«Віджимали» авто, або Чому поліція досі не реагує на кричущий інцидент
Постраждалі та Укрінформ уже тиждень безуспішно намагаються добитися відповідної реакції з боку Нацполіції щодо неправомірних дій патрульних
Не по закону, а по звичайнісінському «бєзпрєдєлу», в стилі лихих 90-их, екіпаж патрульної поліції №701, прикриваючись «воєнним станом» в країні, намагався заволодіти автомобілем нашої колеги та її чоловіка. Нецензурні вислови, погрози, застосування сили… На тлі зовнішньої агресії це особливо огидно. Попри те, що інцидент відбувся ще тиждень тому, 4 квітня, реакції з боку вищого керівництва досі немає… Тоді не запитання, а констатація: Україна б’ється нині зі смертельним ворогом за право не просто бути, а бути частиною цивілізації, де подібне – в принципі неможливо.
«Я ТЕБЯ В ПОСАДКЕ ПРИСТРЕЛЮ, ЧМО…»
На одному з блокпостів, що знаходиться по вулиці Набережно-Лугова (вулиця в Подільському районі Києва), без представлення та в грубій формі сім’ї Якушевих було вказано вийти з машини з особистими речами.
Якушев: «Ми стояли на світлофорі біля блок-посту. Поліцейська машина зупинилась поруч, виїхавши на зустрічну смугу. Відчинили вікно і сказали зупинитись за блок-постом. Жодних порушень з нашого боку не було. Ми зупинились, бо вважали це черговою перевіркою у воєнний час. Поліцейський попросив посвідчення водія і документи на автомобіль. Все було йому передано. Він одразу ж сказав вийти з машини з особистими речами, достатньо грубо, без пояснень».
Поліцейські – старший лейтенант Панченко Владислав Олександрович (номер жетона 0176382), старший сержант Герасименко Дмитро Анатолійович (н.ж. 0000382) та Шевчук Ілля Андрійович (звання невідомо, н.ж. 0024297) – сказали, що їхнє авто вилучається для потреб ЗСУ.
Якушев: «Ми вийшли з машини й запитали в чому причина такого відношення, що саме нами порушено та щоб вони представились. Нам вказали відійти від машини. Один з поліцейських пішов в патрульну машину і по дорозі кинув нам: «Досить. Покатались. Тепер на цій машині буде їздити ЗСУ». Я відповів, що для вилучення авто для потреб ЗСУ є процедура: представник прокуратури, оцінщик і т.д. Тоді вони відповіли, що машина не оформлена належним чином і що вона вилучається. Неналежно оформлене авто, за їх тлумаченням, - це відсутність номерних знаків. Я пояснив, що машина приїхала зі США в січні цього року, а документи надійшли після початку війни, і що я не мав змоги поставити її на облік. Я дістав телефон і почав зачитувати постанову КМУ №190 від 04.03.2022 року, яка регулює реєстрацію авто у воєнний час. Один з поліцейських намагався вихопити у мене телефон та вдарив по обличчю. Потім схопив мене за голову й намагався вихопити телефон. Поліцейські вели себе зухвало від самого початку. Вони ображали та намагались спровокувати на якісь жорсткі дії. Вони погрожували побити, застрелити неподалік в посадці».
За свідченнями Якушевих, погроза одного з поліцейських звучала так: «Я тебя в посадке пристрелю, чмо...» Нижче - один із фрагментів розмови, який вдалося записати постаждалому.
Якушев: «Я двічі викликав поліцію, повідомляв, що проти мене застосували фізичну силу, але так ніхто й не приїхав. Поліцейські казали, що нам ніхто не допоможе. Насправді це був шквал емоцій. Вони поводились як бидло, як гопники. Вони кривлялись, знущались, висміювали та принижували. Знімати не давали. Я ледь устиг записати їхні прізвища та номери жетонів. Вони двічі хотіли забрати ключі від машини. Вже після підписання акту вилучення авто взяли нас в кільце і не відпускали, змусили їхати на штрафмайданчик, де знову намагались забрати ключі. Дорогою поліцейські розказували, що нам буде корисно походити пішки пару місяців. (…) Зрештою, я сам загнав машину на штрафмайданчик. Прийшли пішки до управління патрульної поліції, що на вул. Народного ополчення, 9. …Там нам сказали, що ми можемо забрати авто без проблем з тими документами, які у нас є».
Здається, хеппі-енд, машину ж повернули? Але хіба можна залишити все це беззаконня і знущання просто так? Подарувати? Наші колеги зверталися на 102 та до чергового в управлінні патрульної поліції. Громадян ніде не приймають…
Якушев: «Ми були в управлінні. Там все закрито, в приміщення не поскають. На вулиці тільки номер телефону, за яким можна дзвонити. Ми повідомили про інцидент, але з нами так ніхто й не зв’язався. Всі мої знайомі та друзі, які були на телефоні, в один голос казали, що це «по бєспрєдєлу». Більш того, вони запевняють, що це пройде безкарно для тих поліцейських. Суди не працюють, скаргами можна підтертися. В принципі, самі ж поліцейські казали мені це в очі. Виходить, що скаржитися у воєнний час нікому».
Ми, звісно, не можемо погодитися з тим, що шукати правди – виявляється марно. Погрози, приниження, застосування сили… Ми воюємо, щоб не бути суспільством, в якому подібне можливо в принципі. Ми боремося за те, щоб реакція в таких випадках була автоматичною та швидкою.
ТИЖДЕНЬ ПОТОМУ…
12 квітня. Реакції з боку вищого керівництва до сих пір немає. Пан Якушев повідомив нам, що з ним так ніхто й не зв’язався. Зрештою, ми також неодноразово намагалися вийти на керівництво Департаменту патрульної поліції за контактним телефоном, вказаним на офіційному сайті. Чому в однині? А тому, що єдиний номер (044) 284 19 75 – прив’язаний і до начальника, і до першого заступника начальника, і до заступника начальника, і до… приймальні.
Водночас ми направили детальний інформаційний запит до Нацполіції з проханням прокоментувати згадану історію, а також пояснити, чи збираються, і як саме, вони на все це діло реагувати. Знов таки, зателефонувавши за номером (044) 254-72-85 (на сайті Нацполіції вказано, як контакт для запитів ЗМІ) вирішили поцікавитися статусом розгляду нашого звернення. По той бік слухавки нам порадили звернутися в прес-службу Департаменту патрульної поліції за номером (067) 440-92-15. Однак… Абонент знаходиться поза зоною досяжності. Ну, чекатимемо відповіді на інформаційний запит, паралельно продовжуючи добиватися правди.
Тим часом юристи, до яких ми звернулися, в один голос кажуть, що навіть у мирні часи подібні справи можуть розслідуватися не один день, а під час воєнного… Так, правоохоронні органи наразі перевантажені, вони виконують не тільки притаманні їм функції, але й здійснюють інші дії, наприклад, викриванням ворожих ДРГ, виявленням, знешкодженням та знищенням вибухонебезпечних предметів, документуванням фактів воєнних злочинів військових країни-агресора, тощо. Нещодавно парламент ухвалив відповідний закон (№7147), який розширює повноваження Нацполіції. Але…
По-перше, якщо нам відповісти вчасно не можуть, то нехай про це хоча б якось повідомлять. Ми ж не знаємо, чи зроблені якісь висновки після цього, чи ні.
По-друге, що найважливіше, це точно не відміняє того, що правоохоронці повинні в будь-якому разі дотримуватися вимог законодавства України. Адже якщо ми один раз закриємо очі на такі дії поліцейських, то дамо можливість породжувати все нові і нові.
Зрештою, як з’ясувалося, це вже не перший подібний випадок за останній час, коли на блокпостах у людей намагаються «віджати» авто.
БЛОКПОСТ, ВОЛОНТЕРИ І БУС, ЯКИЙ ХОТІЛИ У НИХ ВІДЖАТИ
Волонтерка Богдана Левицька, професійна юристка, написала у Facebook, що наразі вона та її колеги часто стикаються з випадками, коли на блокпостах чи в інших ситуаціях деякі особи намагаються вилучити приватні автомобілі (навіть волонтерські) для «потреб армії».
Наводимо її розповідь:
«11 березня ми летіли на зустріч до підопічного, аби передати йому презенти. Аж раптом – телефонує мені колега-волонтер. Розмова коротка: «Бодя, у моїх віджимають бус прямо в ці хвилини. Що робити?»
Телефоную водію на бусі й прошу дати трубку «атжиматєлю». Розмова вийшла короткою. На питання, чи є папірчик на руках про «забирання авто для потреб армії», відбулися наступні репліки:
- Зараз приїде юрист і все оформить.
- Тобто, ви на колінцях будете писати документ про віджатіє авто? - не стрималась я.
- Юрист наш зараз все зробить, - заявив «пасажир» на тій стороні.
Ну тут мене бомбануло. Через дві хвилини, наші підопічні вже виїхали до водія волонтерського бусіка. Катавасія тривала хвилин 20-30. Врешті-решт, «відбили» бус власнику».
ПРАВОВИЙ АСПЕКТ: ЩО ФАХІВЦІ КАЖУТЬ ПРО ІСТОРІЮ СІМ’Ї ЯКУШЕВИХ?
«З того, що я бачу по інциденту, який напередодні трапився з вашою колегою, то підстави для зупинки були (машина без номерів, - Ред). Зараз у воєнний час вони зведені до мінімуму», - коментує Укрінформу юрист, експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапивін.
Втім, стосовно застосування фізичної сили…
«Це однозначно порушення, з яким треба йти в ДБР», - додав він.
«Описана поведінка, незалежно від правового режиму в країні чи емоційного стану водія, є неприпустимою (ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію»)», - каже адвокат Віталій Дубчак.
«Це кричущий прояв нехтування правами людини, зловживанням службовим становищем. (…) Представники правоохоронних органів повинні в будь-якому разі неухильно дотримуватися вимог законодавства України, а також діяти виключно в межах повноважень, наданих ЗУ «Про Нацполіцію», дотримуватися вимог Дисциплінарного статуту Нацполіції», - наголошує адвокат АБ ««ЮФ «Семенова і Партнери»» Анна Бєжанова.
Стосовно ж самої ситуації загалом…
НА ЩО МАЮТЬ ПРАВО ПОЛІЦЕЙСЬКІ, А НА ЩО – НІ?
Для примусового відчуження (вилучення) авто, зауважив Євген Крапивін, існує спеціальна процедура: «В даному разі виглядає все так, наче хотіли «розвести».
«Вимога поліції полишити транспорт з підстав його вилучення для потреб ЗСУ не має під собою юридичного підґрунтя», - доповнив Валерій Дубчак.
Вилучення авто саме для воєнних потреб безпосередньо під час зупинки технічно неможливе.
«Така реквізиція приватного транспорту обов’язково проходить етап ухвалення письмового рішення вищим військовим командуванням, яке погоджується з місцевою державною адміністрацією. Далі сертифікований експерт оцінює ринкову вартість майна і підписується акт оплатного відчуження авто», - розповідає пан Дубчак.
Також можливий шлях мобілізації, за яким авто залучаються на підставі попередньо укладеного договору та затвердження мобілізаційного плану.
«Поліція (начальник патруля, старший вартовий, командир загону ТрО та інші особи) на прийняття таких рішень та на вилучення авто для воєнних потреб повноважень не має», - додав адвокат.
Але слід мати на увазі, що в законодавстві існує ряд норм, коли транспорт працівниками поліції може бути зупинено та доправлено на спецмайданчик.
Як приклад: керування у нетверезому стані, оголошення у розшук авто за виконавчим провадженням, порушення правил паркування, митного оформлення тощо.
ПОРАДА ВОДІЯМ: ЯК ДІЯТИ В ТАКИХ СИТУАЦІЯХ ТА ЯК ПРОТИСТОЯТИ?
- При тимчасовому затриманні обов’язково складаються документи щодо притягнення особи до відповідальності, зокрема за адмін.правопорушення, та акт затримання авто.
«В окремих випадках, де в справі не винесено постанову (тобто, складено лише протокол, а стягнення не накладено) транспорт можна забрати не раніше спливу 3-х днів (напр. затримання за керування у стані сп’яніння)», - каже Віталій Дубчак.
Оперативна реакція, наголошує він, може зберегти транспорт у власника.
- При відчуженні авто для воєнних потреб, у службовця слід вимагати заповнені оригінали акта та висновку про оцінку ТЗ до моменту фактичної передачі авто.
«Такі документи є підставою для отримання компенсації або повернення майна у майбутньому», - додав адвокат.
- При «бездокументарному» вилученні авто бажано залучитись підтримкою свідків, зафіксувати дату, час, розпізнавальні знаки ініціаторів вилучення та невідкладно здійснити звернення на лінію «102».
«Такі дії можна буде згодом задокументувати для підтвердження відповідних обставин», - акцентує пан Дубчак.
Радник та адвокат кримінальної практики юридичної компанії «Міллер» Ілля Воробйов також дав декілька порад.
Необхідно рухатися за таким алгоритмом:
- З поліцейськими говоримо в будь-якому разі спокійно, адекватно та ввічливо: «Не ведемося на жодні провокації. Намагаємося їх вивести на більш конструктивний діалог».
- Якщо про конструктив не йдеться – одразу ж телефонуємо адвокату: «Для чого це потрібно? Якщо поліцейські розуміють, що поруч знаходиться особа, яка чітко знає, як все повинно відбуватися, то намагаються акуратніше підходити до своїх дій, адже знають, що рано чи пізно понесуть за них відповідальність».
- Потрібно фіксувати все по-максимуму: «Нещодавно у КК були внесені зміни, які стосуються відповідальності за фіксацію на відео військовослужбовців. Але стаття 114 ККУ не охоплює відповідальність за відеофіксацію поліцейських – їх можна фіксувати. Звісно, подібні дії можуть викликати агресію. Тож якщо ви усвідомлюєте, що для безпеки власного життя не надто доречно це робити відкрито – робіть це неочевидно: не прямо в обличчя камерою, а трішки сховавши її донизу».
- Обов’язково фіксуйте з ким ви спілкуєтеся: «Якщо не має можливості записати на відео чи диктофоні – запишіть на папері, зокрема: що це за поліцейський, його дані (номер жетона, з якого він підрозділу і так далі), які конкретно претензії висловлено тощо. Повірте, що часто, коли справа доходить до оскарження – все це складно згадати».
- Телефонуйте не лише на 102, але й на «гарячі лінії» МВС (за коротким номером 1536) і Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції України (+380 (50) 352 72 77): «Важливо це зробити одразу. Стовідсоткових гарантій немає, але, як правило, на такі повідомлення все ж реагують, і зв’язуються із безпосередніми учасниками подій».
- Зверніться із відповідними заявами (про скоєння поліцейськими кримінальних правопорушень) до ДБР, Офісу Генпрокурора: «Не по кожній заяві реєструється кримінальне провадження. Тож у випадку, якщо це не було зроблено упродовж доби, як це передбачено КПК України, маєте право оскаржити впродовж 10 днів таку бездіяльність до суду, на території якого розташований відповідний орган досудового розслідування. Як правило, суди у 80% задовольняють такі скарги й зобов’язують працівників відповідного органу розпочати кримінальне провадження».
- Отримавши судову ухвалу, слід обов’язково контролювати її виконання: «Тобто не лише її формально відправити, а через певний час поцікавитися результатами її виконання».
«Ну і – публічний розголос стосовно неправомірних дій працює в усі часи. Командування та керівництво як органів правопорядку, так і НГУ, ЗСУ (підрозділів ТрО) більш-менш реагує на такі випадки, бо це питання іміджу», - підсумував Євген Крапивін.
ПОПЕРЕДНІЙ ПІДСУМОК…
Так, в країні діє воєнний стан, військові можуть здійснювати примусове відчуження авто. Але навіть в умовах війни існують правила, послідовність дій та гарантії їх дотримання з боку держави. Випадок, який трапився з нашими колегами та вимога поліцейських щодо вилучення їхнього авто для потреб армії безпосередньо на дорозі – кричуще незаконний. Той факт, що добитися бодай якоїсь реакції від керівництва поліції неможливо – це ще гірше. Тож крапку ставити рано.
Все ще продовжуємо чекати реакції з боку відповідних органів.
Мирослав Ліскович. Київ