, Буча, Лісова Буча. А зараз попросили дитяче харчування не передавати… Дітей немає, майже всіх убили… Поки що незрозуміло, як займатися буденним, як працювати», - так нині відчуває Гарік Корогодський,  відомий  бізнесмен і благодійник.

Глава українського МЗС Дмитро Кулеба закликав довести санкції проти путінської росії до рівня реального розгрому економіки. Для цього достатньо зробити лише три кроки:

1. Повне ембарго на експорт нафти і газу;

2. Відключення ВСІХ російських банків від платіжної системи SWIFT;

3. Закриття портів для заходу всіх російських суден.

Ми не маємо поки що консолідованої відповіді Заходу на цей заклик. Але треба визнати: цивілізований світ не «дозував» свого болю й гніву у відповідь на російські злочини в Київській області.

Президент Євросоюзу Шарль Мішель назвав геноцид українців у Бучі «Бучанською різаниною». «ЄС допоможе Україні зібрати необхідні докази для позовів до міжнародних судів. Подальші санкції та підтримка ЄС на підході», - пише він на своїй сторінці у ФБ.

«Ми працюватимемо спільно з нашими партнерами, українською владою та компетентними міжнародними судами, включаючи Міжнародний кримінальний суд, над тим, щоб ці дії не залишилися безкарними, а винні в цьому злочині відповіли за свої дії», – глава МЗС Франції Жан-Ів Ле Дріан.

А це – президент Франції Емануель Макрон: «Фотографії, які ми побачили зі звільненого під Києвом містечка Бучі, нестерпні. На вулицях сотні вбитих мирних мешканців. Мої співчуття постраждалим, моя солідарність з українцями. За ці злочини доведеться відповісти російській владі».

«Я закликаю, щоб міжнародні організації отримали доступ до цих територій, щоб незалежно документувати ці звірства. Ми маємо розслідувати злочини російських військових і притягувати винних до відповідальності», - заявив канцлер ФРН Олаф Шольц.

Звісно, з росії прозвучало те, що і мало прозвучати. Міноборони Росії, в особі свого конашенкова, все «спростувало». Мовляв, всі фотографії та відео є «провокацією», а свідчення катувань, зґвалтувань — це, по-конашенківськи, фейки виробництва Служби безпеки України та українських журналістів.

Звісно, полемізувати з виродками з рашистського МО не має жодного сенсу – їх разом з їхнім злочинним верховним начальством та катами-підлеглими треба чимшвидше притягати до справедливого суду. Як тут виглядають перспективи людства?

Ми звернулися до відомих українських правників-міжнародників з двома запитаннями:

1. Чи дає змогу міжнародне право оперативно і адекватно зреагувати на те, що ми побачили у звільнених містах Київської області?

2. Що тепер має робити Україна, що від нас залежить?

Антон Кориневич, агент України в Міжнародному суді ООН, постійний представник президента в АР Крим:

"Головне, щоб всі ті звіри, які вчиняли злочини, понесли за них індивідуальну кримінальну відповідальність"

1. «Так, може. Міжнародне право має відповідні конвенції, відповідні визначення щодо злочинів проти людяності, воєнних злочинів і геноциду. Міжнародний кримінальний суд зараз проводить офіційне розслідування ситуації в Україні. А до юрисдикції Міжнародного кримінального суду відносяться всі три категорії міжнародних злочинів: геноцид, воєнні злочини і злочини проти людяності. Тому в межах того офіційного розслідування, яке зараз проводить Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду – так, звичайно, я впевнений що Офіс прокурора МКС обов’язково надасть правову оцінку тому, що ми зараз бачимо у звільнених містах і містечках Київської області».

2. «Україна має поводити себе активно в контексті надання правової оцінки того, що всі побачили у звільнених містах Київщини. Ми тепер можемо і маємо діяти у двох площинах. Перша – відкриття нашими органами правопорядку кримінальних проваджень за фактами, які ми з вами всі бачимо.

Друга площина, у якій маємо діяти,  - наші органи правопорядку можуть надсилати відповідну інформацію в Офіс прокурора Міжнародного кримінального суду в межах їх офіційних взаємовідносин. Бо треба визначитися: чи варто певні епізоди розглядати в національних судах України, чи справи щодо найстрашніших звірств і найтяжчих злочинів передати до Міжнародного кримінального суду.

Головне, щоб всі ті звіри, які вчиняли злочини, понесли за них індивідуальну кримінальну відповідальність. Питання просто в тому, чи вони будуть притягуватись до цієї відповідальності в межах національних судів України, чи це буде робити Міжнародний кримінальний суд у Гаазі».

Тарас Цимбрівський, юрист-міжнародник, керівник Програми USAID «Права людини в дії»:

"Нам необхідно негайно закрити питання щодо гармонізації КК України з міжнародним правом в частині міжнародних злочинів"

1. «Міжнародне право має механізми, які мають реагувати на подібні випадки. Зокрема, це міжнародне гуманітарне право, міжнародне кримінальне право. Є також низка міжнародних організацій, які покликані опікуватися такими питаннями -  ООН, Рада Безпеки ООН, Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини... Треба пам’ятати, що міжнародне правосуддя достатньо повільно працює, особливо, якщо це стосується широкомасштабних порушень прав людини, які ми спостерігаємо починаючи з 24 лютого».

2. «Це все означає, що нам потрібно ретельно документувати всі порушення прав людини, які мають місце на території України. Головним чином йдеться про злочини проти людяності, воєнні злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права. Комунікувати ці питання водночас і на дипломатичній арені, через політичні канали. І водночас - залучати громадськість. Це ключові фактори, які дозволять досягнути успіху в притягненні РФ до відповідальності за всі злочини  - і вже скоєні нею в Україні, і ті, що ще можуть бути скоєні.

Ще важливе. Нам необхідно негайно закрити питання щодо гармонізації КК України з міжнародним правом в частині міжнародних злочинів. Злочини проти людяності та інші подібні злочини мають стати частиною українського КК. Цей законопроєкт уже прийнятий Верховною Радою, але до сьогоднішнього дня ще не підписаний Президентом Україні. Немає бути жодних зволікань, особливо з боку України, щоб подібні зміни набрали чинності й дозволяли правоохоронним органам України працювати в рази ефективніше, ніж зараз».

Борис Бабін, юрист-міжнародник:

"Не слід забувати про національне провадження, про процедури пов’язані з Європейським судом з прав людини"

1. «Уже розпочато провадження в Міжнародному кримінальному суді. Завданням українських органів влади, а також експертів громадських інституцій є оперативний збір відповідних доказів щодо фактичних обставин цих злочинів і надання їх Офісу прокурору Міжнародного кримінального суду. Другий вимір – взаємодія з Радою ООН з прав людини, адже у ній створена спеціальна комісія з трьох експертів, які також будуть збирати докази порушення прав людини в Україні. На відміну від Міжнародного кримінального суду, це не судовий орган, але він покликаний встановлювати факти порушення прав людини».

2. «Ми маємо невідкладно спрямувати цій комісії відповідну доказову базу. Я думаю, влада має вжити всіх заходів щодо якнайшвидшого відвідування цією окомісією звільнених територій України. Не слід забувати про національне провадження, про процедури, пов’язані з Європейським судом з прав людини, адже фактично держава-агресор ще відповідає за Європейською конвенцією, і відповідні провадження також мають бути порушеними.

Скоріш за все також будуть індивідуальні звернення до Європейського суду, комітетів ООН з прав людини, щодо злочинів вчинених державою-агресором. Якщо візьмемо структури мін’юсту і МЗС, – це як раз взаємодія з уповноваженими структурами ООН і Ради Європи. Якщо ж брати громадянський сектор і правозахисників, - це також сприяння жертвам у встановленні фактів і повідомленні обставин порушення їх прав знов-таки до Міжнародного кримінального суду, Європейського суду з прав людини».

Анна Гетьман, Київ